12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/34421/23
(суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №160/34421/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28 грудня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові здійснити нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт у розмірі 1,197 без застосування з 01.03.2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 індексацію (підвищення) до пенсії за вислугу років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» на коефіцієнт у розмірі 1,197, без обмеження розміру збільшення максимальним (граничним) розміром 1500 грн.
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що відповідач протиправно обмежив розраховану за коефіцієнтом 1,197 суму індексації пенсії позивача у 1500 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що пенсія позивача у 2023 році проіндексована в розмірі 1500 грн, що відповідає п.10 постанови КМУ № 168, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року, без застосування п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач на власний розсуд трактує норми права, надаючи перевагу найменш сприятливому для позивача підходу застосування положень Закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач 26.10.2023 року звернувся до відповідача із заявою з приводу перерахунку та виплати йому з 01.03.2023 року індексації пенсії розрахованої із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 (а.с.17).
Відповідач листом від 07.11.2023 року повідомив позивача, зокрема, що відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн. На виконання постанови №168 його пенсію було проіндексовано з 01.03.2023 р. на суму 1500 грн. Враховуючи викладене, для проведення індексації пенсії на суму, що перевищує 1500 грн, немає законних підстав (а.с.18-19).
Правомірність дій відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу з 01.03.2023 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 без застосування п.10 постанови КМУ №168 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Правовою основою для реалізації гарантій перерахунку призначених пенсій, відносно осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зокрема індексації розміру пенсій, є положення статті 64 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон №2262-XII).
Відповідно до ст. 64 Закону № 2262-XII, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, ст. 64 Закону №2262-XII, застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Відповідно до пункту 10 Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Тобто на виконання повноважень, наданих законодавством України, Кабінет Міністрів чітко визначив межу перерахунку, а саме 1500 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що обмеження верхньої межі індексації застосований для того, щоб в умовах воєнного стану та дотаційних екномічних ресурсів збалансувати потреби, захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
При цьому виключень щодо неврахування пункту 10 Постанови №168 під час проведення перерахунку пенсії законодавство не містить, зазначений пункт чинний, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межу розміру збільшення, з огляду на що підлягає застосуванню відповідачем.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду та Конституційного Суду України не є релевантними до спірних правовідносин, адже стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, водночас в спірному випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії.
Водночас, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Європейський суд з прав людини, практика якого разом з Конвенцією застосовується судам як джерело права, неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з'ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява №2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08)).
Норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.
Враховуючи те, що пенсія позивача з 01.03.2023 проіндексована в розмірі 1500 грн, що відповідає п. 10 Постанови № 168, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року, без застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності протиправності в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500 грн.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №160/34421/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов