П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32749/23
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 420/32749/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за періоди вересень 2022 року в сумі 98 500 грн., грудень 2022 року в сумі 98 500 грн. та січень 2023 року в сумі 98 500 грн.;
- зобов'язати вчинити певні дії військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за періоди вересень 2022 року в сумі 98 500 грн., грудень 2022 року. в сумі 98 500 грн., січень 2023 року в сумі 98 500 грн. та березень 2023 року - 30000 грн.;
- зобов'язати вчинити певні дії військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 613% посадового окладу в сумі - 110 103,19 грн., надбавку за особливі проходження служби 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в сумі - 15 320,22 грн., за період з 01 по 18 червня 2023 року;
- компенсацію за невикористану щорічну основна відпустка за 2022 рік в кількості 18 (вісімнадцять) діб в сумі - 10 332 грн.;
- компенсацію за невикористану щорічну основна відпустка за 2023 рік в кількості 10 (десять) діб в сумі - 8 610 грн.;
- грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік в сумі - 26 180 грн.;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в сумі -26 180 грн.;
- одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків в сумі - 15 708 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача звільнено у запас за підпунктом “г” (через сімейні обставини) пункту два частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Військовослужбовець брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Однак, на сьогодні ОСОБА_1 не отримав винагороду за безпосередню участь у бойових діях. Також, позивач зазначає, що з ним не проведено повного розрахунку при звільненні, оскільки він не отримав в повному обсязі належне йому грошове забезпечення, а саме компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу у разі звільнення за 15 повних календарних місяців служби.
19.12.2023 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивачеві нараховано та виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за вересень 2022 у розмірі 100000 грн, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця, наданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 та відомістю зарахувань заробітної плати ПАТ КМ “Приват банк”, згідно якої нараховані кошти додаткової винагороди за вересень 2022 року зараховано на рахунок Позивача 14.02.2023 разом із грошовим забезпеченням за січень 2023 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 349 позивач вважається таким, що 30.12.2022 року самовільно залишив військову частину. Повернення позивача із самовільного залишення військової частини 04.01.2023 зафіксовано в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 349. За фактом самовільного залишення військової частини позивачем наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1476 було призначене службове розслідування, за підсумками якого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 91 підтверджено факт самовільного залишення місця служби позивачем зі зброєю у період з 30.12.2022 по 04.01.2023. Факт наявності законних підстав на вибуття Позивача з району виконання завдання за призначенням не знайшов свого підтвердження під час проведення службового розслідування. Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 91, наказано помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи, відповідно до абз. 2 пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, позивача позбавлено премії в повному обсязі за грудень 2022 року та січень 2023 року. Також, перебуваючи в районі зосередження військової частини НОМЕР_2 позивач не приймав ніякої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом березня 2023 року. Щодо вимог Позивача про нарахування та виплати Позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році врегульовано приписами, закладеними в Окремому дорученні Міністра Оборони України № 2683/з від 01.02.2023. Про жодну із перелічених в окремому дорученні підстав, які можуть бути наявні у Позивача, командуванню військової частини на момент виключення Позивача зі списків особового складу військової частини, як і на сьогоднішній день, не відомо, у зв'язку з чим, у командування військової частини відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати Позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік. Щодо вимог Позивача про нарахування та виплати Позивачеві грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. Вивченням рапортів на звільнення Позивача встановлено, що Позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 щодо виплати допомоги для оздоровлення за 2023 рік. Таким чином, у командування військової частини відсутні законні підстави для нарахування та виплати Позивачеві грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, у тому числі. Також, позивачу було здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустки, щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби, надбавку за особливі проходження служби 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.01.2024 у справі № 420/32749/23 адміністративний позов позовом ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою-Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за періоди грудень 2022 року, січень 2023 року та березень 2023 року.
Зобов'язав військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за періоди з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 року в розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Зобов'язав військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік в кількості 2 (дві) доби та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік в кількості 2 (дві) доби.
Зобов'язав військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував те, що за фактом самовільного залишення військової частини позивачем наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1476 було призначене службове розслідування, за підсумками якого згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 91 підтверджено факт самовільного залишення місця служби позивачем зі зброєю у період з 30.12.2022 по 04.01.2023, що є підставою для позбавлення додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн грудень 2022 року та січень 2023 року;
- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відсутність складу адміністративного правопорушення відповідно до рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 06.04.2023 по справі № 237/115/23 не спростовує факту вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення;
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 171, матроса ОСОБА_1 , старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 травня 2023 року № 122 - PC у запас за підпунктом “г” (через сімейні обставини) пункту два частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вислуга років станом на 18 червня 2023 року становить: календарна - 03 роки 11 місяців, пільгова - 01 рік 07 місяців, загальна - 05 років 07 місяців.
Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 613% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 18 червня 2023 року.
Відповідно до статті 162 Закону України “Про відпустки”, пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, відпустка як учасника бойових дій за 2022, 2023 роки у кількості 28 (двадцять вісім) діб не використовувалась та не компенсувалась.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана в кількості. 18 (вісімнадцять) діб.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана в кількості 10 (десять) діб.
Відповідно до абз.3 п.14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 10 (десять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Відповідно до пункту 23.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік не отримав.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не отримав.
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків.
Відповідно до довідки від 04.07.2023 № 41/1115, ОСОБА_1 , у період з 05.08.2022 по 20.09.2022, з 16.11.2022 по 23.12.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо виплати додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Листом військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) позивач отримав відповідні виплати:
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №975 від 05.10.2022 здійснено виплату за вересень у розмірі 100 000 грн.;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1151 від 05.11.2022 винагорода за жовтень не виплачувалась у зв'язку самовільним залишенням військової частини, довідка-доповідь №1112/602 від 05.10.2022;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1276 від 05.12.2022 здійснено виплату за листопад у розмірі 100 000 грн.;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №8 від 05.01.2023 винагорода за грудень не виплачувалась у зв'язку самовільним залишенням військової частини, довідка-доповідь №1112/1254 від 30.12.2023;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №214 від 05.02.2023 винагорода за січень не виплачувалась у зв'язку самовільним залишенням військової частини, довідка-доповідь №1112/1254 від 30.12.2023;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №352 від 05.03.2023 здійснено виплату за лютий у розмірі 100 000 грн.
Позивач зазначає, що на сьогоднішній день не отримав:
- додаткову винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за вересень 2022 року - 98 500 грн., за грудень 2022 року - 98 500 грн., за січень 2023 року - 98 500 грн. та за березень 2023 року - 30000 грн.
- заробітну плату за грудень 2022 року -17985,41 грн., та за січень 2023 року - 17985,41 грн. Загальна сума не виплаченої винагороди становить - 35970,82 грн.;
- щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 613% посадового окладу в сумі -110 103,19 грн., надбавку за особливі проходження служби 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в сумі -15 320,22 гри., за період з 01 по 18 червня 2023 року;
- компенсацію за невикористану щорічну основна відпустка за 2022 рік в кількості 18 (вісімнадцять) діб в сумі -10 332 грн.;
- компенсацію за невикористану щорічну основна відпустка за 2022 рік в кількості 10 (десять) діб в сумі - 8 610 грн.;
- грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік в сумі - 26 180 грн.;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в сумі -26180 грн.;
- одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків в сумі - 15 708 грн.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 06.04.2023 встановлено факт відсутності в діях ОСОБА_1 порушення ч. 4 ст.172-11 КУпАП (самовільне залишення військової частини), у відповідача були відсутні підстави для не нарахування та не виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за періоди з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023.
Також, суд зазначив, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям” позивач має право на отримання додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випаду є зобов'язання військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за періоди з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 в розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Стосовно виплати компенсації позивачу за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2023 роки суд вказав, що доказів виплати позивачеві компенсації за всі 28 днів невикористаної щорічної основної відпустки на момент винесення рішення у справі матеріали справи не містять. Крім того, відповідач не обґрунтував своє рішення щодо нарахування та виплати компенсації саме за 24 дні не використаної відпустки, хоча в наказі від 18.06.2023 № 171 передбачено 28 днів.
Додатково суд звернув увагу, що під час розрахунку компенсації за невикористану щорічну основна відпустка, відповідач не дотримався Порядку обчислення середньої заробітної плати №100. Оскільки фактично обчислив середню заробітну плату для компенсації за невикористані відпустки шляхом ділення отриманого грошового забезпечення за один місяць, на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків суд вказав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 171 приписано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків.
При цьому, Мар'їнським районним судом Донецької області встановлено, що у період з 30.12.2022 по 04.01.2023 позивач перебував у відпустці.
Отже, суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивач у період з 30.12.2022 по 04.01.2023 самовільно залишив частину.
Разом з тим, щодо тверджень відповідача про те, що позивач у травні 2023 року самовільно залишив військову частину, а тому зазначений місяць не врахований при виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення, суд зазначив, що вказані твердження відповідача не підтверджені жодними доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а саме за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків є протиправними.
Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У відповідності до ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Так, абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Відповідно до п.п. 1-2 Розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Згідно з п. 7 Розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами п. 9 Розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 року № 2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини(чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, проти рецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Відповідно до п.п.1-2 Розділу XXIІІ Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Пунктом 6 Розділу XXIІІ Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Відповідно до п. п. 1,4 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби № НОМЕР_3 , військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки регулюється Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, відповідно до п.7 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з п. 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Відповідно до п. 4 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом № 260 від 07.06.2018, виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Пункт 2 цього Розділу XXXIV, конкретизує у якому випадку, військовослужбовці отримують додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень, у якому випадку 50000 гривень, та у якому випадку 30000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
На додаткову винагороду у 100000 гривень, мають право військовослужбовці які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Ключові питання, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються з'ясування:
- наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційно розрахунку на місяць за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023;
- наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.03.2023 по 31.03.2023;
- наявності підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік в кількості 2 (дві) доби та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік в кількості 2 (дві) доби;
- наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків.
Вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційно розрахунку на місяць за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 колегія суддів виходить з такого.
Аналізуючи пункт Постанови №168 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та телеграми Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, встановлено, що право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою №168, виникає у військовослужбовця за наявності розпорядчого документа, яким доводяться бойові завдання (бойовий наказ або бойове розпорядження), та документа, який підтверджує виконання цим військовослужбовцем поставлених бойових завдань (журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), тощо) під час бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії,
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).
Відповідно до ч. 2 п. 5 Окремого доручення, виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини.
Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 10 Окремого доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовців, які, зокрема самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, відповідно до приписів Окремого доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23.06.2022, командир військової частини зобов'язаний позбавити військовослужбовця додаткової винагороди, зокрема, у разі самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2023 № 8 рапорту командира 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від січня 2023 року, ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн., передбачену Постановою №168 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 не отримав у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2023 № 214 та рапорту командира 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від лютого 2023 року, ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн., передбачену Постановою №168 за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 не отримав у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Також, матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 349 від 30.12.2022, матрос ОСОБА_1 30.12.2022 самовільно залишив військову частину.
04.01.2023 командиром батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 складено протокол серії А0216 № 3 про військове адміністративне правопорушення за частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за самовільне залишення військової частини.
Колегія суддів зазначає, що доказів оскарження позивачем спірних наказів про позбавлення додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн матеріали справи не містять.
Отже, спірний наказ не скасований у встановленому законодавством порядку, є чинним та не є предметом оскарження у цій справі.
Тому, у межах цієї справи, у апеляційного суду відсутні підстави для його не врахування при вирішенні цього спору.
Інше застосування наведених приписів законодавства зумовило б виплату додаткової винагороди незалежно від належного виконання військовослужбовцем військового обов'язку.
Отже, припинення виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн урахуванням зазначеного у наказі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2023 № 8 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2023 № 214 обставин, відповідає Порядку № 260 та Постанові № 168.
Зважаючи на зазначене, враховуючи, що позивач вважається таким, що самовільно залишив Військову частину, де проходив службу, припинення виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 не підлягають задоволенню (з урахуванням чинності наведених наказів).
Щодо наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до рапорту командира 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2023 №11312, ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 30.03.2023 перебував поза межами району ведення воєнних (бойових) дій.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям” установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відтак, умовами виплати такої додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. є: 1) період дії воєнного стану; 2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у вказаних період залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), що свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову винагороду у розмірі 30000.00 грн (а.с.120-121).
Таким чином, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям” позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 01.03.2023 по 31.03.2023.
Вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік в кількості 2 (дві) доби та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік в кількості 2 (дві) доби апеляційний суд виходить з такого.
У разі звільнення з військової служби у військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) виникає право, зокрема, на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 171, ОСОБА_1 не використана щорічна основна відпустка за 2022 рік в кількості 18 (вісімнадцять) діб та щорічна основна відпустка за 2023 рік в кількості 10 (десять) діб.
В абз. 8-9 наказу від 18.06.2023 № 171 призначено виплатити грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 10 (десять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом від 18.06.2023 № 171 позивачеві визначена виплата компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки кількістю 28 днів.
Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, враховуючи розрахунок виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, відповідачем нараховано та виплачено компенсацію за 24 дні (8 днів за 2023 рік та 16 днів за 2022 рік) у розмірі 20 989,37 грн., що не відповідає наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2023 № 171.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік в кількості 2 (дві) доби та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік в кількості 2 (дві) доби.
Щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків колегія суддів виходить з такого.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призивом під час мобілізації здійснюється в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 «Про затвердження порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі - Порядок № 460).
Згідно пункту 1 Порядку № 460 виплата такої допомоги здійснюється в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за повний кожний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 460 виплачується допомога з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (виключення зі списків військової частини).
З матеріалів справи вбачається, що позивачеві здійснено нарахування та виплату одноразової допомоги під час звільнення за 12 повних календарних місяців служби (без урахуванням 3 місяців, протягом яких позивач перебував у самовільному залишенні місця служби, а саме: грудень 2022 року, січень, травень 2023 року) у розмірі 48 (сорока восьми) відсотків, відповідно до змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2023 № 353.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2023 № 8 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2023 № 214, якими підтверджується факт залишення військової частини не скасований у встановленому законодавством порядку та є чинним.
При цьому, факт залишення військової частини позивачем у травні 2023 року підтверджується результатами службового розслідування та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2024 № 135.
Отже, у відповідача відсутні підстави для виплати грошової допомоги при звільненні за 15 повних календарних місяців служби у зв'язку із незаконною відсутністю позивача на службі в грудні 2022 року, січні та травні 2023 року.
Відтак, правомірними є дії відповідача у нарахуванні та виплаті грошової допомоги при звільненні 4% нарахована та виплачена ОСОБА_1 за 12 повних місяців служби, що становить - 12593, 63 гривні, з них: проведена виплата в червні 2023 року за 11 прослужених календарних місяців - в сумі 11544,16 гривень. проведена доплата в грудні 2023 року із розрахунку за 1 повний прослужений календарний місяць (жовтень 2022 року) в сумі 1049,47 гривень.
В свою чергу, зарахування позивачу на картковий рахунок належних виплат у вигляді одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 12 повних місяців служби, здійснених під час розрахунку при звільнення з військової служби, підтверджуються банківськими відомостями зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ПАТ КБ «Приватбанк», що наявні в матеріалах справи.
Контраргументів вказаним доводам відповідача позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Так, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в ході судового розгляду аргументи апелянта знайшли часткового підтвердження.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, а також те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 420/32749/23 -в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за періоди з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023 в розмірі до 100 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - за 15 повних календарних місяців служби у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків - скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 420/32749/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк