12 червня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 712/2899/23
Провадження № 22-ц/821/958/24
категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,
секретаря: Мунтян К.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкасив апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у складі судді Пироженка С.А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
27 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 йому на праві приватної власності належить автомобіль «GEELY EMGRAND 7», д.н.з. НОМЕР_2 .
12 грудня 2022 року близько 13:00 год відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «RENO MEGANE», д.н.з. НОМЕР_3 , на перехресті вулиць Благовісна та Чехова в м.Черкаси, рухаючись по вул.Чехова при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Благовісна, не надала переваги в русі та скоїла зіткнення з належним йому автомобілем.
В результаті порушення ОСОБА_2 п.16.11 та 2.3 б Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 грудня 2022 року (справа №711/6680/22) ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Постанова не оскаржена і набрала законної сили.
Згідно Звіту №А01-10 про оцінку автомобіля від 22 січня 2023 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 124 517,94 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 86 533,14 грн.
Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», він звернувся до ПАТ «СК «УСГ» про виплату страхового відшкодування.
Вказує, що йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 82 558,94 грн, що підтверджується довідкою від 13.02.2023.
Разом з цим, для проведення відновлювального ремонту автомобіля позивачу необхідно 124 517,94 грн.
Вважає, що оскільки страхова компанія виплатила 82 558,94 грн, то відповідач зобов'язана сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, тобто 41 959 грн (124 517,94 гривень - 82 558,94 гривень).
На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальні збитки, завдані в результаті ДТП в сумі 41 959,00 грн та понесені судові витрати.
26 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, в сумі 37 984,80 грн та стягнути з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивача страхове відшкодування 3 974,20 грн; стягнути з відповідачів понесені судові витртати за надання правничої допомоги та по сплаті судового збору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2023 року у даній справі залучено в якості співвідповідача ПАТ «СК «УСГ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані у результаті ДТП в розмірі 37 984,80 грн.
Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в сумі 3 974,20 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно Звіту від 22.01.2023, різниця між розрахованим розміром матеріального збитку в розмірі 86 533 грн 14 коп та сплаченим страховим відшкодуванням, в розмірі 82 558 грн 94 коп, а саме: 86 533 грн 14 коп - 82 558 грн 94 коп = 3 974 грн 20 коп, повинна бути покладена саме на страхову компанію, тому позовна вимоги до ПАТ «СК «УСГ» підлягає до задоволення.
Позивач вказує, що згідно Звіту від 22.01.2023 вартість відновлювального ремонту становить 124 517,94 грн. Тому суд погодився з позицією позивача щодо того, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язана сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, тобто 41 959 грн (124 517,94 гривень - 82 558,94 гривень - 3 974,20 гривень). Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на те, що судом не було в повному обсязі досліджено дійсні обставини справи, винесено не вмотивоване рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2024 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги в повному обсязі не правомірні та не можуть бути задоволені.
Вказує, що 124 517,94 грн з ПДВ ( 20%) , що є вартістю відновлювального ремонту без зносу - не є фактичним розміром шкоди, як вважає позивач внаслідок ДТП. Такою шкодою може бути виключно матеріальний збиток за звітом, який складає 86 533,14 грн з ПДВ ( 20%). Дана сума в повному обсязі перебуває в межах відповідальності страховика, оскільки матеріальний збиток = вартості ремонту з урахуванням зносу. В свою чергу за положеннями ст. 28, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-праової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує саме вартість ремонту з урахуванням зносу.
Посилаючись на позицію апеляційного суду при вирішенні аналогічних справ, враховуючи положення Методики товарознавчої експертизи, фактичний розмір шкоди, понесений позивачем не є вартість ремонту без урахування зносу. Він є рівним вартості матеріального збитку.
Доказів проведення ремонту на загальну суму 124 517,94 з ПДВ на станції СТОВ платника ПДВ позивач не надав. Доказів тому, що він мусить понести саме таку суму коштів на проведення ремонту також не надав. Позивач самостійно без належних підстав, без належних доказів, визначив, що його фактичний розмір шкоди становить 124 517,94 грн з ПДВ, а не як визначив оцінювач, який проводив оцінку майна на його замовлення 86 533,14 грн з ПДВ ( 20%), що є рівним матеріальному збитку.
Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції зазначив, що приймає до уваги звіт від 22.01.2023 як належний доказ, оскільки жодна із сторін зазначений звіт після його складення не оспорювала та під час розгляду справи клопотання сторонами щодо проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявлялося, суперечить обставинам справи, оскільки сторона відповідача заперечувала проти визнання звіту від 22.01.2023 у відзиві на позовну заяву.
Посилається на постану Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 757/37909/17, згідно якої якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова, ні винуватець ДТП.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 21 травня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Топор І.О., вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просив рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 позивачу на праві приватної власності належить автомобіль «GEELY EMGRAND 7», д.н.з. НОМЕР_2 .
12 грудня 2022 року близько 13:00 год. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «RENO MEGANE», д.н.з. НОМЕР_3 , на перехресті вулиць Благовісна та Чехова в м. Черкаси, рухаючись по вул. Чехова при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Благовісна, не надала переваги в русі та скоїла зіткнення з належним позивачу автомобілем.
В результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.16.11 та 2.3 б Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 грудня 2022 року (справа №711/6680/22) ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Постанова не оскаржена і набрала законної сили.
Згідно Звіту №А01-10 про оцінку автомобіля від 22 січня 2023 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 124 517,94 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 86 533,14 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ». Ліміт відповідальності страховика встановлено у розмірі 160 000 грн.
Позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 82 558,94 грн, що підтверджується довідкою від 13.02.2023.
Згідно наведеного позивачем розрахунку різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 37 984,80 грн та сума недопдаченого страхового відкодування зі страховика становить 3 974,20 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам по наступних підставах.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом першої інстанцій встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина ОСОБА_2 та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 82 558,94 грн.
В частині стягнення страхового відшкодування з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивача у розмірі 3 974,20 грн рішення сторонами не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не переглядається в апеляційному порядку.
Предметом даного спору є сума матеріальних збитків, які завдані в результаті ДТП та підлягають стягненню з ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, підтриманий у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, де зазначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підтвердження завданого збитку, позивач ОСОБА_1 надав суду звіт про оцінку автомобіля № А01-10 від 22 січня 2023 року. Так, вартість автомобіля без урахування пошкоджень при ДТП, становить 216 490,00 грн, вартість відновлювального ремонту становить 124 517,94 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ становить 86 533,14 грн.
Згідно довідки Вих.№ ДКЦВ-27371/5 від 13.02.2023 позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 82 558,94 грн.
Сума відшкодування майнової шкоди потерпілому, яка здійснена страховиком, становить 82 558,94 грн та відповідно не перевищує ліміт відповідальності страховика, яка згідно полісу становить 160 000 грн.
Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
Тобто, в даному випадку при розрахунку матеріальної шкоди враховується саме вартість відновлювального ремонту, яка згідно звіту № А01-10 від 22.01.2023 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу становить 124 517,94 грн, а ОСОБА_6 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, Ї МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20), у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 та у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.
Позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП.
За таких обставин, ураховуючи відсутність документального підтвердження факту оплати ремонту належного позивачу транспортного засобу, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зменшення вартості відновлювального ремонту на суму податку на додану вартість згідно наступного розрахунку: 124 517,94 грн - 20 % ПДВ = 99 614,4 грн.
Отже, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця невідшкодованої страховиком суми збитків у розмірі 13 081,21 грн.
Таким чином, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру матеріальної шкоди, присудженої до стягнення та необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 13 081,21 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції зазначив, що приймає до уваги звіт від 22.01.2023 як належний доказ, оскільки жодна із сторін зазначений звіт після його складення не оспорювала та під час розгляду справи клопотання сторонами щодо проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявлялося, суперечить обставинам справи, оскільки сторона відповідача заперечувала проти визнання звіту від 22.01.2023 у відзиві на позовну заяву, є необгрунтованими, оскільки стороною відповідача не було подано до суду іншого висновку та не було заявлено клопотання про призначення експертизи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, та був визнаний як надежний доказ страховиком, на підставі якого ним здійснювалась виплата страхового відшкодування, тому висновки суду першої інстанції про визнання звіту від 22.01.2023 як належного доказу є обгрунтованими.
Крім того, як вбачається зі змісту рішення суду в судовому засіданні був експерт ОСОБА_7 , який надав пояснення з приводу звіту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає стягненню на його користь з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 554,62 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2024 року в частині стягнення матеріальних збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 37 984,80 грн змінити, зменшивши розмір до 13 081,21 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 554,62 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
О.М. Новіков