12 червня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/4638/23
Провадження № 22-ц/821/950/24
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І, Новікова О.М.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Короткий зміст позовних вимог
17 липня 2023 року через систему «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір № 4545063 про надання споживчого кредиту. Зазначений договір було укладено відповідно Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року, та розміщених на їх сайті.
Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту (29.08.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
29.08.2021 відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п.4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.
03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, згідно якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні Кредитного договору.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Станом на 14.07.2023 заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: 15 000,00 грн - тіло кредиту та 34 200,00 грн. - нараховані проценти, всього 49 200,00 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загалом інфляційні втрати склали 1 630 грн. 63 коп, а 3% річних - 351 грн. 81 коп.
Позивач вказує, що відповідач, незважаючи на повідомлення, не виконав свого зобов'язання щодо погашення заборгованості.
На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 49 200,00 грн.; інфляційні втрати - 1 630,63 грн; три відсотки річних - 351,81 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 49 200,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1 630,63 грн, 3% річних в сумі 351,81 грн, судовий збір в сумі 2 147,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн, а всього 59 329,64 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору електронним підписом та виконання ТОВ «Авентус Україна» умов кредитного договору шляхом зарахування коштів на рахунок відповідача. Оскільки відповідач умови договору належним чином не виконав, а до позивача перейшло право вимоги за кредитним договору за договором факторингу, тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49 200,00 грн, інфляційні втрати - 1 630,63 грн та три відсотки річних - 351,81 грн.
Задовольняючи частково вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважав, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспіврозмірними та не пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката до 6 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
19 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2024 року в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 34 200,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача про нарахування відсотків явно завищені, не відповідають передбаченому у ч. 3 ст. 509 ЦК України та ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання, фактично перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Судом не було враховано, що відсотки в сумі 34 200,00 грн. нараховані поза строком договору. Відповідач заперечував погодження між сторонами умов. Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 30.07.2021 не здійснив оплату суми нарахованих відсотків.
Вказує, що належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №4545063 від 30.07.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиціях (оферти) позичальника про це. Кредитний договір не було пролонговано, відтак зі спливом визначеного кредитним договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, в якій зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняються, відповідач заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредиту після 29.08.2021.
Вказує, що у відзиві на позовну заяву він заперечував законність та доведеність розрахунків по процентах і вони для суду мають інформаційний характер. Нарахування інфляційних та 3% річних здійснено після спливу строку кредитування та у межах трьох років до дати звернення з позовом до суду.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 14 травня 2024 року, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - Крюкова М.В., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Зазначає, що скаржником не наведено жодних аргументів про будь-які порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, докази у справі досліджено всебічно та надано їм належну оцінку, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду слід залишити без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір № 4545063 про надання споживчого кредиту. Зазначений договір було укладено відповідно Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020, та розміщених на їх сайті.
Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000 грн, строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту (29.08.2021 року) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
29.08.2021 відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п.4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.
03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, згідно якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні Кредитного договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 14.07.2023 заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: 15 000,00 грн - тіло кредиту та 34 200,00 грн - нараховані проценти, всього 49 200,00 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Як вбачається із матеріалів справи, договір № 4545063 про надання споживчого кредиту від 30.07.2021 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону позичальника, згідно умов п. 1.1 кредитного договору, який вказаний у реквізитах договорору, крім іншого там зазначені анкетні дані відповідача, відомості щодо його місця проживання, номери телефонів для створення особистого електронного кабінету, електронний підпис, М746085 (а.с. 50-54).
Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та відсоткова ставка (інформація щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача), а також порядок повернення кредиту ( а.с. 46-48).
Таким чином, вказаний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що позивачем не надано доказів укладення договору а також не доведено, що при підписанні договору про надання споживчого кредиту сторони погодили умови надання всіх послуг, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме у наданому позивачем договорі № 4545063 від 30.07.2021, у п. 11 договору зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) М746085 саме ОСОБА_1 30.07.2021 о 20:47:76 ( а.с. зворотня сторона 54).
Отже із наведеного слідує, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та він отримав кошти у розмірі 15 000,00 грн, які були перераховані на його рахунок, що підтверджується довідкою № 2000 від 15.05.2022 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» ( а.с. 39).
Перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується також інформацією наданої на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування 30.07.2021 коштів у розмірі 15 000,00 грн.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що номера телефонів та адреса електронної пошти вказані в договорі про надання споживчого кредиту № 4545063 від 30.07.2021 є аналогічними номерам та адресі електронної пошти, що вказані у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, що свідчить про те, що реєстрація особистого кабінету споживача при укладенні даного договору відбулася саме з належних відповідачу номерів.
Таким чином, кредитні кошти позичальнику надавалися згідно умов укладеного договору про надання споживчого кредиту № 4545063 від 30.07.2021, зобов'язання відповідачем належним чином виконані не були, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з даними вимогами.
Скаржником не оскаржується рішення суду в частині переходу до позивача у справі внаслідок укладення договору факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 прав вимоги за кредитним договором від 30.07.2021, укладеним між ТОВ «Авентус Україна», як кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 15 000,00 грн.
Що стосується рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 34 200,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, договір було укладено 30.07.2021 строком на 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації.
Відповідно до п. 3.1 договору № 4545063 від 30.07.2021, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.
Відповідно до п. 3.3 Договору розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5.1 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп. 1.5.2.договору залежить від того, чи отримає споживач індивідуальну знижку від товариства на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки , умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені відповідно до домовленості сторін, та не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.
За положеннями пункту 4.2.2 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець вправі акцептувати пропозицію споживача про продовження строку дії договору шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту.
Порядок автопролонгації строку кредиту врегульовано пунктом 4.3 договору.
Згідно з п.п. 4.3.1 договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку , якщо в цей день повинна вібутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2-4.2.4 договору.
У п.п. 4.3.2 зазначено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.
П. 4.4 кредитного договору, визначено, що вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в п. 4.3 Договору виражена письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.
Колегія суддів зауважує, що відсотки нараховувались у межах строку дії договору про споживче кредитування та за стандартною процентною ставкою, яка не змінювалась з моменту укладення (підписання) кредитного договору та до закінчення строку дії договору, але не більше 90 днів.
Враховуючи, що у відповідача станом на 12.07.2023 наявна заборгованість за тілом кредиту, що не заперечується ним в апеляційній скарзі, тому позивач має право на стягнення з відповідача процентів і за період автопролонгації, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 34 200 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №4545063 від 30.07.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиціях (оферти) позичальника про це, кредитний договір не було пролонговано, відтак зі спливом визначеного кредитним договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, є безпідставними та спростовуються умовами п. 4.3 договору, з якими погодився відповідач, підписуючи даний договір.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також, що відповідачем порушено умови договору споживчого кредитування щодо повернення грошових коштів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право вимагати від відповідача сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено існування заборгованості за кредитним договором № № 4545063 від 30.07.2021 в сумі 49 200 грн, інфляційні втрати в сумі 1 630,63 грн та 3% річних в сумі - 351,81 грн.
В іншій частині рішення суду скаржником не оскаржується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков