10 червня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/8709/19
Провадження № 22-ц/821/762/24
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту), у складі: головуючого судді Романенко В. А., повний текст рішення складено 22 лютого 2024 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2013 році між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт», предметом якого є розміщення строкового вкладу строком на дванадцять місяців. Строк розміщення вкладу неодноразово пролонгований сторонами.
У жовтні 2019 року у зв'язку із закінченням строку дії договору його представник двічі зверталася до відповідача із заявою про повернення вкладу та нарахованих процентів.
Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором «Стандарт» на 12 місяців сума виплати за депозитом становлять: 69396,67 євро - сума вкладу, 461,98 євро - нараховані відсотки.
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, сума вкладу та нараховані проценти не виплачені. Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань станом на 04 листопада 2019 року заборгованість відповідача становить 1925012,32 грн, виходячи з офіційного курсу Національного банку України (27,555819 грн за 1 євро).
ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь 1925012,32 грн заборгованості за вкладом та 12730,24 грн нарахованих процентів.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем доведено належними доказами факт виконання ним договірних зобов'язань та відсутності заборгованості перед позивачем за договором від 16 вересня 2013 року № SAMDNWFD0070004663500, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Судами встановлено, що спірні кошти видано представнику вкладника - ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Подкуйко Т. В. Зазначена довіреність недійсною не визнавалася. Суд також не встановив, що таку довіреність фактично укладено не було.
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , задоволена. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що враховуючи, що невстановлена особа у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» отримала грошові кошти, які належали позивачу, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є передчасними.
Верховний Суд погодився із доводами касаційної скарги, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, згідно з якими такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року позов залишено без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що стороною позивача не доведено факту неналежного виконання стороною відповідача своїх зобов'язань за договором, а судом не встановлено порушень постанови від 25.09.2018 № 103 «Про затвердження Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні» зі сторони відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шимановський А. В. оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову із врахуванням збільшених позовних вимог.
Стягнути із АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 69396,67 євро вкладу та 461,98 євро нарахованих процентів за договором № SAMDNWFD0070004663500 вклад «Стандарт» від 16.09.2013.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є неправильним та передчасним.
Вважає, що з моменту передачі ОСОБА_1 грошових коштів Банку за договором банківського вкладу, Банк набув право власності на ці кошти, а тому внаслідок шахрайських дій з боку сторонніх осіб, вони були вкрадені саме в Банку, а не у вкладника ОСОБА_1 , і саме Банк має вживати заходів щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та бути цивільним позивачем у кримінальній справі.
З цих же підстав саме Банк, а не позивач, зацікавлений протягом встановленого ст. 304 КПК України процесуального строку оскаржувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12019251010005790, оскільки негативні наслідки в результаті такого закриття настають саме для Банку.
Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ст. ст. 1058, 1073 ЦК України.
Крім того, представник позивача 21.06.2023 подавав заяву про збільшення позовних вимог, проте суд першої інстанції взагалі подану заяву не розглянув та не прийняв щодо неї процесуального рішення.
Обставини, встановлені судами
16 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладений договір № SAMDNWFD0070004663500, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передає АТ КБ «ПриватБанк» кошти для розміщення на депозитному вкладі, параметри вкладу:
вклад «Стандарт» SAMDNWFD0070004663500, оформлено 16 вересня 2013 року; сума вкладу - 39 500 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот) євро; вклад оформлений на 366 днів (строк вкладу), до 16 вересня 2014 року включно; АТ КБ «ПриватБанк» відкрито позивачу особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 7 % річних; проценти за вкладом зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_1 ; період нарахування процентів за вкладом - один місяць (т.1 а.с. 55).
Випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором «Стандарт» підтверджено, що за період з 01 жовтня 2010 року до 16 жовтня 2019 року, клієнт - ОСОБА_4 , 27 серпня 2019 року банком здійснено виплату за договором у сумі 69396,67 євро (т.1 а.с. 19-22).
Згідно із заявою на видачу готівки від 27 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» видано готівку з депозиту в сумі 69396,67 євро, що в еквіваленті становить 1924514,56 грн, отримувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10 листопада 1997 року Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса: Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка, 12.
17 та 31 жовтня 2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами про видачу вкладу та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» (т.1 а.с. 23).
Листом від 29 листопада 2019 року № 20.1.0.0.0/7 - 191017/117 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило представника позивача - ОСОБА_4 про неможливість здійснення виплати вкладу № SAMDNWFD0070004663500, рахунок № 26353621274653, оскільки вклад достроково розірваний ОСОБА_2 - представником ОСОБА_1 за довіреністю, серія та номер ННН 416801, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Подкуйко Т. В. 22 липня 2019 року, зареєстрованою за реєстровим № 517 (т. 2 а.с. 21-22).
Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі - СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019251010005790 від 21 жовтня 2019 року. Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2019 року за фабулою:
«До Черкаського відділу поліції надійшла заява гр. ОСОБА_4 про те, що 11 жовтня 2019 року близько 12 год. 00 хв., отримавши виписку по депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк», виявила, що 27 серпня 2019 року не встановлена особа отримала депозитні кошти, викравши їх, в результаті чого завдано шкоди в великих розмірах» - правова кваліфікація за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (т.1 а.с. 115).
Постановою слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП Черкаській області від 14 квітня 2022 року кримінальне провадження № 12019251010005790 закрито на підставі частини першої статті 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова слідчого до суду не оскаржувалась та набрала чинності.
Згідно з висновком службового розслідування, проведеного службою безпеки ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», кошти, які знаходилися на вкладі позивача, отримала невстановлена особа із використанням підроблених документів (паспортів громадян України) (т. 1 а.с. 158-164).
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 6288/23-Вих від 08.11.2023 в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» наявна наступна інформація про перетинання державного кордону України ОСОБА_5 у період з 01.01.2019 по 31.12.2019: в'їзд 19.05.2019 о 14:12 через пункт пропуску Бориспіль-D, виїзд 10.06.2019 о 12:07 через пункт пропуску Бориспіль-D, в'їзд 19.07.2019 о 01:27 через пункт пропуску Бориспіль-D, виїзд 25.08.2019 о 11:43 через пункт пропуску Бориспіль-D (т. 2 а.с. 177).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового розгляду, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладений договір № SAMDNWFD0070004663500, згідно з умовами якого він передає АТ КБ «ПриватБанк» кошти для розміщення на депозитному вкладі, параметри вкладу: вклад «Стандарт» SAMDNWFD0070004663500, оформлено 16 вересня 2013 року; сума вкладу - 39500 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот) євро; вклад оформлений на 366 днів (строк вкладу), до 16 вересня 2014 року включно; АТ КБ «ПриватБанк» відкрито позивачу особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 7 % річних; проценти за вкладом зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_1 ; період нарахування процентів за вкладом - один місяць.
Спірні правовідносини ґрунтуються на договорі банківського вкладу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (гл. 72 ЦК України), якщо інше не встановлено гл. 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3 ст. 1058 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1059 ЦК України).
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, підстав для відступу від якого не знайшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21), договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов'язань за договором.
Статтею 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Сторони обумовили можливість дострокового розірвання спірних договорів шляхом повідомлення про це іншої сторони за два банківських дня до дати розірвання договору.
17 та 31 жовтня 2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами про видачу вкладу та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандарт», що є достатньою підставою для повернення вкладів та виплати процентів відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Проте, листом від 29 листопада 2019 року № 20.1.0.0.0/7 - 191017/117 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило представника позивача - ОСОБА_4 про неможливість здійснення виплати вкладу № SAMDNWFD0070004663500, рахунок № 26353621274653, оскільки вклад достроково розірваний ОСОБА_2 - представником ОСОБА_1 за довіреністю, серія та номер ННН 416801, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Подкуйко Т. В. 22 липня 2019 року, зареєстрованою за реєстровим № 517.
Випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором «Стандарт» підтверджено, що за період з 01 жовтня 2010 року до 16 жовтня 2019 року, клієнт - ОСОБА_4 , 27 серпня 2019 року Банком здійснено виплату за договором у сумі 69396,67 євро.
Згідно із заявою на видачу готівки від 27 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» видано готівку з депозиту в сумі 69396,67 євро, що в еквіваленті становить 1924514,56 грн, отримувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10 листопада 1997 року Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса: Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка,12.
Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що довіреність, на підставі якої Банк видав ОСОБА_2 депозитний вклад та нараховані проценти, він не видавав.
Отже, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити з огляду на підстави позову те, чи виконала сторона відповідача належним чином свої зобов'язання за договором, тобто чи повернула кошти вкладнику чи його уповноважному представнику.
Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на час видачі коштів) вбачається, що Банкам забороняється проводити фінансові операції з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами-юридичними чи фізичними особами у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України клієнтів, зокрема, (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта); клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
Банк зобов'язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.
Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.
На час видачі АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів ОСОБА_2 , як довіреній особі позивача, порядок відкриття та закриття банками поточних та вкладних (депозитних) рахунків регулювалось Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 (далі Інструкція).
Згідно п. 9 Інструкції операції за рахунками клієнтів фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.
Пунктом 111 Інструкції визначено, що видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 13 Інструкції Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та закриття рахунків і цієї Інструкції.
Пунктом 24 Інструкції визначено, що ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою, якщо клієнт банку вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований та верифікований відповідно до вимог законодавства України.
Представники клієнта мають подати уповноваженому працівникові банку документи, що підтверджують їх повноваження (п. 30 Інструкції).
Згідно п. 32 Інструкції ідентифікація і верифікація осіб, які мають право розпорядження рахунками, здійснюються в порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового розпорядника рахунком, якщо в процесі обслуговування власник рахунку надає право розпорядження рахунком іншому представникові.
Ідентифікація і верифікація клієнта - власника рахунку (представника власника рахунку ) здійснюється відповідно до законодавства України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу) (п. 19 Інструкції).
Згідно ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції на час видачі коштів): верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим ідентифікаційним даним;
ідентифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу, щодо встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;
представник клієнта - особа, яка на законних підставах має право вчиняти певні дії від імені клієнта;
Відповідно до ст. 2 цього Закону одними із суб'єктів первинного фінансового моніторингу є банки та інші фінансові установи.
Зі змісту ч.ч. 3, 4 ст. 9 цього Закону вбачається, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі: виникнення підозри; проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, еквівалентну 150000 гривень в іноземній валюті. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену ч. 1 ст. 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов'язані між собою.
У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.
Згідно ч. 9 ст. 9 Закону суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для фізичної особи - для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.
Зі змісту ч. 1 ст. 15 Закону вбачається, що фінансова операція з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо зокрема сума, на яку вона здійснюється дорівнює чи перевищує суму в іноземній валют, еквівалентну 150000 гривень, якщо має ознаки фінансових операцій з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
У даній справі сума виданої Банком готівки в іноземній валюті перевищує суму, еквівалентну 150000 гривень, а тому відповідач, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен здійснити обов'язковий фінансовий моніторинг, верифікацію і ідентифікацію особи, яка діяла як представник клієнта, перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція.
З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2019 року до замісника керівника відділення «На Героїв Сталінграда (КІС8) Київського ГРУ Тартіросян Е., з метою обслуговування та отримання кредитної карти звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 ID клієнта НОМЕР_4 , та для проведення первинної ідентифікації надав паспорт серія НОМЕР_5 , виданий 10.11.1997 року Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідку ІПН НОМЕР_3 , проведено заповнення Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, видача кредитної карти 4149629312042914 GOLD 55+ (Reference SAMDNWFC00053551299) з кредитним лімітом 1300 грн, фотографування клієнта з картою.
20 серпня 2019 року до замісника керівника «Оболонського» відділення (КЗА0) Печерський філіал (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 21) ОСОБА_6 , звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з пред'явленням паспорта НОМЕР_5 , виданий 10.11.1997 року Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області та надав небанківську довіреність, в якій зазначено всі депозитні рахунки з метою подальшого розпорядження депозитними рахунками ОСОБА_1 , яка була отсканована для подальшої перевірки.
Довіреність перевірялася на відповідність законодавству, присутність повноважень, правильність засвідчення.
Довіреність відповідала встановленим нормам, мала достатньо повноважень для отримання коштів та розпорядження рахунками. Оскільки в довіреності були вказані, окрім загальних повноважень, ще і особливі, такі як доступ до рахунків, з чітким номером рахунку.
Після первинної перевірки дані довіреності були відправлені на 2 коло перевірки до нотаріуса, від якого надійшла відповідь, що дана довіреність зареєстрована у Єдиному державному реєстрі (витяг 39945914).
З викладеного вбачається, що Банком було проведено ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 , як клієнта Банку, перевірено надану ОСОБА_2 довіреність.
Представник ОСОБА_7 за довіреністю - ОСОБА_4 не зверталася до Банку з заявою про несанкціоновану видачу коштів відповідно до договору № SAMDNWFD0070004663500.
Крім того, слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі - СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019251010005790 від 21 жовтня 2019 року. Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2019 року за фабулою:
«До Черкаського відділу поліції надійшла заява гр. ОСОБА_4 про те, що 11 жовтня 2019 року близько 12 год. 00 хв., отримавши виписку по депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк», виявила, що 27 серпня 2019 року не встановлена особа отримала депозитні кошти, викравши їх, в результаті чого завдано шкоди в великих розмірах» - правова кваліфікація за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Постановою слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП Черкаській області від 14 квітня 2022 року кримінальне провадження № 12019251010005790 закрито на підставі частини першої статті 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова слідчого до суду не оскаржувалась та набрала чинності.
При цьому, у відповіді на запит Черкаському районному управлінні поліції Головного управління поліції національної поліції в Черкаській області Національної поліції України, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. «щодо посвідчення довіреності» повідомила, що нею 22 липня 2019 року було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_7 за реєстровим № 517.
Також повідомила, що нею було встановлено особу ОСОБА_7 за паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , виданим Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 13.11.1997, який також надав довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, яка була видана на його ім'я 2314923592, видана Державною податковою інспекцією у м. Черкаси Державної податкової інспекції України від 06.09.20045 та інформацію щодо банківських рахунків на розпорядження якими видав довіреність, а саме: номери рахунків та дати їх відкриття (т.1 а.с. 181-183).
З копії доручення від 22 липня 2019 року, виданого ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вбачається, що в дорученні зазначені номери рахунків.
На ряду з цим, згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 6288/23-Вих від 08.11.2023 в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» наявна наступна інформація про перетинання державного кордону України ОСОБА_7 у період з 01.01.2019 по 31.12.2019: в'їзд 30.05.2019 14:12:55 через пункт пропуску Бориспіль-D, виїзд 10.06.2019 12:07:24 через пункт пропуску Бориспіль-D, в'їзд 19.07.2019 01:27:17 через пункт пропуску Бориспіль-D, виїзд 25.08.2019 11:43:46 через пункт пропуску Бориспіль-D (т. 2 а.с. 177).
Таким чином, в день оформлення в м. Харків (22.07.2019) у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. довіреності від імені позивача на ім'я ОСОБА_2 з правом розпорядження, зокрема, євровим рахунком позивача, останній перебував на території України.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ЄСПЛ наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційний суд зауважує, що ні під час первинного розгляду справи, ні після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції позивачем не заявлялись клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
Не заявлялось таке клопотання і в під час апеляційного перегляду справи із наведенням поважності причин не подання його в суді першої інстанції.
Крім того, під час нового розгляду справи в суді першої інстанції сторонами у справі не було надано доказів в підтвердження їх вимог та заперечень, тобто апеляційний суд переглядає оскаржуване рішення на підставі того ж обсягу доказів, що і були у справі під час первинного її розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що стороною позивача не доведено факту неналежного виконання стороною відповідача своїх зобов'язань за договором, який провівши ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 та перевіривши надану ним довіреність видали депозитні кошти.
Доводи апеляційної скарги щодо залишення поза увагою заяву позивача про збільшення позовних вимог, не заслуговують на увагу, адже з описової частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу вже із врахуванням збільшених позовних вимог.
Інші посилання та доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини констатував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков