Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/8940/2024
м. Київ Справа № 753/8813/23
05 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Болотова Є.В.
- Музичко С.Г.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Соляника Дмитра Петровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Сирбул Л.Ф., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення способу участі у вихованні та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини,-
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення способу участі у вихованні та стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 14.02.2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.04.2021 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу син проживає разом з матір'ю, яка приймає безпосередню участь у житті дитини, піклується про її здоров'я, сприяє її духовному та фізичному розвитку. У ОСОБА_2 з ОСОБА_1 триває постійний спір щодо проживання дитини, способу участі батька у вихованні сина, а саме щодо місця та тривалості їх побачень, оскільки ОСОБА_1 часто у не зручний час для ОСОБА_2 та малолітнього сина намагається влаштувати відвідування, чим порушує звичний для дитини розпорядок дня.
17.12.2021 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №918 «Про визначення участі батька у виховання його дитини», яким визначено участь ОСОБА_1 у виховані його дитини ОСОБА_5 , встановлено йому спілкування з дитиною за графіком з урахуванням думки дитини. Не зважаючи на викладений графік, встановлений службою у справах дітей, ОСОБА_1 не дотримується, та намагається нав'язувати графік, який зручний, виключно, для нього. Інтерес ОСОБА_1 до малолітнього сина не є постійним, є періоди часу, коли ОСОБА_1 взагалі не проявляє жодного інтересу до дитини, що також відображається на стосунках батька та дитини. Те саме стосується й сплати аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 переконана, що сину ОСОБА_4 буде якнайкраще проживати разом з нею. ОСОБА_2 завжди належним чином виконувала свої батьківські обов'язки, навіть не зважаючи на те, що участь ОСОБА_1 у матеріальному і духовному розвитку не була постійною. Малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом з матір'ю - ОСОБА_2 після того, як подружжя стало проживати окремо. Майже 3 роки малолітній ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_2 без батька. За цей час малолітній син звик до того, що з ним завжди поруч лише матір, яка забезпечувала та забезпечує його всім необхідним та не ставить у залежність виконання своїх батьківських обов'язків від виконання батьком своїх батьківських обов'язків. Окрім того, на сьогодні у малолітнього ОСОБА_4 вже сформоване коло спілкування зі своїми однокласниками, друзями, товаришами, які також проживають у сусідніх будинках, що дозволяє ним постійно спілкуватися та проводити разом час на дитячих майданчиках.
ОСОБА_2 не має наміру перешкоджати ОСОБА_1 в здійсненні його прав та обов'язків щодо малолітнього ОСОБА_4 та вважає, що інтересам дитини не суперечитиме встановлення наступної форми і частоти зустрічей ОСОБА_1 з сином з урахуванням думки дитини: кожна перша і третя субота місяця з 10:00 год. до 18:00 год. за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною; кожна друга і четверта неділя місяця з 10:00 год. до 18:00 год. за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною; або кожні 1 та 3 вихідні місяця за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною ( з 20:00 год. п'ятниці до 18:00 год. неділі); кожного року ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження батька) з 17:00 год. до 20:00 год. у будній день, та з 10:00 год. до 21:00 год. якщо день народження припадає на вихідний день; половину зимових канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення на території України з повідомленням матері дитини про місце перебування батька з дитиною; протягом чотирьох тижнів поспіль (або роздільно по два тижні) у період літніх канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення на території України з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною; у святкові дні (встановлені державні свята) - за домовленістю між батьками та при бажанні дитини з урахуванням графіку та режиму дитини; у будь-який інший день - за домовленістю між батьками та за бажанням дитини. Домовленості з ОСОБА_1 щодо участі в утриманні дитини, шляхом сплати аліментів не було досягнуто. Починаючи з 01.01.2023 року ОСОБА_1 жодного разу не сплачував аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 . З огляду на те, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 , то остання має право вимагати від ОСОБА_1 сплати аліментів.
За таких підстав, позивач просила суд:
- визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 до досягнення дитиною чотирнадцяти років;
- визначити ОСОБА_1 способи та порядок участі його, як батька, у спілкуванні та вихованні сина за наступним графіком побачення, з урахуванням думки дитини: кожна перша і третя субота місяця з 10:00 год. до 18:00 год. за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною;. кожна друга і четверта неділя місяця з 10:00 год. до 18:00 год. за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною або кожні 1 та 3 вихідні місяця за відсутності матері дитини, з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною (з 20:00 год. п'ятниці до 18:00 год. неділі); кожного року ІНФОРМАЦІЯ_3 (день народження батька) з 17:00 год. до 20:00 год. у будній день, та з 10:00 год. до 21:00 год. якщо день народження припадає на вихідний день; половину зимових канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення на території України з повідомленням матері дитини про місце перебування батька з дитиною; протягом чотирьох тижнів поспіль (або роздільно по два тижні) у період літніх канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення на території України з повідомленням матері дитини про місцеперебування батька з дитиною; у святкові дні (встановлені державні свята) - за домовленістю між батьками та при бажанні дитини з урахуванням графіку та режиму дитини; у будь-який інший день - за домовленістю між батьками та за бажанням дитини;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову, і до досягнення дитиною повноліття.
У липні 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у вересні 2021 року звернувся до органу опіки та піклування з заявою про визначення способів участі батька у вихованні сина. Розпорядженням Дарницької РДА у м. Києві від 17.12.2021 року був встановлений графік спілкування батька з дитиною з урахуванням думки дитини, зокрема: щосереди з 18.00 до 20.00 год; перший, третій тиждень місяця- з 20.00 год. п'ятниці до 18.00 год неділі. Зобов'язано батька дитини дотримуватися режиму виховання та харчування, розвитку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини. Зобов'язано матір дитини не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини. Проте ОСОБА_2 стала ухилятися від виконання рішення органу опіки та піклування, зокрема на зустрічі для спілкування з батьком, що мали відбуватися відповідно графіку щосереди з 18.00 до 20.00год. дитину не приводила, назвавши даний час незручним, як для неї самої так і для дитини. Що ж стосується інших днів встановлених графіком для спілкування батька з дитиною, то тут ОСОБА_2 зайняла таку позицію, стверджуючи, що дитина не бажає спілкуватися з батьком. З метою ефективного налагодження взаємовідносин та запобігання конфліктів між батьками щодо виховання дитини, служба у справах дітей рекомендувала звернутися до Центру сім'ї Дарницького районну м. Києва для отримання консультацій психолога та медіатора. Проте ОСОБА_2 і в даному випадку відмовляється від отримання таких консультацій, та продовжує вести негативні розмови стосовно батька, розповідаючи дитині конфліктні ситуації і все це з метою налаштування дитини проти батька. ОСОБА_2 своїми діями чинить перешкоди щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, які полягають в тому, що остання допускає протиправні дії та негативні розмови стосовно батька дитини, тобто ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування.
На підставі вищевикладеного просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення способу участі у вихованні та стягнення аліментів - задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 до досягнення дитиною чотирнадцяти років.
Визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі його, як батька, у спілкуванні та вихованні сина за наступним графіком побачення, з урахуванням думки дитини, режиму дитини та станом здоров'я дитини: перший, третій тиждень місяця з «20» год. «00» хв. п'ятниці до «18» год. «00» хв. неділі; щосереди з «18» год. «00» хв. до «20» год. «00» хв.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 148 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 074 гривні.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Соляник Д.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині задоволених вимог за первісним позовом про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній, оскільки дитина за домовленістю сторін після розлучення батьків залишилася проживати з матір'ю. Суд не взяв до уваги докази, подані відповідачем на доведення цих обставин, не надав їм належної оцінки, і не мотивував рішення в цій частині належним чином.
Вказував, що чинним законодавством не передбачено звернення до суду того з батьків, з ким проживає дитина з позовом про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, тобто щодо прав та інтересів другого із батьків.
Посилався на те, що ухвалюючи рішення про участь батька у спілкуванні та вихованні сина, саме з урахуванням думки дитини, режиму дитини та станом здоров'я дитини, суд не обгрунтував та не мотивував свої висновки в цій частині, та не звернув увагу на те, що висновок органу опіки та піклування не містить рекомендацій щодо застосування таких умов у даному спорі.
Також вказував, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд не врахував надані докази щодо неможливості батька спілкуватися з дитиною у визначені Службою у справах дітей Дарницького району міста Києва дні, що підтверджується листами, які були адресовані Службі. Матір дитини всіма своїми діями чинить батькові перешкоди щодо його участі у вихованні дитини та спілкуванні з сином, які полягають в тому, що вона допускає протиправні дії та негативні розмови стосовно батька дитини, тобто прямо ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - Соляник Д.П. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.02.2003 Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 29.10.2020 Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Києві) ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.04.2021 шлюб між сторонами у справі розірвано.
На даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Службою у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надано висновок № 101-11203 від 25.12.2023 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення способу участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні дитини. У висновку райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Сторони не можуть досягнути домовленості між собою, щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Згідно висновку Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації подано до суду висновок від 25.12.2023 № 101-11203 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення способу участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні дитини, з метою забезпечення прав та інтересів дитини райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь батька, ОСОБА_8 , у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити спосіб та порядок спілкування за наступним графіком: перший, третій тиждень місяця з 20:00 год п'ятниці до 18:00 год неділі; щосереди з 18:00 год до 20:00 год.
Задовольняючи частково позовні вимоги первісного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із сином, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини та відповідатиме найкращим інтересам дитини. Суд зауважив, що таке рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов'язків обумовить це.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Щодо вирішення вимог про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначать відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За частинами першою, другою статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Тобто права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:
- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності);
- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);
- стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);
- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Апеляційний суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківські права. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують, що мати у повній мірі займається вихованням та утриманням сина, врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір'ю та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив місце проживання сина з матір'ю, оскільки відсутній такий спір між сторонами, не заслуговують на увагу з огляду на те, що звернувшись з позовом, позивач вважає, що такий спір існує, та судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили, що визначення місця проживання сина разом з матір'ю буде суперечити інтересам дитини.
Визначаючи місце проживання сина разом з матір'ю, суд зазначив, що проживання дитини з матір'ю, не позбавляє ОСОБА_1 батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов'язків. Батько, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті дитини, має право брати участь у її вихованні незалежно від того з ким із батьків дитина буде проживати.
У цій справі, суд на підставі належним чином досліджених доказів щодо фактичних обставин справи та в найкращих інтересах дитини дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Зокрема встановлено, що ОСОБА_2 належним чином виконувала свої батьківські обов'язки, займалася вихованням та утриманням дитини.
Щодо порядку спілкування батька із дитиною
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.
Установивши, що в добровільному порядку сторони не досягли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дочкою, у тому числі за наслідком звернення до органу опіки та піклування відповідно до статті 158 СК України, урахувавши встановлені у цій справі конкретні обставини, висновок органу опіки та піклування та інтереси дитини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позову в частині визначення способу участі батька, який проживає окремо від сина, у його вихованні.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що чинним законодавством не передбачено звернення до суду того з батьків, з ким проживає дитина з позовом про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, тобто щодо прав та інтересів другого із батьків є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалюючи рішення про участь батька у спілкуванні та вихованні сина, саме з урахуванням думки дитини, режиму дитини та станом здоров'я дитини, суд не обгрунтував та не мотивував свої висновки в цій частині, та не звернув увагу на те, що висновок органу опіки та піклування не містить рекомендацій щодо застосування таких умов у даному спорі, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано встановив порядок спілкування та прийняття участі батька у вихованні сина з врахуванням розпорядку дня дитини та обставин, які можуть виникнути.
Щодо вирішення зустрічних вимог про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Фактично спір виник у зв'язку з неможливістю сторін досягти домовленостей щодо порядку спілкування ОСОБА_1 з дитиною.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотримання вимог матеріального та процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соляника Дмитра Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.
Головуючий: Судді: