Справа № 320/4164/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
11 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.06.2023 № 389 «Про організацію діяльності начальника служби метрології та стандартизації технічної частини управління майора ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити всі належні види грошового забезпечення майору ОСОБА_1 , у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», в повному обсязі починаючи з 17.06.2023 у зв'язку з виконанням покладених на нього службових обов'язків в повному обсязі в денний час;
- поновити майора ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до 14.06.2023, а саме начальника служби метрології та стандартизації технічної частини управління 38 об'єднаного навчального центру з 17.06.2023 наказом начальника Харківського Національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, відповідно зміни запобіжного заходу, а саме закінчення (нічного) домашнього арешту, згідно до підпункту 13 пункту 116 Указу Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені заяви про поновлення строку звернення до суду і позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутні обґрунтовані причини пропуску такого строку. Так, суд першої інстанції зазначає, що незалежно від ознайомлення з наказом від 17.06.2023 №389, позивач достеменно знаючи про увільнення та визначення йому місця для виконання обов'язків, міг його оскаржити у суді в порядку, передбаченому КАС України, в тому числі із заявою про витребування наказів та інших документів, натомість у своїй заяві позивач не навів жодних підстав, які б заважали йому протягом цього періоду звернутися до суду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з початком широкомасштабної воєнної агресії робота реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, була зупинена задля безпеки та захисту даних. Тому, позивач не знав та не міг знати про існування наказу про звільнення. З часом доступ до частини реєстрів був відновлений на певній частині території України, а також визначені особливості нотаріальної діяльності та функціонування у єдиних та державних реєстрів в умовах воєнного стану.
07.09.2023 позивачем отримано відповідь командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023 на його рапорт, у якій вказано, що відповідно до розділу ХХІХ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Позивач звернувся до суду 05.10.2023, після отримання відповіді, крім того до суду першої інстанції додавався витяг із наказу від 28.09.2023.
Поряд з цим, позивач зауважив, що строк звернення до суду в даному випадку передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 05.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 позовну заяву було залишено без руху з огляду на те, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання даної ухвали, шляхом подання суду доказів поважності пропуску строку на звернення до суду із даним позовом.
Представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказав, що з початком широкомасштабної воєнної агресії робота реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, була зупинена задля безпеки та захисту даних. Тому позивач не знав та не міг знати про існування наказів про звільнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на те, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутні обґрунтовані причини пропуску такого строку. Суд першої інстанції зазначив, що незалежно від ознайомлення з наказом від 17.06.2023 №389, позивач достеменно знаючи про увільнення та визначення йому місця для виконання обов'язків, міг оскаржити його у суді в порядку, передбаченому КАС України, в тому числі із заявою про витребування наказів та інших документів, натомість у своїй заяві позивач не навів жодних підстав, які б заважали йому протягом цього періоду звернутися до суду.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З урахуванням наведеного військова служба є різновидом публічної служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.06.2023 № 389 та про поновлення майора ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до 14.06.2023, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України та становить один місяць з моменту коли позивач дізнався про наказ від 17.06.2023 № 389.
Водночас, строк звернення до суду із позовною вимогою про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу всі належні види грошового забезпечення в повному обсязі починаючи з 17.06.2023, передбачений ст. 233 КЗпП України та становить три місяці та обчислюється з моменту коли позивач дізнався про порушення його прав.
Наведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, яка висловлена зокрема у постановах від 06.03.2024 у справі № 600/5050/23-а та від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а, а також спростовують доводи апеляційної скарги про необмеженість строку звернення до суду із таким позовом.
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять як копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.06.2023 № 389, так і доказів вручення такого наказу позивачу.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що об'єктивно позивач повинен був дізнатись про увільнення та визначення йому місця для виконання обов'язків з моменту відповідної зміни посади, адже за змістом позовної заяви та апеляційної скарги з 17.06.2023 продовжував перебувати на військовій службі. Відтак, у червні 2023 року позивач міг дізнатися про порушення його прав оскаржуваним наказом та почати вчиняти дії щодо його оскарження.
Щодо моменту початку перебігу строку звернення до суду із позовною вимогою про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу всі належні види грошового забезпечення в повному обсязі починаючи з 17.06.2023, колегія суддів зазначає, що з огляду на щомісячний характер виплати грошового забезпечення позивач об'єктивно міг дізнатись про припинення виплати йому грошового забезпечення у місяць такого припинення.
Навіть у разі припущення про затримку виплати грошового забезпечення за червень 2023 року позивач міг поцікавитись причинами такого припинення без невиправданих зволікань. З урахуванням можливості такого припущення строк звернення до суду із вказаною позовною вимогою розпочав свій відлік 01.07.2023.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що за змістом позовної заяви та апеляційної скарги позивач пов'язує припинення виплати йому грошового забезпечення саме з прийняттям наказу від 17.06.2023 № 389.
Враховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що строк звернення до суду із усіма вказаними позовними вимогами розпочав свій відлік не пізніше 01.07.2023.
При цьому, позивач звернувся до суду із вказаним позовом 05.10.2023, тобто з порушенням як місячного, так і тримісячного строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску вказаного строку, позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався 07.09.2023, отримавши відповідь командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023 на його рапорт.
Однак, апеляційний суд вважає, що подання позивачем вказаного рапорту та отримання ним зазначеної відповіді вказують на момент, коли позивач почав вчиняти дії щодо захисту своїх прав, а не на момент, у який позивач мав об'єктивну можливість дізнатись про відповідні рішення та дії відповідача.
У контексті вказаних вище висновків щодо початку відліку строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами, колегія суддів також критично розцінює посилання позивача в якості обґрунтування незнання про оскаржуваний наказ на те, що з початком широкомасштабної воєнної агресії робота реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, була зупинена задля безпеки та захисту даних. До того ж, позивач не зазначає, яким чином робота вказаних реєстрів зумовила б отримання позивачем інформації про оскаржуваний наказ та звернення до суду в межах строків, встановлених законом.
У відповідності до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є правильною по суті, однак постановлена із частково помилкових мотивів, ухвалу суду першої інстанції належить змінити в частині мотивів її постановлення з урахуванням висновків даної постанови.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року змінити в частині мотивів її постановлення з урахуванням висновків даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню, відповідно до статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2024 року.