Справа № 320/6279/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 104650010477 від 06.07.2022 року про відмову в призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12.07.2001 р. № 2663-ІІІ);
- зобов'язати призначити з 28.06.2022 року пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ (у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданим Офісом Генерального прокурора від 24.06.2022 № 21-194зп, та виплачувати призначену пенсію у повному обсязі без обмеження її граничним розміром;
- зобов'язати зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) № 104650010477 від 06.07.2022 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ);
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 28.06.2022 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) згідно довідок про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданим Офісом Генерального прокурора від 24.06.2022; 21-194зп;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01.09.1998 по 30.06.2003 року;
- у задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за період з 01.09.1998 по 30.06.2003.
- у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
07.02.2024 позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у якій останній просить суд: встановити спосіб і порядок виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 320/6279/22 в частині зобов'язаня Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VI (який згідно із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 104650010477 від 06.07.2022 станом на 31.03.2022 становить 23 роки 07 місяців 01 день), половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за період з 01.09.1998 по 30.06.2003, тобто 2 роки 5 місяців та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати, що вислуга років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, станом на 31.03.2022 становить 26 років 1 день.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 320/6279/22.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти рішення, яким змінити спосіб та порядок виконання рішення суду у справі № 320/6279/22.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, про що свідчить рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.11.2023 № 104650010477, яким відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугою років, незважаючи на те, що його загальний трудовий стаж станом на 31.03.2022 становить 26 років 1 день..
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Отже, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Водночас, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Суд першої інстанції правильно не прийняв посилання позивача на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за період з 01.09.1998 по 30.06.2003 на зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VI (який згідно із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 104650010477 від 06.07.2022 станом на 31.03.2022 становить 23 роки 07 місяців 01 день), половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за період з 01.09.1998 по 30.06.2003 року, тобто 2 роки 5 місяців та зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській врахувати, що вислуга років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію згідно із ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, станом на 31.03.2022 становить 26 років 1 день, оскільки з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України судове рішення є обов'язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, змінивши спосіб виконання такого рішення, буде змінено рішення по суті позовних вимог, оскільки апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про призначення позивачеві пенсії за вислугою років, з огляду на те, що позивач у період часу з 26 липня 2001 року по 01 жовтня 2011 року не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у вказаній вище редакції).
Отже, з урахуванням того, що зміна на підставі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом, відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення, способу відновлення порушеного права, то зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській врахувати, що вислуга років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію згідно із ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, станом на 31.03.2022 становить 26 років 1 день є незаконною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, та у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович