12 червня 2024 р.Справа № 611/554/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 10.04.2024 р. (ухвалене суддею Коптєв Ю.А.) по справі № 611/554/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Літвіненко Юрія Андрійовича , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Літвіненка Ю.А., Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Літвіненка Ю.А., серії БАД № 000748 від 23.10.2023 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. за ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому - КУпАП); закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 10.04.2024 р. позов задоволено частково, а саме: скасовано постанову інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Літвіненка Ю.А., серії БАД № 000748 від 23.10.2023 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.140 КУпАП; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 10.04.2024 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 23.10.2023 р. інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Літвіненком Ю.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія БАД № 000748 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, за те, що він 23.10.2023 р. о 14.40 год. по вулиці Центральній в м. Барвінкове Харківської області, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою а саме директором Комунального підприємства «Благоустрій», допустив порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпеченням безпеки дорожнього руху та не вжив заходів до відновлення безпечних умов для руху, дорожній покрив має дефекти, а саме вибоїни, що впливають на безпеку дорожнього руху та перед ділянкою відхилення від вимог ДСТУ 3587-2022 не встановлені відповідні попереджувальні знаки, чим порушив п. 5.1.1, п. 5.1.10, п. 5.2.1 ДСТУ 3587:2022, п. 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому - Правила).
Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження необхідно закрити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 140 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Згідно із п. 1.5 Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р. (в подальшому - Інструкція), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Відповідно до Статуту Барвінківського КП «Благоустрій» та до Контракту № 03 між директором Барвінківського КП «Благоустрій» ОСОБА_1 та територіальною громадою міста Барвінкового в особі міського голови ОСОБА_2 від 20.03.2020 р., серед обов'язків директора КП «Благоустрій» не зазначено забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або прийняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху. Крім того утримання вулиць та автошляхів міста Барвінкове в належному стані, в тому числі усунення аварійності на дорогах - проведення ямкового ремонту, не залежить від діяльності самого підприємства, а залежить від обставин, таких як - наявність бюджетних асигнувань на ці цілі, а також затверджених планів робіт. Позивач не наділений владними повноваженнями щодо виділення коштів на ремонті роботи вулиць, автошляхів в м. Барвінкове.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП та до його обов'язків входить вжиття заходів щодо ліквідації недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі.
Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що до службових обов'язків позивача входить вжиття заходів щодо відновлення безпечних умов руху, а також того, що директор КП «Благоустрій» є посадовою особою, який відповідальний.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, тобто посадовою особою, яка не вжила заходів щодо відновлення безпечних умов руху, то відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 10.04.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 242, 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 10.04.2024 р. по справі № 611/554/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін