Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 червня 2024 року Справа№200/1981/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15, ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
04 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач), в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення № 052530000522 від 18.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії від 11.03.2024 з врахуванням висновків суду;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення 10.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.03.2024 за місце мого проживання та реєстрації Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Відповідачем. Відповідачем було прийнято рішення №052530000522 про відмову в призначенні пенсії за заявою від 11.03.2024. Проте при визначенні права на пенсію відповідачем не було враховано п. б ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІI «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, що призвело до збільшення пенсійного віку, необхідного для отримання пенсії. Позивач наполягає на застосуванні саме цієї правової норми при визначенні права на пенсію та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем було надано відзив, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог та зокрема зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року (далі Закон № 2148-VІІІ), були внесені зміни до Закону №1058-ІV, який, крім іншого, було доповнено розділом ХІV-1, у статті 114 якого зазначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком №2) регулюється Законом №1058-ІV (з урахуванням змін та доповнень).
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213- VIII.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, норми Закону № 1788-ХП в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, так як, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі па пільгових умовах за списком № 2 регулюється Законом №1058-іV.
Положення статті 114 Закону № 1058-ІV на даний час не змінені, неконституційними не визнавались, є чинними та відповідно підлягають до застосування.
Таким чином, рішення № 052530000522 від 18.03.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 прийнято згідно норм чинного законодавства.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
11.03.2024 року Позивач звернулася через веб портал до територіальних органів ПФУ з заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.03.2024 № 052530000522 було відмовлено Позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні також зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 35 років 0 місяців 5 днів, вік заявниці на дату звернення становить 53 роки, наявний стаж роботи за Списком №2 становить 16 років 9 місяців 29 днів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991року № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017року Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 року передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року№ 1788-XII та «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року№ 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 53 роки, страховий стаж становив 35 років 0 місяців 5 днів, пільговий стаж - 16 років 9 місяців 29 днів, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що Позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Тому відмова Пенсійним фондом Позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший є протиправною.
При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 052530000522 від 18.03.2024 року про відмову в переведенні на інший вид пенсії, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за норами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України установлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в даній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту і відновлення порушених прав позивачки, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом:
визнати протиправним та скасувати рішення № 052530000522 від 18.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), з дня звернення 11.03.2024.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції № 1308002644 від 30.03.2024 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15, ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 052530000522 від 18.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15, ЄДРПОУ 20551088) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), з дня звернення 11.03.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15, ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський