Справа № 320/30735/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
12 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якому просило:
- прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути з ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 50 524,24 грн, на користь Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині, якою позов задоволено частково, та ухвалити у ній нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, судом не було враховано, що станом на момент розгляду справи податковий борг було погашено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 50 524,24 грн, яка виникла на підставі, зокрема:
- податкової декларації від 14.08.2018 №9170496134 на суму 21762,00 грн.;
- податкової декларації від 07.11.2018 №9244216059 на суму 15755,00 грн.;
- пені у розмірі 880,73 грн., нарахованої на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України;
- податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") від 19.09.2018 №0268971302 на суму 170,00 грн.;
- пені у розмірі 660,58 грн., нарахованої на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України;
- податкового повідомлення-рішення (форма "Ш") від 29.05.2020 №0142720502 на суму 13933,89 грн.;
- податкового повідомлення-рішення (форма "Ш") від 29.05.2020 №0142700502 на суму 2000,00 грн.
У відповідності до ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, на адресу фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) поштою направлена податкова вимога від 30.05.2018 №103902-17, якою повідомлено, що станом на 29.05.2018 сума податкового боргу становить 22148,25 грн. Вказана вимога була направлена на адресу відповідча, проте повернулась з причин "за закінченням терміну зберігання".
Разом з тим, з висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 42.2 та абзацом 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Викладене, з урахуванням наведених вище норм, свідчить про те, що податкова вимога, яка направлена Відповідачу на податкову адресу та була повернута Позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання, вручена відповідачу належним чином.
Аналогічна за змістом позиція щодо належності вручення рішень податкових органів висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції підкреслює, що, як зазначено Апелянтом, податковий борг сплачено ФОП ОСОБА_1 . Станом на дату постановлення оскаржуваного рішення заборгованість було погашено повністю.
З метою перевірки аргументів апеляційної скарги Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.05.2024 зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві надати відомості інтегрованої картки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2023.
Із змісту наданої на виконання вимог ухвали суду інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 31.12.2023 року сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість була погашена у повному обсязі.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав про стягнення з Відповідача податкового боргу в сумі 50524,24 грн, оскільки всупереч вимог ст. 2 КАС України не пересвідчився у наявності чи відсутності заборгованості у ФОП ОСОБА_1 на момент звернення ГУ ДПС у м. Києві до суду із цим позовом 11.09.2023, а також станом на день прийняття рішення у справі 26.02.2024 року..
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково не встановив всі фактичні обставини, що мають значення для справи, залишивши поза увагою факт сплати Відповідачем суму податкового боргу. Викладене має своїм наслідком скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог із прийняттям у ній нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ФОП ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 1816,80 грн, сплаченого згідно квитанції від 11.03.2024 №0995-2578-3348-5384.
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма