12 червня 2024 р.Справа № 643/2308/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Осадчий О.В., м. Харків, 6100, по справі № 643/2308/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Полтавській області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просив:
- поновити строк на оскарження постанови серії БАД №4996994 від 01.02.2024, винесеної інспектором взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Мельниковою Ю.В.;
- скасувати постанову серія БАД №4996994 від 01.02.2024 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у справі № 643/2308/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду, з посиланням на невідповідність обставинам, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що повернення судом першої інстанції позовної заяви було передчасним, оскільки у зв'язку з відмовою позивачу в залучення адвоката та неотримання ним оскаржуваної постанови, із текстом останньої позивач ознайомився лише 29.02.2023, після фактичного отримання копії відповідної постанови. Посилаючись на те, що суд при застосуванні процесуальних норм має уникати надмірного формалізму, позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у справі № 643/2308/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 08.03.2024 ОСОБА_1 звернувся за допомогою системи «Електронний суд» до Московського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій предметом спору є постанова серії БАД №4996994 від 01.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі.
Одночасно з цим, у позовній заяві було викладено прохання про поновлення строку на оскарження постанови серії БАД №4996994 від 01.02.2024, з огляду на те, що копія вказаної постанови позивачем була отримана лише 29.02.2024, після направлення представником позивача адвокатського запиту.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.03.2024 у справі №643/2308/24 відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку на звернення до суду для оскарження постанови та позовну заяву залишено без руху і окреслено недоліки, які слід усунути позивачу, зокрема, надати докази, які свідчать про те, що у позивача виникли об'єктивні непереборні перешкоди у подачі позовної заяви у встановлений законодавством строк.
25 березня 2024 року від позивача на виконання ухвали суду від 14.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 у справі №643/2308/24 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв'язку із тим, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не виконана та недоліки позовної заяви не усунуті, а причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду від 14.03.2024, суд першої інстанції вважав не поважними.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме не подано заяву про поновлення строку звернення до суду або вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Як вбачається з матеріалів справи підставами для повернення стало те, що оскаржувана постанова винесена 01.02.2024, а позивачем питання про отримання її копії ініційовано вже 20.02.2024, тобто після спливу строків для оскарження. При цьому, до суду позивач звернувся лише 08.03.2024. В свою чергу, підстави для поновлення зазначені позивачем, судом першої інстанції визнані неповажними.
Відповідно до вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто вказаною нормою імперативно регламентовано строк для звернення зі скаргою на будь-яке рішення суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, передбачається й поновлення строку з поважних причин.
В свою чергу, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, порядок розгляду справи щодо оскарження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та строки звернення із позовною заявою, регламентовано статтею 286 КАС України.
Так, за приписами частини другої статті 286 КАС України позовна заява щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Колегією суддів встановлено, що позивач із відповідним позовом до суду першої інстанції звернувся 08.03.2024 за допомогою системи «Електронний суд» (а.с. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами у справі, оскаржувана постанова винесена 01.02.2024, проте в ході її винесення позивач її копію не отримав, у зв'язку з тим, що не задоволено його клопотання про залучення адвоката та реалізацію права на захист.
При цьому, матеріали справи містять докази того, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав 29.02.2024, саме після направлення представником позивача адвокатського запиту (а.с. 15, 17).
Доказів щодо ознайомлення з оскаржуваною постановою раніше (02.02.2024), відповідачем не надано, а судом першої інстанції не здобуто.
В той же час, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу не надано доказів надіслання позивачу оскаржуваної постанови та не приведено доказів отримання ним оскаржуваної постанови раніше 29.02.2024.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відсутність поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду позивача, з урахуванням отримання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 01.02.2024, лише 29.02.2024.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині початку перебігу строку саме з моменту винесення постанови, колегія суддів зазначає, що даний висновок фактично обмежує права позивача на належний судовий захист, оскільки в межах даних правовідносин не здобуто доказів про ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою у день її винесення.
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладене свідчить про те, що суд першої інстанції в даній ситуації застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог ст. 55 Конституції України та ст.ст.2, 5, 6 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст. 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.
Згідно вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому у відповідності до положень статті 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 по справі № 643/2308/24 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич