11 червня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 692/560/23
Провадження № 22-ц/821/884/24
Категорія: 302050000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Руднічук Дмитро Володимирович
відповідачі: Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_2
представник Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області -Лимаренко М.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Чепурного О.П. в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 22 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку,-
Короткий зміст позовних вимог
07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначила, що у 1992 році вона повністю завершила будівництво домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після чого позивачка звернулась до Драбівської районної адміністрації з відповідною заявою про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку, за результатами розгляду якої, розпорядженням Драбівської райдержадміністрації від 13.03.1998 № 101 вирішено дозволити ОСОБА_1 вказане будівництво в АДРЕСА_2 . Нею було отримано Будівельний паспорт на вказане будівництво, в якому є також і довідка Шрамківської сільської ради про те, що за нею зареєстроване допоміжне господарство по земельно-кадастровій книзі в розмірі 0,15 га, в т.ч. присадибна ділянка за АДРЕСА_3 , на якій дозволяється споруджувати новий житловий будинок і господарські будівлі. Довідка є додатком до рішення Шрамківської селищної ради від 15.01.1998 № 2.Також здійснено виніс в натурі земельної ділянки.
Згідно довідок виконкому Шрамківської селищної ради Драбівського району від 29.11.2016 та 25.11.2016 №№ 1668, 1667 будинок АДРЕСА_1 ) був побудований у 1992 році ОСОБА_1 , та йому була присвоєна вказана адреса. У домоволодінні постійно проживали та були зареєстровані з 02.03.2007 року позивачка та її син ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка вступила в спадщину, що залишилась після його смерті шляхом звернення до нотаріуса. Після смерті сина позивачка 09.02.2022 звернулась до державного реєстратора речових прав виконавчого комітету Будищанської сільської ради та провела державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок за собою.
Наприкінці 2022 року, вказує позивачка, вона дізналась про наявність рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року № 27-355/V про надання її сину у приватну власність, в тому числі і земельної ділянки площею 0,15 га за місцем розташування її будинковолодіння, що посвідчується державним актом від 20.11.2009 ЯИ773112 з кадастровим номером 720655700:01:001:1018.
З технічної документації на земельну ділянку вбачається наявність іншого незаконного на думку позивачки рішення Шрамківської селищної ради від 25.10.2005 року № 18-5/VI, яким передано ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку 0,25 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд - 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,10 га, що по АДРЕСА_2 .
Позивачка, як власник будинку незаконно позбавлена оспорюваними рішеннями селищної ради права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй будинковолодіння. Вказані рішення прийняті без врахування того, що вона є власником даного будинку.
Крім того, відповідно до норм ст.17, 19, 22, 23, 67 Земельного кодексу України та норм Декрету «Про приватизацію земельних ділянок» Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 на час виникнення відносин спірна земельна ділянка належить позивачці. Вона ніколи не відмовлялась від свого права власності на спірну земельну ділянку, як від права користуватися даною ділянкою. Про те, що її син оформив на себе земельну ділянку, позивачка не знала.
У зв'язку з наведеним та уточнивши позовні вимоги позивачка просить суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення Шрамківської селищної ради від 25.10.2005 року №18-5/IV «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» та рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V «Про затвердження остаточних розмірів земельних ділянок, які передаються безкоштовно у приватну власність», в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) - 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1 ;
- скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №773112 від 20.11.2009 року та його реєстрацію, що виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 7120655700:01:001:1018, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, оренди землі за №010978100453 та скасувати державну реєстрацію даної земельної ділянки та записи про неї у Поземельній книзі та Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, оренди землі, а також у Державному земельному кадастрі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року у задоволенні позову- відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено незаконність оскаржуваних рішень, на підставі яких її син став власником земельної ділянки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 16 квітня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Руднічук Д.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необгрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному і неповному встановленні обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що рішення Шрамківської селищної ради від 25.10.2005 року №18-5/IV та рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V винесені з порушенням норм чинного на час їх ухвалення законодавства, зокрема Земельного кодексу України.
Так, виходячи з усталеної судової практики вбачається, що п.3 Декрету №15-92 врегульовано порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та передбачено документи, які посвідчують відповідне право на земельну ділянку, зокрема таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах. Земельні ділянки, які передавалися у власність для ведення особистого підсобного господарства в порядку цього Декрету, виникало не з моменту отримання відповідного державного акта та встановлення меж земельної ділянки в натурі, а момент виникнення такого права пов'язувався з внесенням відповідного запису у земельно-кадастрові документи, посвідчені відповідною радою народних депутатів.
