П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5724/21
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 400/5724/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 по справі №400/5724/21 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер 4821183000:03:000:0232); зобов'язано Березнегуватську селищну раду Баштанського району Миколаївської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер 4821183000:03:000:0232).
01.03.2024 від відповідача надійшла заява про відстрочення (розстрочення) виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 по справі №400/5724/21 до завершення дії воєнного стану на території України або зняття заборони, встановленої чинним законодавством. Свою заяву відповідач аргументував тим, що селищна рада поновила свою роботу в повному обсязі. Питання виконання рішення та затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність виносилося відповідачем на розгляд сесії тричі 09.11.2023, 19.12.2023 та 26.01.2024, але з різних причин рада не в змозі була прийняти рішення. Також, відповідач вказав, що на сьогодні не може виконати рішення суду, оскільки п.п. 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України передбачено мораторій на передачу у власність земель державної власності.
Від позивача надійшло заперечення проти розстрочення виконання рішення Миколаївської окружного адміністративного суду № 400/5724/21 від 04.11.2021. Свою позицію пояснив тим, процес відводу земельної ділянки розпочався ще в 2020 році. Відповідач тривалий час затягував цей процес. Одночасно з цим, відповідач приймає рішення щодо земельних питань стосовно інших осіб. У відповідача було вдосталь часу на виконання рішення суду, ще до повномасштабного вторгнення, а тому він заперечив проти задоволення заяви.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.04.2024 у справі № 400/5724/21 клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/5724/21 Березнегуватської селищної ради задовольнив. Відстрочив виконання рішення Миколаївської окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №400/5724/21 до завершення дії воєнного стану на території України або зняття заборони встановленої чинним законодавством.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).
Суд зазначив, що при прийнятті сільською радою рішення, рада має враховувати чинні правові норми та прямі заборони, у тому числі введені на час дії воєнного стану. В такому випадку не йдеться про застосування норми нормативно-правового акта із її зворотною дією у часі.
Отже, суд виснував, що наявність тимчасового законодавчого обмеження є обставиною, що робить неможливим виконання рішення суду.
З огляду на викладене, враховуючи, що на день розгляду заявленого клопотання рішення суду не є виконаним, знаходиться на примусовому виконанні, а законодавцем з 07.04.2022 запроваджено заборону на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність, як особливість регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану, при цьому законодавець не встановив особливостей щодо завершення передачі у власність щодо правовідносин, як розпочалися до набрання чинності цього Закону, а також на виконання рішення суду, враховуючи норми статті 19 Конституції України, суд вважав заявлене клопотання обґрунтованим.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою клопотання про відстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що мораторій на передачу у власність земель державної власності, передбачений п.п.5 п.27 розділу Х Земельного кодексу України не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.4 ст.378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, процесуальне законодавство визначає підстави та порядок відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання такого.
Відстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов'язком суду, а відповідне рішення приймається судом на основі закону та власних переконань.
Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому.
В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення.
При цьому, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, такі повинні бути доведені заявником.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке останній реалізує за власними переконанням, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Як встановлено матеріалами справи, підставою звернення відповідача із заявою про відстрочення виконання судового рішення є неможливість, відповідно до пп. 5 пункту 27 Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, виконання рішення суду у період дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, відповідно до Закону України № 2263-ІХ від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", на всій території України введений воєнний стан, який неодноразово був продовжений та триває на теперішній день.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до Земельного Кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень у відповідності до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Апеляційний суд наголошує, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
В свою чергу , листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 підтверджено, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до його офіційного закінчення є обставинами надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).
Отже, наявність тимчасового законодавчого обмеження у вигляді заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні є обставиною, що робить неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення Миколаївської окружного адміністративного суду №400/5724/21 від 04.11.2021.
Доводи апеляційної скарги зазначені висновки не спростовують та не дають підстав уважати, що судом неповно з'ясовано обставини чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 400/5724/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк