11 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/946/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, від 25 серпня 2023 року № 241670038724 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.02.1982 року періоди роботи з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. у відрядженні за кордоном на території Монгольської народної республіки (МНР) на посаді водія та згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.11.2006 р. періоди роботи на території російської федерації, а також повторно розглянути заяву від 17.08.2023 р. про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що після досягнення 60-річного віку звернувся до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком, надавши під час звернення усі необхідні документи. Однак отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного страхового стажу та неможливістю зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території Монголії та на території російської федерації. Вказані дії слугували підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачі надали відзив, відповідно до змісту якого вказали наступне. Так, позивач 17.08.2023 звернувся до відповідача-2 із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до відповідача-1. Відповідачем-1 розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 25.08.2023 №241670038724 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Крім того, позивачу не були зараховано до страхового стажу період роботи на території МНР з 03.09.1987 по 10.07.1990, оскільки зарахування до страхового стажу періоду роботи, набутих на території Монголії, можливе у випадку отримання від компетентних органів Монгольської Народної Республіки підтвердження такого стажу, тому надані довідки про період роботи на території Монголії не можуть бути враховані для підтвердження страхового стажу.
Звернули увагу, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.11.2006, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації. Зазначили, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
17.08.2023 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Рішенням відповідача-1 №241670038724 від 25.08.2023 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що пенсійний вік відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить понад 60 років.
Необхідний страховий стаж становить не менше 28 років.
Страховий стаж особи становить 19 років 02 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до статті 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. у відрядженні за кордоном на території Монгольської народної республіки (МНР) на посаді водія.
Відповідачі вказують, що зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Монголії, можливе у випадку отримання від компетентних органів Монгольської Народної Республіки підтвердження такого стажу, тому надані позивачем довідка ВПО "Зарубежстрой" від 20.08.1990 №23-48 та ТДВ "Чернівецька автобаза" від 14.07.2021 №5-а не можуть бути враховані для підтвердження страхового стажу, оскільки вищевказані довідки не містять інформацію про сплату страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
На думку відповідачів, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розрахунку стажу, набутого на території Монголії та сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, виданих відповідними органами Монгольської Народної Республіки, то відсутні законні підстави для зарахування періоду роботи на території Монголії з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. до страхового стажу позивача.
Так, згідно з статтею 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
06.04.1981 між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981, та яка набула чинності з 28.01.1982 (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.
Згідно зі статтею 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
Позивачем до позовної заяви долучено: копію трудової книжки від 18.02.1982 НОМЕР_1 ; копії довідок ВПО "Зарубежстрой" від 20.08.1990 №23-48 та ТДВ "Чернівецька автобаза" від 14.07.2021 №5-а.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідачів про відсутність підстав для не зарахування періоду роботи з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. до страхового стажу позивача, оскільки такі спростовуються зібраними у справі матеріалами.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, відповідачами не надано до суду належних доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомоги позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно відмовили позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р., відомості щодо яких відображені у довідках долучених до матеріалів справи, а також у записах трудової книжки.
Стосовно не зарахування періодів роботи в російській федерації.
Як вже зазначалось судом, статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 27.11.2006 судом встановлено, що в період з 27.11.2006 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 01.06.2008, з 28.07.2008 по 01.06.2009, з 23.06.2009 по 25.05.2010, з 06.08.2006 по 31.05.2011, з 31.01.2012 по 23.07.2012, з 08.08.2014 по 22.05.2015 позивач працював на території російської федерації.
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки товариств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Таким чином, позивачем подано документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
При цьому, доводи відповідачів щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи в російській федерації з огляду на те, що російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд вважає необґрунтованими, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 27.11.2006 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 01.06.2008, з 28.07.2008 по 01.06.2009, з 23.06.2009 по 25.05.2010, з 06.08.2006 по 31.05.2011, з 31.01.2012 по 23.07.2012, з 08.08.2014 по 22.05.2015 на території російської федерації.
За таких обставин оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №241670038724 від 25.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. та періоди роботи з 27.11.2006 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 01.06.2008, з 28.07.2008 по 01.06.2009, з 23.06.2009 по 25.05.2010, з 06.08.2006 по 31.05.2011, з 31.01.2012 по 23.07.2012, з 08.08.2014 по 22.05.2015 на території російської федерації, а також повторно розглянути заяву від 17.08.2023 р. про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1937,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області по 968,96 грн з кожного.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, від 25 серпня 2023 року № 241670038724 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 03.09.1987 р. по 10.07.1990 р. та періоди роботи з 27.11.2006 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 01.06.2008, з 28.07.2008 по 01.06.2009, з 23.06.2009 по 25.05.2010, з 06.08.2006 по 31.05.2011, з 31.01.2012 по 23.07.2012, з 08.08.2014 по 22.05.2015 на території російської федерації, а також повторно розглянути заяву від 17.08.2023 р. про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 1937,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області по 968,96 грн з кожного.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000, Код ЄДРПОУ 20551088)
Суддя І.В. Маренич