П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30836/23
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити в повному обсязі грошове забезпечення за період з 01.06.2021 до 13.06.2022, грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, відповідно до п. 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 01.06.2021 р. по 13.06.2022 р., грошової компенсації при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за період з 01.06.2021 до 13.06.2022 грошову компенсацію при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову вказувала, що вказану виплату було здійснено без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений.
Визнана протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01.06.2021 р. по 13.06.2022 р., грошової компенсації при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017 р.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за період з 01.06.2021 р. по 13.06.2022 р.. грошову компенсацію при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017р. та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022, залишене без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 420/15206/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як матері двох і більше дітей. Компенсація за додаткові відпустки ОСОБА_1 була виплачена відповідно до рішення судів.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та є матір'ю п'ятьох дітей, чотирьом з яких не виповнилося 15 років, а саме:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ДРАЦС по м.Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом ДРАЦС по м.Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим відділом ДРАЦС по м.Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Мелітопольським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Управлінням соцзахисту населення Мелітопольської міської ради 14.08.2018 р. підтверджено статус ОСОБА_1 як багатодітної матері.
За період з 2021 року по 2022 рік ОСОБА_1 не мала можливості скористатись своїм правом на додаткову соціальну відпустку через встановлення особливого періоду в країні, що вказує позивач та не заперечується відповідачем.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.06.2022 р. № 30-ПС бухгалтера (2 категорії) фінансово-економічної служби управління військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через такі сімейні обставини та інші поважні причини).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2022 р. № 140 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, а також проведено остаточний розрахунок, з якого вбачається відсутність компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2021-2022 роки, передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки", як жінці, що працює та має двох та більше дітей віком до 15 років.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що невірне визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача за 2021-2022 роки вплинуло і на обчислення розміру грошової компенсації при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої були внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.
Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.
Отже з 29.01.2020 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні Положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 420/10137/22.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у період з 01.06.2021 р. по 13.06.2022 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та станом на 01.01.2022 рік за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір компенсації при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї виплати.
Учасниками справи не заперечується, що при розрахунку відповідач нараховував та виплатив позивачу розмір грошової компенсації при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” - 1762 гривні.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022, залишене без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 420/15206/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової (соціальної) відпустки як матері двох і більше дітей до 15 років, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України "Про відпустки" за 2021-2022 роки.
Ключовим питанням у справі, що розглядається, №420/30836/23, є право позивача на перерахунок щомісячного грошового забезпечення за період з 01.06.2021 по 13.06.2022 та грошової компенсації при звільненні за невикористані основні та додаткові відпустки з урахуванням розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, розрахованих згідно з Постановою №704, в той час, як предметом розгляду справи №420/15206/22 була наявність порушення права позивача на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової (соціальної) відпустки, як матері двох і більше дітей до 15 років, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2021-2022 роки.
Таким чином, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що невірне визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача за 2021-2022 роки вплинуло і на обчислення розміру грошової компенсації при звільненні за 13 діб невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2022 роках.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 420/30836/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11.06.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький