12 червня 2024 р.Справа № 592/4938/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Косолап М.М., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, повний текст складено 22.04.2024 по справі № 592/4938/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Сумській області , Департаменту патрульної поліції , Інспектора 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Чайки Владислава Григоровича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Інспектора 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Чайки Владислава Григоровича, Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 1735508 від 24.03.2024 інспектора 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Чайки В.Г. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., а справу закрити.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.04.2024 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1735508 від 24.03.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 340 грн., а провадження у адміністративній справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.04.2024 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зазначає, що правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП зафіксоване на прилад LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 001065). Позивача було на місці ознайомлено з відеозаписом вчинення ним адміністративного правопорушення, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 4712122, Clip 1- 00:14:56. ОСОБА_2 , роз'яснив позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомила, що справу буде розглянуто на місці скоєння правопорушення, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471222, Clip 1- 00:14:55. Позивачу права були зрозумілі. Позивач під час розгляду скористався своїми правами та надав письмове пояснення інших клопотань відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП не заявляв. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Враховуючи вищевикладене, вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а матеріали справи, містять достатньо доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Позивач подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 24.03.2024 о 14 год. 41 хв. в с. Верхня Сироватка, на дорозі Н12, 17 км., керуючи транспортним засобом MH250GY-15, номерний знак НОМЕР_1 порушив вимогу дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту» зі швидкістю 73 км./год., чим перевищив обмеження швидкості руху на 23 км./год. Вимірювання швидкості руху здійснювалось приладом TRUCAM II LTI 20/20 TC001065, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
Як доказ у пункті 7 постанови зазначено - відео з Motorola VB400SB471222.
З наданих відповідачем відеозапису з лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 TruCam II (серійний номер TC001065) та фотознімку екрану вбачається рух мотоцикла по автомобільній дорозі на який наведено позначку оптичного прицілу та здійснено вимірювання швидкості, на екрані приладу зафіксовано числовий показник швидкості 73 км./год. Зазначена локація - с. Верхня Сироватка, а/д Н-17, ліміт швидкості - 50 км./год., дистанція - 92,7 м., дата 24.03.2024, час - 14:41:12.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29413 від 13.11.2024 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001065 останню повірку пройшов 13.11.2023.
З наданих відповідачем відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається спілкування співробітників патрульної поліції з особою, який представився ОСОБА_1 та має при собі шолом.
24.03.2024 в Сумській області, Сумському районі, с. В.Сироватка, дорога Н 12, 17 км. інспектором 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1735508, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за частиною 1 статтею 122 КУпАП.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, який зафіксований на відеозаписі та фотознімку перебував під керуванням ОСОБА_1 та рухався в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» з перевищенням швидкості на 23 км./год. в с. Верхня Сироватка, на дорозі Н12, 17 км.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 24.03.2024 о 14 год. 41 хв. в с. Верхня Сироватка, на дорозі Н12, 17 км., керуючи транспортним засобом MH250GY-15, номерний знак НОМЕР_1 порушив вимогу дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту» зі швидкістю 73 км./год., чим перевищив обмеження швидкості руху на 23 км./год. Вимірювання швидкості руху здійснювалось приладом TRUCAM II LTI 20/20 TC001065, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З відзиву відповідача вбачається, що ОСОБА_2 підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, до яких зауважень не виникло. Ознайомив позивача з відеозаписом вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснив його права. Розглянувши в присутності позивача матеріали справи, виніс оскаржувану постанову.
Як доказ у пункті 7 постанови зазначено - відео з Motorola VB400SB471222.
З наданих відповідачем відеозапису з лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 TruCam II (серійний номер TC001065) та фотознімку екрану вбачається рух мотоцикла по автомобільній дорозі на який наведено позначку оптичного прицілу та здійснено вимірювання швидкості, на екрані приладу зафіксовано числовий показник швидкості 73 км./год. Зазначена локація - с. Верхня Сироватка, а/д Н-17, ліміт швидкості - 50 км./год., дистанція - 92,7 м., дата 24.03.2024, час - 14:41:12.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29413 від 13.11.2024 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001065 останню повірку пройшов 13.11.2023.
В позовній заяві позивач заперечує факт перевищення швидкості руху та зазначив, що при в'їзді в с. Верхня Сироватка він зменшив швидкість та рухався зі швидкістю близько 67 км/год., а тому правил дорожнього руху не порушував.
З огляду на викладене, в оскаржуваній постанові відповідач посилається на здійснення вимірювання швидкості руху приладом LTI 20-20, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача на 23 км./год. в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту», однак долучені відповідачем відеозаписи не містять відомостей щодо місця знаходження зазначеного дорожнього знаку та зони його дії від місця вимірювання швидкості руху в с. Верхня Сироватка, на дорозі Н12, 17 км., що виключає можливість встановити наявність правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо фіксування правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП вчиненого позивачем на прилад LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 001065), як на доказ вчинення позивачем правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувана постанова не містить посилання на відомості про відеофіксацію правопорушення з приладу LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 001065), а тому з огляду на положення ч. 3 ст. 283 КУпАП, факт скоєння позивачем 24.03.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Колегія суддів зауважує, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судова колегія зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1735508 від 24.03.2024 є неправомірною та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позивачем було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.04.2024 по справі №592/4938/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич