12 червня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 711/6024/23
Провадження № 22-ц/821/796/24
категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
31 серпня 2023 року позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернувся через систему Електронний суд до Придніпровського районного суду м. Черкаси із даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4519055 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 20 000 грн. Строк кредиту 29 днів, з правом подальшої пролонгації. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .
23.08.2021 відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
31.08.2021 відповідачка здійснила платіж на рахунок кредитора за користування позикою в розмірі 260,00 грн, але платежу було недостатньо для продовження строку позики.
06.09.2021 відповідачка здійснила платіж на рахунок кредитора за користування позикою в розмірі 260,00 грн, але платежу було недостатньо для продовження строку позики.
Вказує, що надалі відповідачка оплати за Кредитним договором не здійснювала.
03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні Кредитного договору, відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 64 700,00 грн, з яких 20 000,00 грн - тіло кредиту та 44 700,00 грн - нараховані проценти. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачці на суму боргу нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 079,64 грн та 3% річних в розмірі 494,46 грн.
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідачки 64 700,00 грн заборгованості за кредитним договором, інфляційні втрати в сумі 2 079,64 грн, три проценти річних від простроченої суми в сумі 494,46 грн та понесені судові витрати: суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4519055 від 25.07.2021 в розмірі 64 700,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 079,64 грн та 3% річних в розмірі 494,46, всього 67 274,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а всього 5 147,20 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено факт укладення 25.07.2021 Договору №4519055 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 та отримання кредитних коштів в сумі 20 000 грн, який в подальшому було автопролонговано. Проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку (90 днів), оскільки у відповідачки на дату закінчення строку кредиту була заборгованість.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору, здійснювався ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , належну відповідачці, що підтверджується інформацією з АТ «ОТП Банк» та випискою по рахунку.
Судом встановлено факт правомірності укладення договору факторингу та перехід до позивача права вимоги заборгованості від відповідачки у розмірі 64 700,00 грн, який є доведеним та підтверджується належними доказами.
Суд на підставі досліджених доказів, встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплати процентів за користування ними не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 64 700,00 грн та дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачки на користь позивача.
Задовольняючи вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка як боржник, прочтрочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Задовольняючи частково вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що часткове задоволення заяви та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, є тією сумою, яка на думку суду буде співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відповідатиме критерію реальності таких витрат та розумності їхнього рзміру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування усіх фактичних обставин справи, без дослідження та належної оцінки доказів та обставинам справи, просила суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано оцінки, що Договір про надання споживчого кредиту №4519055 від 25.07.2021 є неукладений.
Вказує, що договір є неукладеним, оскільки він не був підписаний у спосіб передбачений ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Крім того, судом не спростовано доводи скаржника щодо електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який накладений відповідачкою.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази позики відповідачці, а тому рішення про стягнення заборгованості з відповідачки є незаконним, а наявна в матеріалах справи лише довідка від 16.05.2022 вих. №1968, яка адресована ТОВ «Авентус Україна», згідно якої ТОВ «Контрактовий дім» повідомило про успішність операції. Проте про які саме операції йде мова, і яким чином така довідка підтверджує перерахування коштів відповідачці не зрозуміло.
Отже, за відсутності доказів перерахування кредитних коштів відповідачці, відсутні підстави для задоволення позову, тому рішення суду є незаконним.
Суд не взяв до уваги, що позивач не повідомив про відступлення права вимоги.
Також судом не було надано оцінки тому, що позивачем не надано до суду реєстру боржників, право вимоги до яких було відступлене позивачу за довогором факторингу.
Доказів пролонгації договору позивачем не надано, що свідчить про незаконність нарахування відсотків за період з 23.08.2021 по 21.11.2021 включно.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, безпідставно задовільним позовні вимоги із урахуванням незаконно нарахованих відсотків.
Посилаючись на висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/95/12, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, вказує, що строк дії договору до 23.08.2021 не змінювався, а доказів, що кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом збільшено, матеріали справи не містять.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - авокат Крюкова М.В. просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважаючи, що доводи скаржника спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Скаржником не наведено жодних аргументів про будь-які порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Рішення є законним та обгрунтованим, докази у справі досліджено всебічно та надано їм належну оцінку, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що 25.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи «ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4519055, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «НОМЕР_3».
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 29 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.
Згідно п. 1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3. Договору.
Пунктом 2.1. Договору про надання споживчого кредиту №4519055 встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору).
Відповідно до п. 4.3.1. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадків, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2.-4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролангації є новою датою повернення кредиту.
Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору (пункт 4.3.2. Договору).
Згідно положень п. 3.7., 3.8. Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020, перед подачею заявки на отримання кредиту, клієнт ознайомлюється з обов'язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами та відповідним примірним кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих правилах. У випадку, якщо таку заявку споживач подає через партнера Товариства та/або кредитного посередника, ознайомлення з інформацією, вказаною в цьому пункті правил, здійснюється споживачем після отримання повідомлення від Товариства щодо можливості надання кредиту. Інформація, яка необхідна клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання кредиту, що розміщена Товариством на власному Веб-сайті є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці в користування кредит в розмірі 20 000,00 грн, шляхом зарахування 06.12.2021 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ ФК «Контрактовий дім» № 1968 від 16.05.2022.
ТОВ ФК «Контрактовий дім» має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та надало ТОВ «Авентус Україна» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про надання послуг з переказу платежів № 087/20-П від 08.07.2020.
Належність ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування 25.07.2021 на неї коштів в розмірі 20 000,00 грн підтверджується листом АТ «ОТП БАНК» № 68-3-68-3-1-23/1598-БТ від 16.02.2024, а також випискою по банківський картці за 25.07.2021.
З картки обліку Договору №4519055 від 25.07.2021 вбачається, що 23.08.2021 відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п. 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль.
31.08.2021 та 06.09.2021 відповідачка здійснила два платежі в розмірі 260,00 грн, проте надалі оплати за Кредитним договором не здійснювала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 64 700,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - тіло кредиту, 44 70,00 грн - проценти за користування кредитом.
Підпунктом 3 пункту 5.1. Договору № 4519055 від 25.07.2021 передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Так, 03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 1.2. Договору перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 підписано і скріплено печатками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 03.05.2022.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №4519055 в загальному розмірі 64 700,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 44 700,00 грн - заборгованість за відсотками.
Станом на 30.08.2023 відповідачка має заборгованість за основним боргом - 20 000,00 грн, заборгованість процентами - 44 700,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 079,64 грн та 3% річних в розмірі 494,46 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним нормам права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 частина 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір № 4519055 про надання споживчого кредиту від 25.07.2021 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону позичальника, згідно умов п. 1.1 кредитного договору, який вказаний у реквізитах договорору, крім іншого там зазначені анкетні дані відповідача, відомості щодо його місця проживання, номери телефонів для створення особистого електронного кабінету, електронний підпис, НОМЕР_3 (а.с. 49-53).
Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та відсоткова ставка ( інформація щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача), а також порядок повернення кредиту ( а.с. 36-38).
Таким чином, вказаний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що договір є неукладеним, оскільки він не був підписаний у спосіб передбачений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме у наданому позивачем Кредитному договорі №4519055 від 25.07.2021, у п. 11 зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) НОМЕР_3 саме ОСОБА_1 25.07.2021 о 21:52:43 ( а.с. зворотня сторона 53).
Отже із наведеного слідує, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір та вона отримала кошти у розмірі 20 000 грн, які були перераховані на рахунок вказаний у договорі № НОМЕР_1 та не спростовано відповідачкою ( п. 2 договору) ( а.с. зворотня сторона 49).
Перерахування коштів на вказаний рахунок підтверджується також довідкою №1968 від 16.05.2022 ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
Як вірно зазначено судом першої інстанції, ТОВ «Контрактовий дім» має відповідну Ліцензію НБУ на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та надало ТОВ «Авентус Україна» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов договору про надання послуг з переказу платежів №087/20-П від 08.07.2020.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що наявна в матеріалах справи довідка від 16.05.2022 вих. №1968, яка адресована ТОВ «Авентус Україна», згідно якої ТОВ «Контрактовий дім» повідомляє про успішність операції, проте про які саме операції йде мова, і яким чином така довідка підтверджує перерахування коштів відповідачці не зрозуміло, є необгрунтованими, оскільки із довідки вбачається сума коштів (20 000 грн), дата здійснення переказу та номер картки, на який здійснено зарахування коштів ( НОМЕР_1 ) .
Зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки також підтверджується інформацією наданої на запит суду АТ «ОТП Банк» від 16.02.2024 за вих. №68-3-68-1-23/1598- БТ, з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я ОСОБА_2 та на її рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 20 000 грн 25.07.2021 від ТОВ «Авентус Україна» ( а.с. 146).
Згідно виписки по рахунку, який належить ОСОБА_1 ( № НОМЕР_1 ) за період з 25.07.2021 по 25.07.2021 вбачається, що 25.07.2021 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 20 000,00 грн.
Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 № 381/1647/21; від 01.08.2022 № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № 128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 № 161/5648/20; від 02.02.2022 № 205/7751/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт укладення договору про споживче кредитування та перерахування коштів на рахунок відповідача у розмірі 20 000,00 грн.
Крім того, відповідачкою не спростовано належними доказами, що рахунок на який були перераховані кошти не належить відповідачці.
Воночас, номер телефону НОМЕР_2 вказаний в Договорі про надання споживчого кредиту №4519055 від 25.07.2021 є аналогічним номеру, що вказаний у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, що свідчить про те, що реєстрація особистого кабінету споживача при укладенні даного договору відбулася саме з належного відповідачу номерів.
Крім того, про визнання укладеним Кредитного договору свідчить часткова сплата коштів за вказаним договором, у розмірі 520,00 грн, що не спростовується відповідачкою.
Таким чином, кредитні кошти позичальнику надавалися згідно умов укладеного Договору від 25.07.2021, зобов'язання відповідачем належним чином виконані не були, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з даними вимогами.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що позивач не довів підписання позичальником Кредитного договору з умовами, наданими суду, та фактичне отримання кредитних коштів є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до договору факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» та ТОВ «Авентус Україна», витягу з Реєстру боржників (витяг) до Договору факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022 року, позивач набув статусу нового кредитора відповідачки за Договором №4519055 про надання споживчого кредиту від 25.07.2021 ( а.с.31-35).
Як вбачається із витягу з реєстру відступлених прав вимог, що були відступлені ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача за договором становить 64 700,00 грн, з яких 20 000,00 грн сума кредиту та 44 700,00 грн - сума заборгованості за відсотками ( а.с. 55).
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка оспорювала цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором №4519055 про надання споживчого кредиту від 25.07.2021 з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов'язання у зв'язку з повним виконанням тощо.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» придбало право вимоги за цим кредитним договором до ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 20 000,00 грн.
Що стосується, рішення в частині заборгованість за відсотками в розмірі 44 700,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи Договір було укладено 25.07.2021 строком на 29 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації.
Відповідно до п. 3.1 Договору №4519055 від 25.07.2021, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.
За положеннями пункту 4.2.2 Договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Пунктом 4.2.3 Кредитного договору встановлено, що кредитодавець вправі акцептувати пропозицію споживача про продовження строку дії договору шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту.
Порядок автопролонгації строку кредиту врегульовано пунктом 4.3 Договору.
Згідно з п.п. 4.3.1 Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.
У п.п. 4.3.2 зазначено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.
Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту пролонгації строку дії Кредитного договору, не варті уваги оскільки підписавши Договір про споживче кредитування, відповідачка вже засвідчила наявність згоди з її боку на автопролонгацію.
Вказане підтверджується також п. 4.4 Кредитного договору, відповідно до якого сторони погодили, що вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в п. 4.3 Договору виражена письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що у відповідачки станом на 30.08.2023 наявна заборгованість за тілом кредиту, тому позивач має право на стягнення з неї процентів і за період автопролонгації.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні у матеріалах докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено існування заборгованості за Кредитним договором №4519055 від 25.01.2021 в сумі 64 700,00 грн, з яких 20 000,00 грн - тіло кредиту та 44 700,00 грн - нараховані проценти.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також, що відповідачкою порушено умови Договору споживчого кредитування щодо повернення грошових коштів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право вимагати від відповідача сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено існування заборгованості за Кредитним договором № 4519055 від 25.07.2021 в сумі 64 700,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2 079,64 грн та 3% річних в сумі - 494,46 грн.
В іншій частині рішення суду скаржником не оскаржується.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
О.М. Новіков