У даній справі, документом що посвідчує право позивачки на земельну ділянку є не державний акт, а довідка про внесення запису у земельно-кадастрові документи про реєстрацію відповідного господарства та присадибної ділянки.
Оскільки спірна земельна ділянка з 1998 року була надана позивачці для будівництва будинку, що підтверджується Будівельним паспортом, а тому без прийняття Шрамківською селищною радою окремого рішення про вилучення у позивачки з користування спірної земельної ділянки, її передача у власність іншій особі в порядку приватизації є незаконною.
Відтак, особа, що подала апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що оскаржувані рішення селищної ради щодо приватизації за ОСОБА_3 земельної ділянки не порушують прав та законних інтересів позивачки.
Відзив на апеляційну скаргу
06 травня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, вважаючи рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року обгрунтованим та законним, просить залишити його без змін та в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Крім того, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки останнім не здійснено жодних дій, які порушили права та інтереси позивача.
Фактичні обставини справи
З копії спадкової справи ОСОБА_3 , який помер згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_1 є його матір'ю, а ОСОБА_2 є його дружиною. Вони є його спадкоємцями першої черги та подали заяви про прийняття спадщини, що залишилась після його смерті.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.11.2009 року серії ЯИ№773112, виданого на підставі рішення сесії Шрамківської селищної ради Драбівського району Черкаської області від 14.10.2009 № 27-355/V, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, місце знаходження - АДРЕСА_1 .
Одночасно з цим, власником будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.02.2022 № 299036380. Право власності на вказаний будинок було зареєстровано за позивачкою згідно даних витягу - 09.02.2022. Підстави для реєстрації - технічний паспорт та довідки Шрамківської селищної ради від 25.11.2016 № 1667 та від 29.11.2016 № 1667, згідно з якими будинок АДРЕСА_1 ) був побудований у 1992 році ОСОБА_1 , та йому була присвоєна вказана адреса, право власності на даний будинок не зареєстровано.
На підтвердження факту будівництва даного будинку позивачем надано копію будівельного паспорту, в якому міститься рішення Шрамківської селищної ради від 15.01.1998 №2 про наділ ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,15 га по АДРЕСА_2 та надано дозвіл на будівництво на вказаній ділянці.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає.
В обгрунтування заявлених вимог позивачка стверджує, що спірна земельна ділянка була виділена останній у 1998 році рішенням Шрамківської селищної ради від 15.01.1998 № 2 на підставі якого, розпорядженням Драбівської райдержадміністрації від 13.03.1998 № 101 вирішено дозволити ОСОБА_1 вказане будівництво в АДРЕСА_2 . В подальшому, нею було отримано Будівельний паспорт на вказане будівництво та здійснено виніс в натурі земельної ділянки.
На підставі наведеного ОСОБА_1 вважає, що вона є власницею спірної земельної ділянки, право на яку набула відповідно до діючого на той час законодавства, а відтак така земельна ділянка не могла бути виділена у власність її синові ОСОБА_3 .
Перевіривши вказані доводи, колегія суддів виходить з наступного.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року.
Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Дію статті 23 ЗК України 1990 року зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).
Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, пунктом 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Статтею 23 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття Шрамківською селищною радою рішення від 15.01.1998 № 2) визначено, що право власності або право користування на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 (наданих, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), у межах норм, установлених ЗК України), посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах. Саме ж по собі рішення сільської ради про передачу у власність земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для оформлення речового права на землю у встановленому законодавством порядку.
Порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку був визначений лише у 1999 року, а саме, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43), яка втратила чинність 23 серпня 2013 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність (15.01.1998 року) порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.
Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.
Відповідно до частин другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Пунктом 2.1 Інструкції № 43 визначено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності:
- підготовчі роботи;
- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;
- складання кадастрового плану земельної ділянки;
- заповнення бланка державного акта.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 43 підготовчі роботи, серед іншого включають у себе: аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки; аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; підбір планово-картографічних матеріалів та збирання інформації про опорну геодезичну мережу; проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 43 межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 43 кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.
Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною сьомою статті 79-1 ЗК України визначено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Частиною першою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Предметом спору в цій справі є скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) - 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1 та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №773112 від 20.11.2009 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що факт виділення позивачці ОСОБА_1 спірної земельної ділянки підтверджується рішенням Шрамківської селищної ради від 15.01.1998 № 2, згідно з яким останній наділено земельну ділянку розміром 0,15 га по АДРЕСА_4 .Вказане рішення сільської ради не є ні скасованим, ні зміненим.
Згідно довідки виконкому Шрамківської селищної ради від 25 листопада 2016 року домоволодінню ОСОБА_1 присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .
Крім того, як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №773112 від 20.11.2009 року власником спірної земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Таким чином, земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_3 у власність 2009 року накладається на земельну ділянку, виділену позивачці у 1998 році для будівництва житлового будинку на підставі рішення Шрамківської селищної ради від 15.01.1998 № 2. Крім того, надана позивачці земельна ділянка була виділена в натурі з розбивкою будівель, що підтверджується відповідним Актом від 19.03.1998 року.
З викладеного слідує, що позивачкою доведено факт виділення їй у власність спірної земельної ділянки до моменту прийняття рішення Шрамківською селищною радою Драбівського району Черкаської області від 14.10.2009 № 27-355/V, про передачу спірної земельної ділянки площею 0,1500 га у власність ОСОБА_3 , яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, місце знаходження - АДРЕСА_2 , 2
У відповідності до п. 7. Розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2009 року, що діяла в період ухвалення Шрамківською селищною радою рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Статтею 140 Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2009 року) унормовано, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Статтею 141Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2009 року) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою
є: а) добровільна відмова від права користування земельною
ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим
Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи
комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Крім того, стаття 142 Земельного кодексу України (в редакції від 12.10.2009 року) визначала, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
З викладеного слідує, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 могла б бути реалізована у належний спосіб, передбачений законодавством лише у випадку попереднього припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про бажання позивачки припинити своє право на земельну ділянку.
Також колегія суддів враховує і ту обставину, що будь-яких рішень про вилучення означеної земельної ділянки з власності/користування ОСОБА_1 не приймалось, а відтак без відповідного попереднього рішення про припинення її права на вказану земельну ділянку, її передача у власність іншій особі є протиправною.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Шрамківська селищна рада, передаючи у 2009 році у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, діяла не в спосіб передбачений діючим на той час законодавством, внаслідок чого порушила права позивачки ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, яка була виділена останній у 1998 році для забудови.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).
За викладених обставин колегія суддів вважає, що позивачкою доведено порушення її права на земельну ділянку, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Шрамківської селищної ради від 25.10.2005 року №18-5/IV «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» та рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V «Про затвердження остаточних розмірів земельних ділянок, які передаються безкоштовно у приватну власність», в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) - 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Також як похідна, підлягає задоволенню вимога про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №773112 від 20.11.2009 року та його реєстрацію, що виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 7120655700:01:001:1018, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, оренди землі за №010978100453.
Вирішуючи вимоги позивачки про скасування державної реєстрації даної земельної ділянки та записів про неї у Поземельній книзі та Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, оренди землі, а також у Державному земельному кадастрі, судова колегія не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки такі не забезпечують реального поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Реалізуючи право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, повинна вказати суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень п.1 та п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі неповно з'ясованих обставин даної справи, воно не може залишатись в законній силі, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні лише похідних позовних вимог, за які судовий збір не підлягає сплаті, тому судові витрати зі сплати судового збору, понесені у суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 2684,60 грн. (1073,60 + 1611,00) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах по 894,87 грн.
Керуючись ст.ст. 258,374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича - задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати недійсними та скасувати рішення Шрамківської селищної ради від 25.10.2005 року №18-5/IV «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» та рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V «Про затвердження остаточних розмірів земельних ділянок, які передаються безкоштовно у приватну власність», в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) - 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1 ;
Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №773112 від 20.11.2009 року та його реєстрацію, що виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Шрамківської селищної ради від 14.10.2009 року №27-355/V про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 7120655700:01:001:1018, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, оренди землі за №010978100453.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з Шрамківської сілської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 894,87 грн.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 894,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 894,87 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 11 червня 2024 року/