12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9975/23
(суддя Богатинський Б.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №280/9975/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 29 листопада 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2) згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 23.11.2023 № 046350014136.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1997 по 27.06.2002 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також період роботи з 19.09.2023 по 17.11.2023 до загального та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.11.2023 та провести відповідні виплати.
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте йому протиправно відмовлено у реалізації такого права рішенням від 23.11.2023 № 046350014136.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що період навчання позивача в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії з 01.09.1997 по 27.06.2002 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на період навчання позивача в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії з 01.09.1997 по 27.06.2002 відповідно до записів трудової книжки позивача він вже під час навчання був зарахований на роботу та проходив виробничу практику на шахті ім. М.І. Сташкова на посаді учня електрослюсаря підземного з 28.05.2001 по 28.06.2001 та з 18.02.2002 по 03.03.2002, який зараховано до пільгового стажу за Списком №1 (підземні роботи, пост.202) на підставі довідки від 19.09.2023 №613, виданої ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Також, суд першої інстанції зробив висновок про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування позивачу до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 19.09.2023 по 17.11.2023, оскільки обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, суд зауважив, що спору щодо роботи позивача станом на 17.11.2023 (дата звернення до пенсійного органу) на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті (Відокремлений структурний підрозділ «Шахтоуправління Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля») немає.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відсутні підстави для зарахування періоду навчання з 01.09.1997 по 27.06.2002 до пільгового стажу, оскільки ним здобута освіта за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв» у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України, який є вищим навчальним закладом, а також оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці, та становить три місяці і три дні, так як днем закінчення навчання є 27.06.2002 року, а день зарахування на роботу - 30.09.2002 року. Також, відповідач-2 зазначає про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача 19.09.2023 по 17.11.2023 до загального та пільгового стажу, оскільки зазначений період роботи позивача відсутній в Реєстрі застрахованих осіб та не зазначений в уточнюючій довідці.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 17.11.2023 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (68).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.11.2023 № 046350014136 відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного пільгового стажу роботи (а.с.23).
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 43 роки 8 місяців 6 днів. Пільговий стаж на підземних роботах згідно Постанови № 202 - 20 років 9 місяців 15 днів.
Законність та обґрунтованість рішення від 23.11.2023 № 046350014136 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.
Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Отже, на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.09.1997 по 27.06.2002 навчався в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії та згідно з дипломом НР №17548089 від 27.06.2002 року за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік (а.с.18-19).
При цьому, як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач працював в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» з 18.02.2002 року по 03.03.2002 року (учень електрослюсаря підземного дільниці з видобутку вугілля №1 з повним робочим днем), з 30.09.2002 року по 07.11.2002 року (електрослюсар підземний дільниці МДР ГШО-2 з повним робочим днем) (а.с.21).
З викладених обставин можна зробити висновок про те, що оскільки позивач у період з 01.09.1997 по 27.06.2002 здобував професійно-технічну освіту/здійснював професійно-технічне навчання, та з 30.09.2002 року продовжив працювати за здобутою освітою, а тому доводи відповідача про те, що Павлоградський технікум Національної гірничої академії є вищим навчальним закладом, що не дає права на зарахування такого періоду навчання до стажу, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Судом враховано те, що відповідач-2 не заперечує той факт, що позивач у період навчання здобув професійно-технічну освіту або здійснив професійно-технічне навчання.
Щодо доводів відповідача про те, що період між закінченням навчання та прийомом на роботу становить три місяці та три дні, суд апеляційної інстанції зауважує, що 27.09.2002 року - п'ятниця, а тому логічно, що першим днем офіційного працевлаштування позивача був понеділок - 30.09.2002 року, що не може позбавити позивача права на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо вимог позивача про необхідність зарахування періоду роботи з 19.09.2023 по 17.11.2023 до загального та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до положень ст. 24 Закону№1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини першої статті 14-1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з приписами статті 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі Положення №10-1).
Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Пунктом 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Відтак, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та відносно якої наявні відомості Реєстрі застрахованих осіб.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ведення зазначеного реєстру може перевірити і сама особа, якої стосується такий Реєстр.
Як вбачається з матеріалів справи, за інформацією ОК-5 у реєстрі містяться відомості щодо позивача по вересень 2023 року, включно (а.с.61-64).
Зважаючи на відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб відносно позивача з жовтня 2023 року, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача 19.09.2023 по 17.11.2023 до страхового стажу.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.09.2023 року, позивачу підтверджено пільговий стаж роботи по 19.09.2023 року, включно (а.с.21).
Зважаючи на відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб відносно позивача за період з 19.09.2023 по 17.11.2023 та відсутність відомостей щодо зазначеного періоду в уточнюючій довідці від 19.09.2023 року, як і відсутність іншої уточнюючої довідки щодо зазначеного періоду, яка б надавалася позивачем до пенсійного органу для вирішення питання щодо призначення пенсії, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для зарахування такого періоду роботи позивач як до страхового стажу так і до пільгового.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання позивача на обставини його роботи після 19.09.2023 року на роботах, що дають право на пільгову пенсію не може бути підставою для зарахування йому такого періоду до пільгового стажу роботи, оскільки відсутність записів у трудовій книжці не можу бути беззаперечним фактом того, що у позивача не змінилися умови праці.
Отже з висновками суду першої інстанції з цього питання суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає їх помилковими.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.11.2023 № 046350014136 скасувати; зобов'язати відповідачів зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1997 по 27.06.2002 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 року щодо призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити.
Враховуючи зазначене, колегія суддів зробила висновок про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою позов слід задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №280/9975/23 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.11.2023 № 046350014136.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1997 по 27.06.2002 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 року щодо призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва