П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4833/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
повний текст судового рішення
складено 26.03.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ВЧ) та просив:
- визнати протиправним дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Постанова №1078), індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці в розмірі 8312,98 гривні, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці в розмірі 8312,98 гривні, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що з липня 2015 року по 17 лютого 2020 року полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ.
29 січня 2020 року наказом Голови Державної прикордонної служби України №92-ос припинено (розірвано) контракт і звільнено з військової служби позивача на підставі підпункту “г” (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
17 лютого 2020 року наказом начальника Південного регіонального управління ДПС України №53-ос полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення.
Під час проходження позивачем військової служби у ВЧ з грудня 2015 року по лютий 2018 року йому індексація грошового забезпечення нараховувалась і виплачувалась з порушенням встановленого порядку.
17 січня 2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №420/13791/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ВЧ про зобов'язання нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
11 квітня 2023 року ВЧ шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року на виконання вказаного судового рішення в розмірі 35593,07 гривень.
З урахуванням перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 17 січня 2022 року у справі № 420/13791/22 щомісячні нарахування його грошового забезпечення за 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року змінились.
07 грудня 2023 року, 24 і 31 січня 2024 року представник позивача звертався до ВЧ щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року з урахуванням суми фіксованої індексації відповідно до вимог п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078.
Одночасно, у вказаній заяві поставлено питання про надання інформації щодо щомісячного розрахунку нарахованої і виплаченої ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №420/13791/22 індексації грошового забезпечення.
09 лютого 2024 року командування ВЧ надало відповідь про нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2018 року по 28 лютого 2018 року і відсутності підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування і виплати відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою №1078, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці в розмірі 8312,98 гривні протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року в розмірі 8312,98 гривні.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру, так званої “індексації-різниці” за період з 01.03.2018р. по 17.02.2020 р.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, суд зазначає, що термін “індексація-різниці” фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови у вказаній справі, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанови дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Судом встановлено, що у березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, сума нарахованої індексації - 4463 грн. 15 коп. (1762,00*253,3)/100.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом 1-ї інстанції було помилко обраховано розмір збільшення грошового забезпечення у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року.
Так, суд зазначив, що відповідно до копії картки особового рахунку збільшення розміру грошового забезпечення у березні 2018 року в порівнянні з попереднім місяцем склало від'ємне значення 3849,83 (15425,00 грн. - 19274,83) гривень.
Колегія суддів зазначає, що зазначене не відповідає дійсності у зв'язку з тим, що якщо арефметично підсумувати суми, зазначені судом у рішенні, то на суму грошового забезпечення не виходить за лютий 2018 року розмір 14989,08 грн. та березень 2018 року - 15425,00 грн.
Проте, у архівній відомості за 2018 рік у лютому разом нараховано зазначено 14989,08 грн. а у березні - 15425,00 грн. у зв'язку із специфікою програмного забезпечення для нарахування грошового забезпечення із зазначенням (включенням) сум компенсації ПДФО (графа 714 нарахування податків і одночасна компенсація зазначена у графі 99), яке уже включено в суми грошового забезпечення. А саме від графи разом потрібно відняти графу 99 компенсація (14989,08 грн. - 2286,47 грн.= 12702,61 грн. у лютому 2018 року та 15425 грн. - 2691,61 грн. = 12733,39 грн у березні 2018 року.)
Таким чином, грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року склало 12702,61 грн, а за березень 12733,39 грн., тобто розмір підвищення доходу становив 30,78 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 30,78 = 4432,37 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 30,78 грн. - розмір підвищення доходу позивача).
Разом з цим, як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період.
Вказане в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачеві «індексації-різниці» в розмірі 4432,37 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо права позивача на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року, проте невірно обрахував розмір такої індексації, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4432,37 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 року по 17.02.2020 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук