12 червня 2024 року справа № 580/3546/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Примака В.А. від імені ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
10.04.2024 адвокат Примак В.А. ( АДРЕСА_1 ) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про:
визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язання відповідача розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує стороннього, постійного, паліативного догляду, що підтверджується висновком від 26.07.2023 №333 та рішенням соціальної служби від 08.08.2023, виданим на підставі постанови КМУ від 23.09.2020 №859 «Про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі»;
стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи зазначили, що позивач доглядає за хворою матір'ю, яка потребує постійного стороннього догляду. Однак відповідач не розглянув його заяву про відстрочку від призову. Вважає, що відповідач допустив бездіяльність, яка суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалою від 15 квітня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішив розглядати правилами спрощеного провадження.
Відповідач правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.
Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Висновком від 26 липня 2023 року № 333 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, матері позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Березняківської сільської ради від 08 серпня 2023 року позивач отримує компенсацію, яка призначається та перераховується фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та яка призначена позивачу: з 01.07.2023 до 31.12.2023 - 2102,28 грн, з 01.01.2024 до 30.06.2024 - 2102,28грн.
Суд установив, що позивач 26 лютого 2024 року, отримавши повістку, з'явився до відповідача для уточнення своїх облікових даних та подачі відповідного пакету документів для надання мені відстрочки на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пройшов військо-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому позивач направив відповідачу заяву від 01.03.2024, в якій просив на підставі підп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надати йому відстрочку від мобілізації терміном 6 місяців. Додатково повідомив, що окрім нього ніхто не здійснює догляд за хворою матір'ю, оскільки рідний брат ОСОБА_3 , 1981 р.н., не проживає з нею. У додатках до неї вказав про надання копій: його паспорту, коду ІПН, паспорту ОСОБА_2 , коду ІПН, свідоцтва про народження, висновку з медичного закладу №333 про необхідність догляду за ОСОБА_2 , довідку від 28.02.2024 №85 про наявність зареєстрованих та проживаючих осіб, рішення від 08.08.2023, оригінал заяви ОСОБА_2 . Вказані вище документи направлені відповідачу супровідним листом від 06.03.2024 з рекомендованим з повідомленням, що підтверджується платіжним дорученням №2070109467424. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення документи відповідач отримав 08 березня 2024 року, про що свідчить розписка про отримання.
Листом від 22.03.2024 №117/2061 відповідач повідомив, що позивачу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідно особисто з'явитися до відповідача з оригіналами та фотокопіями документів, які дають йому право на відстрочку від призову.
29 березня 2024 року позивач повторно направив листа відповідачу, в якому повідомив, що особисто з'являвся до відповідача з належними оригіналами та завіреним копіями документів, що надають право на оформленні відстрочки. Юрист відповідача ОСОБА_4 повернув їх та вказав на недоліки, а саме наявність власноруч написаної заяви від матері, а не надрукованої, та повідомив, що він не потребує відстрочки. Оскільки вказаний працівник відмовився прийняти документи, направив їх вказаним вище рекомендованим листом з повідомленням. Тому просив розглянути його заяву та прийняти рішення по суті її розгляду в межах строків розгляду, а саме відповідно до ст. 20 ЗУ “Про звернення громадян» у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Відповіді на вказаний лист не отримав.
Тому позивач звернувся до суду позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.
Водночас підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, а саме існує необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) у т. ч. в разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи не мають інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказана вище норма, на яку позивач посилався у заяві до відповідача та у позовній заяві, не поширюється на випадки, коли особа не проходить військову службу, а є лише військовозобов'язаною. Щодо вказаних обставин суд урахував, що позивач не є військовослужбовцем та не проходить військову службу у відповідача, а є лише військовозобов'язаним - особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Отже, на нього не поширює свою дію вказана вище норма Закону.
Натомість, підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII. Так, згідно з п. 9 ч.1 ст.23 ЗУ № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Тобто, саме під час мобілізації військовозобов'язані, які, зокрема, зайняті постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, не підлягають призову на військову службу.
Позивач подав заяву від 01.03.2024, в якій просив надати йому відстрочку від мобілізації терміном 6 місяців у зв'язку з постійним доглядом за хворою матір'ю. Додатково повідомив, що окрім нього ніхто не здійснює догляд за хворою матір'ю, оскільки його рідний брат ОСОБА_3 , 1981 р.н., з нею проживає та відповідно до вказаного вище рішення він отримує соціальні виплати.
Вказаними вище документами посвідчують, що позивач здійснює постійний догляд за хворою матір'ю, яка відповідно до висновку ЛКК №333 КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ТЕРНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно з ч.ч.7, 8 ст.23 ЗУ №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Врахувавши вказані вище обставини справи та норми ЗУ № 3543-XII, суд дійшов висновку, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказані вище документи позивач долучав до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Тому відповідач мав надати позивачу відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією відповідно до вказаної вище норми Закону.
Щодо порядку оформлення відстрочки суд урахував.
Згідно з п.74 розділу VI Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року №352 (далі - Положення), відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності, а у випадках, які не передбачені зазначеним Законом, - за рішенням обласної призовної комісії на підставі подання районної (міської) призовної комісії.
Право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі наявності права на відстрочку медичний огляд призовників, придатних до військової служби за станом здоров'я, не проводиться. Дані про їх стан здоров'я вносяться до книги протоколів засідань районної (міської) призовної комісії за результатами медичного огляду під час приписки до призовної дільниці або раніше проведеного медичного огляду під час проходження призовної комісії.
Відповідно до абз.3 п.78 розділу VI Положення призовники - педагогічні працівники, основним місцем роботи яких є заклади загальної середньої освіти, - повинні подати районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки довідку із структурного підрозділу освіти райдержадміністрації (органу місцевого самоврядування) про місце роботи, посаду та завантаженість на займаній посаді і копію документа про освіту та спеціальність.
Згідно з п.80 розділу VI Положення районна (міська) призовна комісія за результатами вивчення особистості призовника, його сімейного стану, інших об'єктивних обставин може ухвалити рішення щодо клопотання перед призовною комісією вищого рівня про надання відстрочки від призову у випадках, не передбачених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Для розгляду зазначеного питання районна (міська) призовна комісія надсилає відповідній комісії вищого рівня мотивоване клопотання, особову справу призовника, витяг із рішення районної (міської) призовної комісії та копії відповідних документів для ухвалення рішення призовною комісією вищого рівня.
Призовна комісія вищого рівня повинна розглянути клопотання районної (міської) призовної комісії протягом 15 днів з дати надходження на її розгляд документів, але не пізніше дати закінчення призову на строкову військову службу.
Після винесення комісією вищого рівня відповідного рішення протягом п'яти днів особова справа призовника разом із засвідченим витягом із книги протоколів засідання призовної комісії вищого рівня повертається районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки для подальшого обліку.
Відповідно до п.82 розділу VI Положення рішення районних (міських) призовних комісій про надання відстрочки від призову за сімейними обставинами, за станом здоров'я, для здобуття освіти, продовження професійної діяльності та в інших випадках ухвалюються на підставі поданих документів і вносяться до протоколів засідань районної (міської) призовної комісії та облікових карток призовників із зазначенням строку, до якого надано відстрочку.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов'язок щодо прийняття рішення надання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Водночас з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст.23 ЗУ №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Встановлені обставини та згаданий лист відповідача від 22.03.2024 доводять, що він за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийняв відповідного рішення та не оформив для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні. Роз'яснення відповідача листом про необхідність особистої присутності позивача разом з оригіналами та фотокопіями, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення). Крім того, позивач у листуванні відповідачу вказував, що особисто прибував до нього та мав спілкування з його юристом, а ці факти відповідачем не спростовані та не перевірені безпідставно.
Зважаючи, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, як військовозобов'язаному, який є здійснює постійний догляд за хворою матір'ю, не з'ясовував передбачених вказаним Законом підстав для надання відстрочки, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття рішення за результатами розгляду його заяви. Тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на підставі ст. 26 Закону №2232-ХІІ не обґрунтована та задоволенню не підлягає. Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача та зобов'язати його повторно розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, вказану вище заяву позивача та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.
Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 08.04.2024 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
Щодо професійної правничої допомоги адвоката.
До позовної заяви позивач додав розрахунок судових витрат, в якому вказав, що у цій справі він поніс судові витрати: оплата судового збору при зверненні до суду в сумі 1211,20грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), оплата послуг щодо надання правничої допомоги адвоката Примаком В.А. згідно з договором від 05.03.2024 становить 10000,00грн. Всього - 11211,20грн.
Між адвокатом Примаком В.А. та позивачем, як клієнтом, укладено договір від 05.03.2024 №5/03-24 про надання правничої допомоги (далі - Договір). Предметом зазначено, що довірений доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання про надання допомоги по представництву інтересів в суді в обсязі та на умовах. Передбачених цим Договором. Згідно з під.4.1. п.4 Договору передоплата послуг адвоката становить 10000,00грн.
Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами не заявляв.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд врахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана позивачем, додатки до неї завірені вказаним вище адвокатом. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме передоплати послуг адвоката в сумі 10000,00грн, яку відповідно до під.4.1. п.4 Договору позивач мав обов'язок йому сплатити. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі - 15.04.2024. Враховуючи передбачену вказаним вище Договором передоплату послуг адвоката, значну тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов адвокат Примака В.А. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією у зв'язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує стороннього, постійного, паліативного догляду, про що вказано у висновку від 26.07.2023 №333 та рішенні соціальної служби від 08.08.2023, виданому на підставі постанови КМУ від 23.09.2020 №859 «Про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
У іншій частині вимог клопотання щодо стягнення судових витрат відмовити.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 12.06.2024.