12 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/8409/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області щодо припинення з 01.05.2023 виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №620/15400/23 та з 01.03.2024 індексації основного розміру пенсії в сумі 1500,00 грн;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області відновити виплату з 05.02.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/8710/23; з 01.03.2024 індексації основного розміру пенсії в сумі 1500,00 грн та провести виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовими рішеннями було встановленого право на отримання щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, разом з тим, згідно із перерахунками пенсії виплата пенсії проводиться без цієї доплати та індексації пенсії за 2024 рік.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, судом встановлено, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/8710/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у вказаній справі адміністративний позов задоволено повністю, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити з 05.02.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Крім того, у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/15400/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 позов задоволений, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.05.2023 нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Поряд з цим, заявлені у цій справі № 620/8409/24 позовні вимоги в частині невиплати доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн ОСОБА_1 обґрунтовує виключно діями/бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення у інших справах № 620/8710/23 та № 620/15400/23, по яким є такі, що набрали законної сили судові рішення.
Суд звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів вбачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі № 620/8710/23 та у справі №620/15400/23, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо визнання протиправною бездіяльності та відновлення виплати спірної доплати, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За приписами частини п'ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29 липня 2021 року у справі № 460/350/19, від 20 липня 2022 року у справі № 420/16529/21.
Як зазначено вище, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 620/8710/23, а також рішення суду у справі №620/15400/23, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене вище, беручи до уваги, що даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства в окремому позовному провадженні, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
Керуючись статтями 170, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині визнання протиправними дій щодо припинення з 01.05.2023 виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №620/15400/23 та зобов'язання відновити виплату з 05.02.2023 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/8710/23 - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Ю. О. Скалозуб