Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 червня 2024 року Справа№200/2698/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром, 3 під, 2 пов),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ракова Артема Валентиновича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 відсотка грошового забезпечення з 90 % на 70% при здійсненні з 01.12.2019 року перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2021 року за № 100/00485 (реєстровий № 33/41-5309), наданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення із збереженням усіх складових грошового забезпечення, які зазначені в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення від 19.08.2021 року за № 100/00485 (реєстровий № 33/41-5309), наданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області” та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.
07 травня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті “Голос України” та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно починають функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалу суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 07 травня 2024 року відповідачем отримано 07.05.2024 року о 23:19 год, а адміністративний позов відповідачем отримано 03.05.2024 року о 18:39 год, згідно довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідач станом на 12 червня 2024 року відзив на адміністративний позов до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Позивач з 2007 року є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримувачем пенсії, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вислуга позивача становить в календарному обчисленні 36 років 10 місяців 15 днів, у пільговому - 50 років 07 місяців 5 днів.
26 серпня 2022 року позивачем було направлено лист до відповідача з проханням перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до нового грошового забезпечення, згідно довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/00485 від 19.08.2022 року за № 5309, однак, відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку.
25 жовтня 2022 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року по справі № 520/9160/22, яке набрало законної сили 16 березня 2023 року, позовні вимоги позивача були задоволені частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області № 100/00485 (вих. № 33/41-5309) від 19.08.2022 року про розмір його грошового забезпечення; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі нової довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області №100/00485 (вих.№ 33/41-5309) від 19.08.2022 року про розмір його грошового забезпечення.
На виконання вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року відповідачем було зроблено перерахунок пенсії позивачу, однак при проведенні перерахунку відповідачем було зменшено розмір грошового забезпечення позивача та взято для перерахунку пенсії 70 % грошового забезпечення, замість належних 90 %.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року по справі № 520/25840/23 відповідачем з 01.01.2016 року здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням 90 % грошового забезпечення.
На думку сторони позивача відповідач невірно розтлумачив та протиправно використав рішення Харківського окружного суду від 13.02.2023 року по справі № 520/9160/22, вказавши, що згідно цього рішення відбулися зміни умов пенсійного забезпечення позивача з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2021 року за № 33/41-5309 та встановив відсоток грошового забезпечення до обчислення пенсії з 01.12.2019 року знову у розмірі 70 %.
Сторона позивача вважає зазначені дії відповідача протиправними.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 14099344, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд 2 поверх, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, перевіривши зазначені у ньому доводи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 520/9160/22, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.06.2023 року, яке набрало законної сили 16 березня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області № 100/00485 (вих.№ 33/41-5309) від 19.08.2021 року про розмір його грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року на підставі нової довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області №100/00485 (вих.№ 33/41-5309) від 19.08.2021 року про розмір його грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі № 520/25840/23, яке набрало законної сили 16.01.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 2003014002-МВС від 03.04.2024 року позивачу перераховано пенсію на виконання рішення суду з 01.01.2016 року та обчислено основний її розмір виходячи з 90% грошового забезпечення.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 2003014002-МВС від 03.04.2024 року позивачу перераховано пенсію на виконання рішення суду з 01.12.2019 року та обчислено основний її розмір виходячи з 70% грошового забезпечення.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 2003014002-МВС від 03.04.2024 року позивачу перераховано пенсію з 01.03.2024 року та обчислено основний її розмір виходячи з 70% грошового забезпечення.
Згідно листа відповідача від 04.04.2024 року № 10279-8556/С-03/8-2000/24, позивача повідомлено, що оскільки рішенням суду у справі № 520/9160/22 зобов'язань щодо виплати пенсії з урахуванням 90 % від суми грошового забезпечення на головне управління не покладено, норму пенсії з 01.12.2019 року встановлено відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, у розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо зниження відсотку обчислення основного розміру пенсії з 90 % до 70 %, не спростовано відповідачем та підтверджено наданими стороною позивача доказами, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Абзац 3 статті 1-1 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом “а” частини 1 статті 13 Закону №2262-XII, в редакції, що діяла на час призначення пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2- 95 процентів.
Отже, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Пунктом 8 розділу II Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було внесено зміни та цифри “ 90” замінено цифрами “ 80”, а цифри “ 80” замінено цифрами “ 70” відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та інших осіб, пенсію яким призначено на підставі Закону № 2262-ХІІ, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до частини другої статті 13 Закону щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (К/9901/849/17).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, внесені Законами №3668-VI та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені законами № 3668-VІ та № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різняться за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям законів № 3668-VІ та № 1166-VII.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі №200/7786/19-а та Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 1.380.2019.000354 дійшли висновку про те, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на основі постанов Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103 і “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
Такий висновок згодом було підтверджено постановою Верховного суду від 16 березня 2023 року у справі №580/8568/21.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставне зменшення відповідачем відсотку грошового забезпечення позивача для обчислення основного розміру пенсії з 90 %, як було встановлено при призначенні пенсії, до 70 % при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 520/9160/22.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції про сплату судового збору № 2BKK-1ACK-KH2E-CA59 від 03.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 968,96 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 61022, Харківська області, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд 2 поверх) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсотку грошового забезпечення з 90 % до 70% при здійсненні з 01.12.2019 року перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2021 року за № 100/00485 (реєстровий № 33/41-5309), виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2021 року за № 100/00485 (реєстровий № 33/41-5309), виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області”, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко