Справа № 755/1599/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гончарук В.П.
12 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Рожок В. В.
представника позивача Данько Р. М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 05 червня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 05.06.23) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної служби Національної поліції України, Інспектора 4 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції України Скляренка В'ячеслава Станіславовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної служби Національної поліції України, Інспектора 4 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції України Скляренка В'ячеслава Станіславовича , в якому просив суд:
- постанову інспектора 4 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Скляренка В'ячеслава Станіславовича, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова серія ЕАР № 6475659 від 29.01.2023 року, про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. - скасувати;
- справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова серія ЕАР № 6475659 від 29.01.2023 року, про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн, - закрити
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 29.01.2023р. ОСОБА_1 рухався на належному йому автомобілі по бульвару Лесі Українки в м. Києві не порушуючи Правила дорожнього руху України. Автомобіль під керуванням позивача був зупинений працівниками патрульної поліції, один з яких підійшов та представився Скляренко В.С. , який повідомив що нібито позивач порушив Правила, а саме що на автомобілі яким він керує, задній номерний знак не відповідає ДСТУ, на нього нанесена світловідбивна плівка.
Апелянт вважає, що встановлені на його автомобілі номерні знаки відповідають зазначеним стандартам, всі символи номерних знаків чітко читаються на відстані 20 метрів, а його процесуальні права при розгляді справи було грубо порушено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2023 року о 22:38 год. в м. Києві, по бульв. Л.Українки, 9, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом BMW 535D, номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак якого не відповідає вимогам ДСТУ, а саме, на ДНЗ нанесена світловідбиваюча плівка, чим порушив п. 2.9. в) ПДР - керування водієм т/з з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6475659 від 29.01.2023 року, відносно водія ОСОБА_1 за порушення п. 2.9в Правил дорожнього руху накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП, через порушення останнім вимоги п.2.9 "в" ПДР, а саме: 29 січня 2023 року о 22:38 год. в м. Києві, по бульв. Л.Українки, 9, позивач керував транспортним засобом BMW 535D, номерний знак НОМЕР_1 , на номерний знак якого нанесена світловідбиваюча плівка.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно диспозиції ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідальність встановлено за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно із п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Такі вимоги містять і приписи п. 30.2 ПДР, згідно яких на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Тобто, п. 30.2. ПДР України також заборонено будь-яке закриття номерного знака.
Отже адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками закритими в будь-який спосіб, в тому числі і прозорими предметами, що не пов'язується з умовою розпізнавання такого знаку з відстані 20 метрів.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо дотримання ним Правил дорожнього руху.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02.03.2021 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів.
Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2023 № 259, відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України від 16 листопада 2022 року № 2765-IX «Про внесення змін до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» щодо запровадження відомчої реєстрації транспортних засобів Служби безпеки України», абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та з метою приведення наказу МВС у відповідність до вимог законодавства України, затверджено зміни до Вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додаються. Затверджено Зміну до Єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додається.
Тож, за чинного законодавчого регулювання, питання вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, регулюється не стандартами ДСТУ, а наведеними вище наказами МВС України, які, у свою чергу, не передбачають встановлення будь-яких захисних сіточок.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Слід зауважити, що при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом позивач не заперечував щодо нанесення на державний номерний знак світловібиваючої плівки, однак стверджував, що це не суперечить ПДР, адже плівка є прозорою.
При вирішенні спору в суді апеляційної інстанції позивач у судовому засіданні зазначив, що ним особисто жодних плівок на номерний знак не наносилось, а якщо така нанесена при виготовленні номерного знака.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом номерного знаку, з якого вбачається, що числові та буквені символи такого мають змінений колір та при відображенні під кутом втрачають свою чіткість.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання позивача на додану ним фото-таблицю як доказ відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, адже така не містить відомостей щодо часу її складання та відстані, з якої зроблено фотознімки, більш того, не спростовує факту нанесення на номерний знак світловідбивної плівки.
Апелянт наполягає на тому, що вимог п.2.9 "в" ПДР він не порушував, оскільки його номерний знак був закритий прозорим предметом, який не перешкоджав чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 м.
З даного приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що згідно із ч.1 ст.121-3 КУпАП вимога щодо читабельності номерного знаку з відстані 20 м застосовується лише у разі забруднення номерного знаку. При цьому, сам факт керування транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими) вже передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на помилковому трактуванні норм матеріального права, у зв'язку із чим не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин у спірних правовідносинах, у зв'зку із чим колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Відтак, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП за порушення пункту 2.9в ПДР, оскільки він керував транспортним засобом на номерний знак якого нанесено інший предмет.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної служби Національної поліції України, Інспектора 4 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції України Скляренка В'ячеслава Станіславовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови буде складено 12.06.2024)