12 червня 2024 року справа №360/1192/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 360/1192/23 (головуючий І інстанції О.М. Качанок ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність з ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого виходячи із розміру 100000 гривень за період з 15.10.2022 по 08.11.2022;
- зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого виходячи із розміру 100000 гривень за період з 15.10.2022 по 08.11.2022 (а.с. 90-95).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022, виходячи із розміру 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України.
На думку суду першої інстанції, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, а тому перебіг строку звернення позивача до суду розпочався з 01.07.2023 у зв'язку з набуттям чинності постанови КМУ від 27.06.2023 року № 651, якою було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Апелянт вважає висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідношень глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України в частині застосування карантинних заходів, необґрунтованим.
Крім того, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду як на поважність причин пропуску процесуального строку зазначає, що первісний позов було подано в межах шестимісячного строку звернення до суду, але ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року справа № 360/840/23 позов було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви у строк встановлений судом.
Згідно висновку в постанові від 18.05.2022 у справі № 9901/484/21 Верховний Суд зазначив, що недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства при первісному зверненні з позовною заявою до суду у результаті якого він був повернутий не може вважатися поважною причиною звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 по справі № 520/12545/21 дійшов правового висновку проте, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою
Апелянт звертає увагу на те, що позивач на сторінці 9 абз. 1 адміністративного позову зазначає, цитує: «Отже з дня отримання мною відповіді Головного управління Національної поліції в Луганській області, а саме 10.02.2023 року щодо відмови у виплаті додаткової винагороди, я звернувся з адміністративним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду (граничний термін звернення до суду 10.08.2023 року) щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії».
Таким чином позивачу достеменно було відомо про порушення його можливих прав з 10.02.2023 року, тобто строк звернення до суду розпочався з 11.02.2023 року.
В свою чергу позивач звернувся до суду лише 28.09.2023, що підтверджується датою на конверті, направленого до Луганського окружного адміністративного суду, тобто з дати коли позивач дізнався про порушення своїх прав минуло майже 8 місяців.
За таких умов апелянт вважає, що позов подано після спливу строку на звернення до суду, а висновки суду викладенні в ухвалі від 07.11.2023 щодо визначення початку перебігу строків звернення позивачем до суду, а також застосування норм загального трудового права до спірних правовідношень є необґрунтованими.
Постановою КМУ № 168 визначено, що додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, виплачується у тому числі за відповідних обставин, а саме перебування у даному випадку поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Апелянт зазначає, що відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність, поліцейського, військовослужбовця встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 15.10.2022-08.11.2022 перебував на санаторному лікуванні.
Відповідно Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджений наказами МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, у п.п. 3.4. - у графі «Режим:» обов'язково вказується режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.
Таким чином, подвійного трактування режиму лікування не може бути, він або санаторний або стаціонарний, тому правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період у відповідача відсутні.
До ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» було направлено запит (вих. № 104/111/10-2023 від 02.02.2023). За результатами розгляду вказаного запиту 07.02.2023 до УГІ ГУНП з до ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» (вих. № 33/33-92) було надано інформацію, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022.
Тобто медичним закладом було зазначено, що ОСОБА_1 у період часу з 17.10.2022 по 05.11.2022 отримав реабілітаційне лікування, та довідка була видана та заповнена у відповідності до вимог наказу МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2004.
Відповідно до постанови КМУ від 5 квітня 2022 р. № 411 затверджений Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон.
Відповідно до п. 2 Постанови направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров'я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації.
В свою чергу відповідно до листа ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» від
07.02.2023 № 33/33-92, встановлено, що саме вказаний лікувальний заклад направляв позивача на реабілітаційне лікування.
Таким чином позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, а тому в розумінні абзацу 5 п. 1 Постанови КМУ № 168 відсутні підстави для виплати в розмірі до 100000 грн.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 .
За актом № 9 спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 21.04.2022 з групою швидкого реагування Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області у складі, в тому числі дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції Сєвєродонецького РУП капітана поліції ОСОБА_1 , затвердженого 10.08.2022 начальником ГУНП в Луганській області полковником поліції ОСОБА_2 (далі - акт спеціального розслідування нещасного випадку від 10.08.2022 № 9), комісія спеціального розслідування нещасного випадку кваліфікувала, що дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області капітан поліції ОСОБА_1 отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов'язків (підпункт 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС від 05.10.2020 № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422) (а.с. 121 зв.б.-124).
В пункті 4 акту спеціального розслідування нещасного випадку від 10.08.2022 № 9 вказано: вид події - інші: збройна агресія; причина настання нещасного випадку - інші: травма внаслідок мінометного обстрілу.
Листом Національної поліції України від 19.09.2022 № 6571/01/12-2022 ОСОБА_1 надано дозвіл на виїзд за кордон для лікування (а.с.76).
Листом Міністерства охорони здоров'я України від 12.10.2022 № 29/23873/2-22 проінформовано командування Медичних сил Збройних Сил України, адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство закордонних справ України про погодження з іноземною стороною переліку захисників України, яких заклади охорони здоров'я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордон.
За змістом вказаного листа Національним реабілітаційним центром «Вайварі» (Nacional Rehabilitation centre «Vaivari») поінформовано Міністерство охорони здоров'я України про можливість медичної евакуації та надання безоплатної необхідної медичної допомоги пацієнтам, захисникам України, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 89).
Згідно довідки № 0047 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданої 08.11.2022, капітан ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 17.10.2022 по 05.11.2022, режим санаторний, причина тимчасової непрацездатності: реабілітація та санаторно-курортне лікування - 7. Звільнення від служби з 15.10.2022 по 08.11.2022 (а.с. 77).
Листом Державної установи «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911 повідомлено, що капітан поліції ОСОБА_1 , інспектор ТЦ ГУНП в Луганській області проходив медичну реабілітацію в умовах стаціонару у Латвійській Республіці з 17.10.2022 по 05.11.2022 (довідка видана ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» № 0047 від 08.11.2022, з 15.10.2022 по 08.11.2022, з урахуванням часу витраченого на дорогу в обидві сторони). Дана медична реабілітація капітана поліції ОСОБА_1 пов'язана з пораненням, отриманим у зв'язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції, рішенням Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», довідка № 105/ПС від 15.09.2022 (а.с. 78).
Листом Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 10.02.2023 № 141/111/10-2023 за результатами розгляду звернення до гарячої лінії Національної поліції України від 06.01.2023 та до гарячої лінії Міністерства внутрішніх справ України від 12.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду інформації, викладеної у скаргах, порушень чинного законодавства в частині не нарахування та не виплати грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, під час перебування на лікарняному протягом жовтня-листопада 2022 року з боку окремих працівників ГУНП в Луганській області, не встановлено.
Разом з тим проінформовано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, додаткова винагорода нараховується та сплачується у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за висновком (постановою) військово-лікарської комісії та на підставі акту розслідування нещасного випадку (форма 11-1), у висновку якого зазначається «отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) під час дії воєнного стану при безпосередній участі у бойових діях або отримав поранення при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів під час виконання службових обов'язків». Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України та інформації ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» ОСОБА_1 перебував в період часу з 17.10.2022 по 05.11.2022 у Національному реабілітаційному центрі Латвії «Вайварі» м. Юрмала на санаторному лікуванні, що не являється підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (а.с. 135).
На запит Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 02.02.2023 № 104/111/10-2023 Державна установа «ТМО МВС України по Луганській області» листом від 07.02.2023 № 33/33-92 повідомила, що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022. Після повернення до України, ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» з приводу отримання довідки про тимчасову непрацездатність. За рішенням ЛКК була видана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (згідно підпункту r пункту 1.11 наказу МОЗ від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»). Довідка заповнена згідно вимог пункту 5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності (а.с. 136 зв.б.).
За довідкою про доходи від 17.10.2023 № 333/111/22-2023 позивачу в жовтні 2022 року нараховано додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 за безпосередню участь у бойових діях в сумі 79333,23 грн. та додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 - 28000 грн., у листопаді 2022 року нараховано додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 - 12000 грн. (а.с. 121).
Таким чином, позивач 21.04.2022 отримав поранення у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з 17.10.2022 по 05.11.2022 перебував на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» (згідно довідки про тимчасову непрацездатність з урахуванням часу на дорогу тимчасова непрацездатність з 15.10.2022 по 08.11.2022).
Щодо строку звернення з цим позовом до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 31.10.2023 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду від 06.11.2023 року (а.с. 144).
В обґрунтування якої посилався на те, що вже звертався з аналогічним адміністративним позовом до Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/840/23.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі № 360/840/23 адміністративний позов позивача було залишено без руху та в подальшому у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, у строк встановлений судом, ухвалою суду від 16.08.2023 позов повернуто позивачу.
Позивач вважає, що до даних спірних правовідносин не застосовуються вимоги частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв'язку з цим він звернувся за захистом своїх прав відповідно до вимог частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в межах шестимісячного строку, який обчислюється з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, на думку позивача, з дня отримання ним відповіді Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті додаткової винагороди, а саме з 10.02.2022 року, він звернувся з первісним адміністративним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду (граничний термін звернення до суду 10.08.2023 року) щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом у справі № 360/1192/23 - задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, з таких підстав (а.с. 145-146).
За ч. 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22, від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Згідно ч. 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що він дізнався про порушення своїх прав з дня отримання ним відповіді Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті додаткової винагороди, а саме з 10.02.2023.
При цьому, з даним позовом до суду позивач звернувся 26.09.2023 (дата направлення позову до суду згідно трекінгу поштових відправлень), тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого законом.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, пунктом 1 якої встановлено: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин.
Дію карантину, встановленого вказаною постановою, було продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022 та від 25.04.2023 № 383.
Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Таким чином враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом в цій справі 26.09.2023, тобто в межах тримісячного строку з моменту відміни карантину, а тому суд дійшов висновку щодо необхідності поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду, пропущеного з поважних причин.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно абз. 4 пункту 1 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, згідно вимог Постанови № 168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, зокрема: перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), та саме щодо поліцейського - отримання поранення, пов'язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Не є спірним у даній справі пов'язаність перебування позивача на лікуванні із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки як попередньо вказувалось, згідно з листом Державної установи «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911, медична реабілітація капітана поліції ОСОБА_1 пов'язана з пораненням, отриманим у зв'язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції.
Відповідачем не заперечується факт перебування позивача на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» в умовах стаціонару.
За ч. 1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-ХII (далі - Закон № 2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801-ХII).
Згідно ч. 8 статті 33 Закону № 2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 № 1053-IX.
Згідно ч. 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітної організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання (https://uk.wikipedia.org/wiki/Медична_реабілітація).
Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Згідно листа Державної установи «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911 капітан поліції ОСОБА_1 проходив медичну реабілітацію саме в умовах стаціонару. Медична реабілітація пов'язана з пораненням, отриманим у зв'язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції.
Крім того, на запит Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 02.02.2023 № 104/111/10-2023 Державна установа «ТМО МВС України по Луганській області» листом від 07.02.2023 № 33/33-92 повідомила, що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022. За рішенням ЛКК була видана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (згідно підпункту r пункту 1.11 наказу МОЗ від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»).
Згідно пп. «r» пункту 1.11 наказу Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі, зокрема: ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.
Таким чимно, довідка про тимчасову непрацездатність позивачу видана за рішенням ЛКК у зв'язку з лікуванням.
Що стосується посилання відповідача на вказівку у довідці про тимчасову непрацездатність позивача на санаторний режим лікування суд зазначає, що дійсно у довідці № 0047 про тимчасову непрацездатність поліцейського вказано, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі, режим санаторний. Поряд з цим вказується причина тимчасової непрацездатності - реабілітація та санаторно-курортне лікування.
Таким чином, саме реабілітація в умовах стаціонару була причиною непрацездатності, що в контексті зазначеного вище є одним із процесів лікування позивача.
Отже, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи, що нарахування та виплата суми додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 є компетенцією відповідача, саме на нього за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу цю грошову винагороду з урахуванням висновків суду.
За довідкою про доходи від 17.10.2023 № 333/111/22-2023 позивачу в жовтні 2022 року нараховано додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 за безпосередню участь у бойових діях в сумі 79333,23 грн. та додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 - 28000 грн., у листопаді 2022 року нараховано додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 - 12000 грн. (а.с. 121).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про:
- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022;
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв'язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022, виходячи із розміру 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 360/1192/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 12 червня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко