03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 372/6018/23 Головуючий у суді першої інстанції - Потабенко Л.В.
Номер провадження № 33/824/3156/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
12 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Яворського М.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року, -
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с.39-42).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 12 травня 2024 року засобами поштового зв'язку (а.с.75-85), відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки оскаржувана постанова винесена без повідомлення його про дату судового засідання, без його участі та йому не вручалась.
Апелянт також зазначає, що з матеріалами справи ознайомився лише 09 травня 2024 року та дізнався про подання його захисником 12 лютого 2024 року апеляційної скарги в його інтересах.
Крім того, при ознайомленні з матеріалами справи виявив наявність постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2024 року, якою у задоволенні клопотання адвоката Ковальчук А.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала.
Апелянт вказує, що судом не було враховано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, оскільки її текст було направлено адвокату Ковальчук А.С. на електронну адресу 31 січня 2024 року, а тому фактично адвокат мала лиш два дні на підготовку та подання апеляційної скарги в строк. Відтак, апеляційну скаргу було подано через десять днів від дня отримання тексту оскаржуваної постанови, з урахуванням вихідних днів.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , через свого захисника - адвоката Ковальчук А.С., вперше звернувся із апеляційною скаргою на постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року (а.с.46-56) та в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тими ж самими доводами, що й клопотання, яке міститься в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка була подана 12 травня 2024 року (а.с.75-85).
Також встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2024 року захиснику ОСОБА_1 - Ковальчук А.С. було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року, а апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала (а.с.62-67).
Так, в зазначеній постанові апеляційного суду вже було надано правову оцінку доводам апелянта щодо наявності чи відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови районного суду.
Таким чином, заявлене клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови районного суду вже було предметом розгляду й апеляційним судом вже було винесено відповідне судове рішення.
Будь-яких нових доводів щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом заявлено не було, а тому повторне вирішення вказано питання чинним КУпАП не передбачено.
Суд повторює, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).
Суд уже погоджувався, що хоча насамперед саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справах «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункт 41, від 03 квітня 2008 року, та «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, пункт 47, від 29 жовтня 2015 року).
Враховуючи вищевикладене, принцип res judicata (правової визначеності), а також той факт, що апеляційним судом вже було вирішено питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження й апелянтом не було зазначено нових обставин, які б могли слугувати для його поновлення, то апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 рокуповернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський