12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3408/19
(суддя Прасов О.О., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №280/3408/19 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», третя особа - Фонд державного майна України про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі,-
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з позовом до акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», згідно з яким просить суд постановити рішення про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач має узгоджений податковий борг перед бюджетом у сумі 105041236,33 грн. Позивач зазначає, що відповідачу у встановленому порядку направлялись вимоги про сплату податкового боргу, проте заборгованість у добровільному порядку погашена не була, що зумовило звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення відповідних коштів з рахунків платника податків у банківських установах. Разом з тим, направлені до банківських установ інкасові платіжні доручення повернулись до контролюючого органу без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках. За таких обставин, позивач зазначає, що погасити податковий борг підприємства можливо виключно за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Позов обґрунтовується приписами ст.95 Податкового кодексу України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено реалізацію у повній мірі повноважень передбачених п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим, суд не вважає за можливе надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі. Судом прийнято до уваги і те, що позовна заява по цій справі надійшла до суду 16.07.2019, а окремі інкасові доручення (розпорядження) датовані після 16.07.2019 (т.4 а.с.4-59, 61-80, 245-253), що свідчить про пред'явлення позивачем до суду не обґрунтованої позовної заяви та збирання ним доказів вже після пред'явлення позовної заяви та відкриття 22.07.2019 судом загального позовного провадження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, оскільки не надано належної оцінки доказам наданим позивачем.
Згідно з відзивами на апеляційну скаргу, позивач та третя особа зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наявність податкового боргу відповідача підтверджується наданими позивачем: корінцями податкових вимог; інтегрованими картками відповідача, згідно з якими за акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» обліковується податкова заборгованість у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.
Доказів погашення податкового боргу на час розгляду справи відповідачем до суду не надано.
Надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Нормою абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів..
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 ПК України).
Відповідно до підпунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 95.9. статті 95 ПК передбачено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу (абзац другий пункту 95.9).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду. Це стосується і цілісного майнового комплексу підприємства, майно якого перебуває в державній або комунальній власності, а також майна підприємства, щодо якого прийнято рішення про приватизацію. Стосовно такого майна нормою пункту 95.9 статті 95 ПК встановлено окрему процедуру продажу, яку контролюючий орган може розпочати після отримання дозволу суду на погашення податкового боргу платника податків за рахунок звернення стягнення на це майно.
Обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду задля отримання дозволу про погашення податкового боргу за платника податків за рахунок його майна є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.
Як з'ясовано судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, більшість Інкасових доручень (розпоряджень), наданих до суду позивачем та наявних у матеріалах цієї справи, банками повернуті контролюючому органу через їх неналежне оформлення.
Так, ПАТ «УКРГАЗБАНК» повертались Інкасові доручення (розпорядження) через те, що: в реквізиті «Сума словами» неможливо визначити найменування валюти, яка підлягає стягненню; невірно зазначена назва платника (форма власності); стягнення не здійснювалось за рішенням суду; на виконанні знаходиться інший виконавчий документ для забезпечення виконання якого накладений арешт; не оформлено не менше трьох примірників Інкасових доручень (розпоряджень) - на розгляд подано два примірника розрахункового документа (т.2, а.с.162-250; т.3, а.с.1-11, 20-128; т.4, а.с.76-80).
За деякими Інкасовими дорученнями (розпорядженнями) ПАТ «УКРГАЗБАНК» одночасно з недоліками в їх оформленні зазначено про відсутність коштів на рахунку платника (т.3, а.с.20-21, 23, 25-26, 28, 30-31, 33, 35-36, 38, 40-41, 43, 45-46, 48, 50-51, 53, 55-56, 58, 60-61, 63, 65-66, 68, 70-71, 73, 75-76, 78, 80-81, 83, 85-86, 88, 90-91, 93, 95, 98, 100-101, 103, 105-106, 108, 110-111, 113, 115-116, 118, 120-121, 123, 125-125а, 127; т.4, а.с.76-77, 79).
При цьому, всі Інкасові доручення (розпорядження) у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, датовані від 03.07.2019 та від 08.11.2019, ПАТ «УКРГАЗБАНК» повернуті 12.07.2019 та 21.11.2019.
Звідси, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, позивачем не доведено відсутність коштів відповідача на рахунку у ПАТ «УКРГАЗБАНК» в інші місяці, окрім липня та листопада 2019 року.
А за деякими Інкасовими дорученнями (розпорядженнями) надісланими контролюючим органом до ПАТ «УКРГАЗБАНК» взагалі відсутня будь-яка інформація (т.4, а.с.245-253).
ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «УКРСОЦБАНК», АТ «МЕТАБАНК», АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», АТ «АЛЬФА-БАНК» повертались Інкасові доручення (розпорядження) через те, що: відсутній рахунок платника коштів; закритий рахунок платника коштів; клієнт вказаний в Інкасовому дорученні (розпорядженні) не обслуговується; відсутній рахунок, вказаний в Інкасовому дорученні (розпорядженні) як рахунок платника; невірно вказана назва банку платника/код банку платника (т.4, а.с.4-51, 54-55, 57, 61-72, 74).
ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» повертались Інкасові доручення (розпорядження) через те, що: у банку відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку (т.4, а.с.53-55, 73).
УКРПОШТОЮ повернуті поштові відправлення, надіслані контролюючим органом на адресу АТ «НАШ БАНК», ВАТ «АБ «БІЗНЕС СТАНДАРТ», через те, що організації вибули (т.4, а.с.52, 56).
За Інкасовими дорученнями (розпорядженнями) надісланими контролюючим органом до АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» взагалі відсутня будь-яка інформація (т.4, а.с.58-59).
ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» поверталось Інкасове доручення (розпорядження) від 10.10.2019 за №1613_29 через те, що відсутні кошти на рахунку платника (т.4, а.с.75).
Звідси, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, позивачем не доведено відсутність коштів відповідача на рахунку у ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в інші місяці, окрім жовтеня 2019 року.
Відповідно до Списку №19 згрупованих поштових відправлень контролюючим органом здійснювалось відправлення поштової кореспонденції до АТ «УКРСИББАНК» (т.4, а.с.60), але до суду не надано результатів розгляду АТ «УКРСИББАНК» цього поштового відправлення.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем не надано до суду доказів визнання протиправними дій щодо повернення банками контролюючому органу Інкасових доручень (розпоряджень) через, на думку банків, їх не належне оформлення.
Згідно з п.69.2 ст.69 Податкового кодексу України банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця платника податків - юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку/електронного гаманця. У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка. У разі відкриття або закриття власного кореспондентського рахунка банки зобов'язані надіслати повідомлення до контролюючого органу, в якому обліковуються, в строки, визначені цим пунктом.
За п.69.3 ст.69 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг, емітента електронних грошей про відкриття рахунку/електронного гаманця зобов'язаний направити повідомлення про взяття рахунку/електронного гаманця на облік або про відмову у взятті контролюючим органом рахунку/електронного гаманця на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом. Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунку/електронного гаманця на облік, такий рахунок/електронний гаманець вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання відповідною установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.
Позивачем не надано до суду інформацію про відкриті та закриті рахунки відповідача у банках, якою він повинен володіти відповідно до приписів п.69.2, п.69.3 ст.69 Податкового кодексу України.
Звідси, суд позбавлений можливості перевірити чи на всі рахунки відповідача у банках надсилались інкасові доручення.
Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду доказів вжиття заходів щодо стягнення коштів з рахунку платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено реалізацію у повній мірі повноважень передбачених п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №280/3408/19 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва