10 червня 2024 рокуСправа №160/8502/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ у Львівській області до не зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 року по 11.10.1994 року, з 14.10.1994 року по 06.11.1996 рік, з 19.11.1996 року по 02.07.1997 рік, з 07.07.1997 року по 09.08.2002 рік, з 12.08.2002 року по 02.12.2002 рік, з 29.01.2003 року по 31.10.2005 рік, з 01.11.2005 року по 04.09.2006 рік відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди його роботи з 01.01.1992 року по 11.10.1994 року, з 14.10.1994 року по 06.11.1996 рік, з 19.11.1996 року по 02.07.1997 рік, з 07.07.1997 року по 09.08.2002 рік, з 12.08.2002 року по 02.12.2002 рік, з 29.01.2003 року по 31.10.2005 рік, з 01.11.2005 року по 04.09.2006 рік, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 31.01.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 06.02.2024 року № 047150025588 позивачу було відмовило в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує страховий стаж є трудова книжка, яка містить всі підтверджуючі записи за спірні періоди його роботи з 01.01.1992 року по 11.10.1994 року, з 14.10.1994 року по 06.11.1996 рік, з 19.11.1996 року по 02.07.1997 рік, з 07.07.1997 року по 09.08.2002 рік, з 12.08.2002 року по 02.12.2002 рік, з 29.01.2003 року по 31.10.2005 рік, з 01.11.2005 року по 04.09.2006 рік, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 . А тому відповідач-2 неправомірно не зарахував спірні періоди роботи до позивача страхового стажу, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду 07.05.2024 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 31.01.2024 р. про призначення пенсії за віком, у віці 60 років 0 місяців 12 днів. Страховий стаж позивача на момент звернення становить 27 років 11 місяців 24 дні. За доданими документами, згідно із записами трудової книжки до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації, оскільки при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Сторони Україна та росія вийшли з угоди про гаранти прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тобто, угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. не діє на території України та росії. Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 06.02.2024 року №047150025588 прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а тому відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
14.05.2024 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 31.01.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням від 06.02.2024 р. №047150025588 за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком було прийнято у порядку розподілу заяв Головним управлінням ПФУ у Львівській області. У спірному рішенні зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж - позивача становить 27 років 11 місяців 24 дні. Таким чином, у позивача відсутній необхідний загальний страховий стаж, не менше 31 року (має лише 27 років 11 місяців 24 дні), тому Головним управлінням ПФУ у Львівській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 р. по 11.10.1994 р., з 14.10.1994 р. по 06.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р., з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р., з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р., з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. та з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р. не були зараховано до страхового стажу, оскільки з 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.
Крім того відповідач-1 зазначає, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 31.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення №047150025588 від 06.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком.
Вказаним рішенням №047150025588 встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 24 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 р. по 11.10.1994 р., з 14.10.1994 р. по 06.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р., з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р., з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р., з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. та з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р. згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 08.06.1982 р., оскільки відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991 р.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV, прийнятим 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст.8 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ст.24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Суд зазначає, що основним документом що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка.
В тому ж разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, зазначені обставини мають встановлюватись на підставі додаткових документів.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 08.06.1982 р., позивач у спірний період працював у російській федерації, а саме: з 01.01.1992 року по 11.10.1994 року запис № 8-9 період роботи на посаді водія 3 класу; з 14.10.1994 року по 06.11.1996 року запис № 10-11, період роботи на посаді водія 2 класу; з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р. запис №12-13 на посаді водія мікроавтобуса; з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р. запис №14-17 на посаді водія мікроавтобуса; з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р. запис №18-19 на посаді водія 2 класу; з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. запис №20-21 на посаді водія; з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р. запис №22-23 на посаді водія.
Так, вирішуючи по суті існуючий спір у частині зарахування стажу в російській федерації, суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону № 1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 р., то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Таким чином, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Принагідно суд зазначає, що неможливість встановити сплату страхових внесків, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
29.11.2022 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022 р. та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення постанови № 1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022 р.
Відтак, з огляду на те, що записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача у спірні періоди з 01.01.1992 р. по 11.10.1994 р., з 14.10.1994 р. по 06.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р., з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р., з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р., з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. та з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р., то такі періоди підлягають зарахуванню до його загального стажу роботи, в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем-2 неправомірно відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком, що є підставою для скасування рішення Головного управління ПФУ у Львівській області від 06.02.2024 року №047150025588 про відмову в призначенні йому пенсії.
Щодо заявлених позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку №22-1 Головне управління ПФУ у Львівській області, як структурний підрозділ, що визначений за принципом екстериторіальності, розглядало заяву про призначення пенсії та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснювало лише направлення позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії, яке прийняте відповідачаем-2.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 31.01.2024 року зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 р. по 11.10.1994 р., з 14.10.1994 р. по 06.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р., з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р., з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р., з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. та з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р.
У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.02.2024 року №047150025588 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.01.2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 р. по 11.10.1994 р., з 14.10.1994 р. по 06.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 02.07.1997 р., з 07.07.1997 р. по 09.08.2002 р., з 12.08.2002 р. по 02.12.2002 р., з 29.01.2003 р. по 31.10.2005 р. та з 01.11.2005 р. по 04.09.2006 р.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма