17 травня 2024 рокуСправа №160/6698/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.03.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414036437 від 16.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 10.03.2022 (з урахуванням положень ст. 50 ч. 3 ЗУ № 2262-12) виходячи з вислуги років - 28 років 07 місяців 02 дні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку із тим, що він не має 25 календарних років вислуги. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки на момент звільнення позивач мав вислугу років у пільговому обчисленні 28 років 07 місяців 02 дні. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №160/6698/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
25.03.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що враховуючи норми Закону № 2262-ХІІ, згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"- "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За даними подання про призначення пенсії від 01.02.2024 за №6279, яке надано Головним управлінням Національної гвардії України, вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 20 років 09 місяців 21 день. Оскільки позивач не має 25 календарних років вислуги, для призначення пенсії відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону № 2262 немає законних підстав.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній гвардії України, що підтверджується копією витягу з наказу №67 від 22.03.2021 та не заперечується учасниками справи.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №67 від 22.03.2021 було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого відповідно до пп. “а” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 25.02.2021 №32 о/с у запас у зв'язку з закінченням строку військової служби за контрактом, 22.03.2021 року. Вислуга років на 22.03.2021 становить час служби в календарному обчисленні - 20 років 09 місяців 21 день, час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 07 років 09 місяців 11 днів.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.03.2023, в якій просив підготувати та направити подання та документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року, виходячи з вислуги років 28 років 07 місяців 02 дні.
Листом №27/11/4-М-677 від 29.03.2023 Головне управління Національної гвардії України повідомило позивача про те, що на день виключення його зі списків особового складу (22 березня 2021 року) його вислуга років в календарному обчисленні становила 20 років 09 місяців 21 день, тобто, на дату звільнення з військової служби позивач не мав права на пенсію за вислугу років згідно із законом, тому підстав для оформлення подання про призначення йому пенсії за вислугу років немає, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №160/8481/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної гвардії України, які оформлені листом № 27/11/4-М-677 від 29.03.2023 року, що полягають у відмові в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А; код ЄДРПОУ 08803498) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 № РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
16.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто подання Головного управління Національної гвардії України від 01.02.2024 за №6279 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та прийнято рішення №0414036437, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Означене рішенням відповідача обґрунтоване тим, що за даними подання Головного управління Національної гвардії України від 01.02.2024 за №6279 ОСОБА_1 звільнений зі служби 22.03.2021, час служби в календарному обчисленні складає 20 років 09 місяців 21 день, але відповідно до Закону для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років 25 календарних років і більше.
Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду із цим позовом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 Закону №2262 визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262 встановлено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу 9 пункту «в» частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії, зокрема, особам із числа військовослужбовців Національної гвардії України зараховується час проходження служби на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов такого висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.
Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Також, в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).
Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 та від 17.05.2023 у справі №500/2030/20.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №67 від 22.03.2021 було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого відповідно до пп. “а” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 25.02.2021 №32 о/с у запас у зв'язку з закінченням строку військової служби за контрактом, 22.03.2021 року.
Вислуга років на 22.03.2021 становить час служби в календарному обчисленні - 20 років 09 місяців 21 день, час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 07 років 09 місяців 11 днів.
Отже, загальна вислуга років позивача для призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років на день звільнення перевищує необхідні для призначення пенсії за вислугу років 25 календарних років і становить 28 років 07 місяців 02 дні, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що позивач має право на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262.
Доводи відповідача про те, що оскільки на день звільнення позивач не має 25 календарних років вислуги, право на пенсію за нормами п. «а» ст. 12 Закону №2262 у неї відсутнє, суд вважає необґрунтованим, виходячи з такого.
Статтею 1 Закону №2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262 як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги).
При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262 календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 та підлягає обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовивши позивачу у призначені пенсії п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, з огляду на викладене, а також метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 10.03.2022, виходячи з вислуги років - 28 років 07 місяців 02 дні.
При цьому, суд зазначає, що повноваження Пенсійного фонду щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у відповідача у спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу.
В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок «пенсійний орган може призначити пенсію» чи «пенсійний орган має право призначити пенсію» тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити.
Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414036437 від 16.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 10.03.2022, виходячи з вислуги років - 28 років 07 місяців 02 дні.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко