П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14396/23
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 400/14396/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 28.05.2005 - 14.03.2006, 14.03.2006 -23.05.2006, 23.05.2006 - 30.12.2008, 30.12.2008 - 29.06.2010, 29.06.2010 - 30.08.2011 у загальній кількості 02 роки 11 місяців 11 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в ГУНП України в Миколаївській області. У серпні 2023 року звернувся до відповідача з заявою про зарахування до його календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні, яка становить 02 роки 11 місяців 11 днів за час роботи в органах внутрішніх справ. Відповідач відмовив у зарахуванні пільгової вислуги та зазначив про можливість такого обчислення лише при призначенні пенсії за наявності необхідної календарної вислуги років.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що до календарної вислуги років є можливим зарахування пільгової вислуги років, що впливає при призначенні пенсії на визначення її розміру. Для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімальному розмірі, визначеному Законом № 2262. Крім того, при визначенні права на призначення пенсії, зарахування до календарної вислуги років пільгової вислуги років Законом не передбачено. Тому відмова відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної є правомірною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2024 у справі № 400/14396/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що положення Порядку № 393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в поліції, але й під час проходження такої служби, з метою встановлення права на пенсію за вислугу років.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 07.02.2005 по 06.11.2015, з 07.11.2015 проходив службу на різних посадах в УМВС України в Миколаївській області, ГУНП в Миколаївській області. З 20.01.2020 і по теперішній час проходить службу на посаді начальника управління карного розшуку ГУНП в Миколаївській області.
Відповідно до листа ГУНП в Миколаївській області календарна вислуга років позивача станом на 18.08.2023 становить 18 років 06 місяців 10 днів. Пільгова вислуга становить 02 роки 11 місяців 11 днів.
22.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його календарної вислуги років, вислуги в пільговому обчисленні, яка становить 02 роки 11 місяців 11 днів за час роботи в органах внутрішніх справ.
Листом від 28.08.2023 позивачу відмовлено в зарахуванні до календарної вислуги років вислугу в пільговому обчисленні, оскільки вислуга років на пільгових умовах зараховується до вислуги років для визначення розміру пенсії при призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 17 Закону №2262 застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Суд зауважив, що нормами статті 12 Закону №2262-XII передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Вказане, на думку суду, дає підстави для висновку, що Порядок №393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років передбачена ст. 12 закону України №2262-ХІІ.
Також, як зазначив суд, в матеріалах справи відомостей, які б підтверджували звернення позивача до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, немає. Зі змісту звернення ОСОБА_1 до відповідача вбачається, що він просив здійснити перерахунок та зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні. До того ж, позивач на момент звернення до суду проходить службу у ГУНП в Миколаївській області та не звертався за призначенням пенсії за вислугу років.
На підставі наведеного суд першої інстанції виснував про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ).
Закон №2262 визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких є наявність певної вислуги років встановлені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.
Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17 Закону № 2262 визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону №2262, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відтак, Законом №2262 визначені умови призначення пенсії за вислугою років (стаття 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (стаття 17).
Отже, призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону № 2262 пов'язане з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Так, зокрема у разі звільнення зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше особа набуває права на пенсію за Законом №2262.
Постановою №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), який проводиться саме з метою призначення пенсії відповідно до Закону № 2262.
Колегія суддів зазначає, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021, у справі №480/4241/18, від 13.05.2021 у справі №140/1753/19, від 04.06.2021 у справі №755/2575/17, від 04.06.2021 у справі №761/8515/17, від 08.08.2021 у справі №320/4635/20, від 01.11.2021 у справі №620/1837/20.
З аналізу наведеного виходить, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Отже, позивач має право на врахування до вислугу років пільгову вислугу у загальній кількості 02 роки 11 місяців 11 днів за час проходження служби за періоди з 28.05.2005 - 14.03.2006, 14.03.2006 -23.05.2006, 23.05.2006 - 30.12.2008, 30.12.2008 - 29.06.2010, 29.06.2010 - 30.08.2011 відповідно до Порядку №393.
Проте апеляційний суд зауважує, що Порядком №393 прийнятим на виконання Закону №2262 і його положеннями визначаються виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Положення ст.17 Закону №2262 застосовуються виключно тільки під час розрахунку вислуги років при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262.
Так, нормами статті 12 Закону №2262 передбачено призначення пенсії за вислугу років, але після звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Наведене свідчить про те, що Порядок №393 встановлює обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до профільного Закону для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії, де критерієм для визначення цього права є тільки календарна вислуга років передбачена ст.12 закону України №2262.
Як вбачається з матеріалів справи, на даний час позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, а зі змісту звернення ОСОБА_1 до відповідача вбачається, що він просив здійснити перерахунок та зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні.
При цьому, позивач на момент звернення до суду з даним позовом проходив службу у ГУНП в Миколаївській області та не звертався за призначенням пенсії за вислугу років.
Отже, відповідач не відмовляв позивачу у підготовці матеріалів в установленому порядку для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, права позивача в частині зарахування пільгової вислуги років до календарної при призначенні пенсії за вислугу років ще не порушено.
Аналогічні правові висновки щодо передчасності вказаних вимог та відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати спірний період пільгової вислуги позивача до його календарної вислуги, яка дає право на призначення пенсії, викладені Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі №640/30284/20.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.
Проте, колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи, позаяк у зазначених справах та у справі, що розглядається, правовідносини не є подібними.
Водночас, як зазначалось вище апеляційним судом, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, свідчить на користь правильності висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на постанову П'ятого апеляційного суду у справі №400/11716/23, оскільки, в межах вказаної справи позивач мав необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії і зарахування пільгового стажу впливало лише на розмір пенсії при її призначенні.
Окрім того, відповідно до приписів ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 400/14396/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк