Справа №753/18762/23 Головуючий у 1 інстанції: Шаповалова К.В.
Провадження №22-ц/824/8107/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
30 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
при секретарі Василенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" про захист прав споживачів,-
Короткий зміст обставин справи
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" про захист прав споживачів.
Просив визнати дії Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" щодо нарахування об'ємів централізованого постачання холодної води та водовідведення за серпень 2022 року без врахування показань квартирного лічильника води по особових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 такими, що порушують права споживача комунальних послуг та зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київводоканал" зробити перерахунок вартості послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення по особових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з урахування показань квартирного лічильника води за період з 01 серпня 2022 року по дату набрання законної сили рішенням суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира є комунальною та особові рахунки на комунальні послуги та лічильники є розділеними, зокрема є особовий рахунок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Позивач, не погоджуючись із розміром нарахованих відповідачем коштів за послуги з постачання води та водовідведення, просив відповідача здійснити перерахунок коштів за отримані послуги, однак на даний час перерахунок так і не здійснено. У зв'язку із викладеним позивач просить суд визнати дії ПрАТ "Київводоканал" щодо нарахування об'ємів постачання холодної води та водовідведення без урахування показників квартирних лічильників такими, що порушують права споживача та зобов'язати ПрАТ "Київводоканал" здійснити перерахунок вартості наданих послуг.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог у справі ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" про захист прав споживачів відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено факт неврахування відповідачем показників квартирних засобів обліку води при здійсненні розрахунку вартості таких послуг, з урахуванням проведених контрольних знімань показників лічильників за місцем проживання позивача, в тому числі 17 жовтня 2023 року після звернення із позовом до суду, а тому позовні вимоги позивача, які стосуються здійснення перерахунку за о/р № НОМЕР_2 - не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про здійснення перерахунку за о/р № НОМЕР_1 , суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню, з урахуванням того, що позивач у позовній заяві, він є власником лише частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на нього оформлено о/р № НОМЕР_2 , власником іншої частки вказаної квартири є ОСОБА_2 та на неї оформлено о/р НОМЕР_1 , при цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 , як співвласник квартири та особа, на яку оформлено відповідний о/р уповноважувала ОСОБА_1 (позивача) на подання від її імені позовних заяв з метою захисту її порушених відповідачем прав та взагалі стверджувала, що таке порушення має місце, а розрахунки відповідача по її особовому рахунку не відповідають дійсності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням, 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог по особовому рахунку № НОМЕР_2 та ухвалити нове, яким задовольнити в частині вимог по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
Вважає, що суд першої інстанції неповно з?ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач по особовому рахунку № НОМЕР_2 вказує ті ж самі номери лічильників холодної води, що і в особовому рахунку № НОМЕР_1 , нараховує подвійну плату за надані послуги, вартість послуг за серпень 2020 року визначена неналежним чином.
Вказує, що відповідач двічі стягнув за одну й ту ж саму послугу з постачання холодної води, чим порушує положення ст. 61 Конституції України, п. 20, п. 33 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМ України, від 05 липня 2019 року.
Зазначає, що відповідач не вказує в рахунках загальну кількість води, спожитої мешканцями всього будинку та самовільно проставляє показники лічильників.
Вважає, що відповідач надав суду першої інстанції сфальсифікований акт приймання на абонентський облік засобів обліку води від 08 серпня 2022 року, оскільки ОСОБА_2 , вказана в акті, перебувала в евакуації в Європі, а тому не могла бути присутньою при складанні акту, він не підписаний споживачем та в ньому не вказані номери особових рахунків.
Посилається на п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
27 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Київводоканал", в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року без змін.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог по особовому рахунку № НОМЕР_2 та ухвалити нове, яким задовольнити в частині вимог по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 - представник Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення враховуючи наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною та має два особових рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
Нарахування за вказані послуги по о/р № НОМЕР_1 здійснюється на підставі договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного з ОСОБА_2 від 1 жовтня 2015 року, а по о/р НОМЕР_2 - з ОСОБА_1 (позивач).
В жовтні 2017 року у вказані квартирі, через те, що вона є комунальною, створено міні будинковий лічильник. Крім того, у квартирі встановлено лічильники, які відносяться до обох особових рахунків, що підтверджується довідкою відповідача від 14 грудня 2023 року (а.с. 62).
Позивачем до позовної заяви долучено копії повідомлення-рахунків, зокрема по особовому рахунку № НОМЕР_2 за липень 2022 року, де зазначено до сплати 430,23 грн; борг - 391,04 грн, нараховано за липень 2022 року - 39,19 грн; та за серпень 2022 року, відповідно до якого до сплати 3737,21 грн; борг 430,23 грн, нараховано за серпень 2022 року - 3306,98 грн. У вказаних повідомленнях також зазначені номери лічильників: 443954 та 052952 , показники поточні та попередні (а.с. 8-9).
Не погоджуючись із нарахованими сумам до сплати, позивач просив суд зобов'язати відповідача зробити перерахунок вартості наданих послуг з урахуванням показань квартирних лічильників за період з 1 серпня 2022 року по дату набрання законної сили рішенням суду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 було відкрито два особові рахунки: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , по яким нарахування оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення проводяться по кожному особовому рахунку окремо за показаннями квартирних приладів обліку води з розподілом згідно кількості зареєстрованих осіб. Лічильники, які знаходяться в квартирі відносяться до обох особових рахунків.
Нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по о/р 0063613 проводиться на підставі договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного з гр. ОСОБА_2 від 01.10.2015, а по о/р НОМЕР_2 - згідно договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного з гр. ОСОБА_1 від 01.10.2017.
Було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , рахується комунальною, то в жовтні 2017 року за вказаною адресою було створено міні будинковий лічильник, по якому кожного місяця повинні були передаватись показання та проводитись щомісячні нарахування за надані послуги, що співвласниками квартири не було виконано.
Показання встановлених в кв. АДРЕСА_1 , що в м. Києві квартирних приладів обліку води споживачами не передавались з листопада 2017 року по серпень 2022 року, тому згідно акту контрольного зняття показань від 08.08.2022 фахівцем товариства було внесено фактичні обсяги приладів обліку води, за які проведено нарахування.
З акту ПрАТ АК «Київводоканал» приймання на абонентський облік засобів обліку води від 17 жовтня 2023 року № 1551652 представником КВК були зняті показники лічильників, встановлених у квартирі АДРЕСА_1 споживач ОСОБА_1 . У вказаному акті зазначено, що повірка, зокрема лічильника холодного водопостачання та водовідведення № 052952 проведено 13 липня 2023 року показання - 236 м3, а лічильника № 443954 - 27 липня 2023 року, показання -1597 м3 (а.с. 32, 54).
З наданих до позовної заяви рахунків слідує, що у серпні 2022 року за о/р № НОМЕР_2 визначено поточні показники 1545, попередні 1254 за лічильником № 443954; поточні показники - 226, попередні - 180 за лічильником № 052952 (а.с. 9).
З долучених до позовної заяви платіжних інструкцій, на підтвердження сплати позивачем кошти за послуги з водопостачання за червень 2022 року встановлено, що позивач не зазначав поточні та попередні показники при здійснені оплати, зокрема за червень 2022 року. Доказів того, що позивач передавав показники лічильників у інші місяці- суду першої та апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів сплати коштів за отримані послуги.
Крім того суд першої інстанції вірно зазаначив, що звертаючись із позовом у жовтні 2023 року, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг за показниками квартирних лічильників станом на день набрання чинності рішенням суду, при цьому до позовної заяви не надано доказів того, що станом на день звернення із позовом до суду, такий перерахунок відповідачем не здійснено, враховуючи дату контрольного зняття працівником відповідача показань квартирних лічильників, жодного рахунку за 2023 рік, в тому числі і зокрема за вересень 2023 року (позов подано 13 жовтня 2023 року) суду не надано.
Також, як вбачається із пояснень представника відповідача та не заперечувалось позивачем, представником відповідача 17 жовтня 2023 року (після подання позову до суду) було проведено контрольне зняття показань лічильників води у квартирі позивача, при цьому за час перебування справи у провадженні суду, позивачем не надано суду нового рахунку-повідомлення, з якого суд мав би можливість встановити станом на день ухвалення рішення у справі, які показники відповідачем враховані у розрахунках, чи є заборгованість у позивача, в якому розмірі, за який період, тощо.
Крім того, не було доведено у судовому порядку твердження апелянта, що відповідач не вказує в рахунках загальну кількість води, спожитої мешканцями всього будинку та самовільно проставляє показники лічильників.
Доказів на підтвердження того, що відповідач надав суду першої інстанції сфальсифікований акт приймання на абонентський облік засобів обліку води від 08 серпня 2022 року, оскільки ОСОБА_2 , вказана в акті, перебувала в евакуації в Європі, а тому не могла бути присутньою при складанні акту апеляційному суду не було надано.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та законними.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко