10 червня 2024 рокуСправа №160/7145/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі,-
19.03.2024 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 14.03.2024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 , в якій позивач з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:
- cтягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 374 968, 66 (триста сімдесят чотири дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят шість копійок) на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (номер банківського рахунку: UA778201720343191001200013497), за період навчання.
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що з 14.08.2018 року відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 03.02.2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання. 19.09.2022 року наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 212 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта. 15.09.2023 року наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 894ст курсанта 1 курсу солдата ОСОБА_1 відраховано з університету за невиконання вимог навчального плану. 15.09.2023 року був виданий наказ начальника кафедри (по стройовій частині) № 17-РС, яким відповідача звільнено з займаної посади та зараховано в розпорядження начальника кафедри та розірвано контракт на навчання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти. У подальшому, наказом начальника кафедри (по стройовій частині) від 03.11.2023 року виключено зі списків особового складу та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 . Тобто, 15.09.2023 року наведений контракт достроково розірвано відповідно пункту 11 ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. На виконання п. 3 означеного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ “Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах” від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови або у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість. Таким чином кафедрою, відповідно до наведених нормативно-правових актів, розраховано фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача на кафедрі за період з 2022 по 2023 роки загальною сумою 374 968, 66 (триста сімдесят чотири дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят шість копійок), що підтверджується довідками - розрахунками витрат, які додаються. У порядку досудового врегулювання відповідачу було надано повідомлення про можливість добровільного відшкодування коштів на його утримання курсантом кафедри. З розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов'язаних зі своїм утриманням відповідач був ознайомлений, зауважень не мав, проте зазначену суму коштів останній дотепер не відшкодував, що є підставою для звернення до суду із цим позовом та стягнення коштів у примусовому порядку. Відповідно до кошторису на 2023-2024 роки виділення коштів для сплати судового збору розподілено помісячно. Адміністрація Державної спеціальної служби транспортування є неприбутковою організацією, фінансується за рахунок державного бюджету.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
ОСОБА_1 у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву наданий не був.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 20.03.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 171 КАС України, 27.03.2024 року суддею через систему «Електронний суд» було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру задля визначення підсудності щодо визначення даних відносно ОСОБА_1 .
Так, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру відносно ОСОБА_1 за запитом через систему «Електронний суд» №511433 від 27.03.2024 року, адресою про реєстрацію місця проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тому з метою повного та всебічного розгляду справи, а також для забезпечення можливості надання відповідачем відзиву на позов, суддя вважав за необхідне направляти документи по справі на вказану адресу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 року заяву представника Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Вітрової Світлани Олегівни про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено. Повернуто надмірно сплачений судовий збір в розмірі 6656 грн. 84 коп. на рахунок Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (ЄДРПОУ 33145904): UА378201720343100001000013497, в Головному управлінні Державної Казначейської служби України у Київській області, МФО 820172.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/7145/24 у спрощеному провадженні.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.08.2018 року відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 03.02.2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання.
19.09.2022 року наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 212 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.
15.09.2023 року наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 894ст курсанта 1 курсу солдата ОСОБА_1 відраховано з університету за невиконання вимог навчального плану. 15.09.2023 року був виданий наказ начальника кафедри (по стройовій частині) № 17-РС, яким відповідача звільнено з займаної посади та зараховано в розпорядження начальника кафедри та розірвано контракт на навчання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.
У подальшому, наказом начальника кафедри (по стройовій частині) від 03.11.2023 року виключено зі списків особового складу та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 .
Тобто, 15.09.2023 року наведений контракт достроково розірвано відповідно пункту 11 ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Оскільки у добровільному порядку витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1. Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. Безпосереднє керівництво Державною спеціальною службою транспорту здійснює Міністерство оборони України.
Відповідно до ст. 17 (Фінансування Державної спеціальної служби транспорту) Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту - орган управління Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України, що фінансується за рахунок державного бюджету. Збитки, які їй спричиняються - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту є бюджетною установою у розумінні ст. 2 Бюджетного кодексу України, а тому повністю утримуються із державного бюджету України.
Відтак, невиконання або неналежне виконання військовослужбовцями Державної спеціальної служби транспорту умов укладених із ними контрактів про проходження військової служби у вказаному органі виконавчої влади та його структурних підрозділах завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді витрачених на їх навчання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частинами першою, третьою, п'ятою та восьмою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Так, з 14.08.2018 року відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 03.02.2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання. 19.09.2022 року наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 212 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта. 15.09.2023 року наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 894ст курсанта 1 курсу солдата ОСОБА_1 відраховано з університету за невиконання вимог навчального плану. 15.09.2023 року був виданий наказ начальника кафедри (по стройовій частині) № 17-РС, яким відповідача звільнено з займаної посади та зараховано в розпорядження начальника кафедри та розірвано контракт на навчання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти. У подальшому, наказом начальника кафедри (по стройовій частині) від 03.11.2023 року виключено зі списків особового складу та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 . Тобто, 15.09.2023 року наведений контракт достроково розірвано відповідно пункту 11 ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Пунктами 3-5 виданого на розвиток зазначеної правової норми «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У свою чергу, на виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови або у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.
Таким чином кафедрою, відповідно до наведених нормативно-правових актів, розраховано фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача на кафедрі за період з 2022 по 2023 роки загальною сумою 374 968, 66 (триста сімдесят чотири дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят шість копійок), що підтверджується довідками - розрахунками витрат, які додаються.
У порядку досудового врегулювання відповідачу було надано повідомлення про можливість добровільного відшкодування коштів на його утримання курсантом кафедри.
З розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов'язаних зі своїм утриманням відповідач був ознайомлений, зауважень не мав, проте зазначену суму коштів останній дотепер не відшкодував, що є підставою для звернення до суду із цим позовом та стягнення коштів у примусовому порядку.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оскаржував у судовому порядку наказ про виключення його зі списків особового складу, яким визначено суму до відшкодування, або ж розрахунок відшкодування витрат.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми в добровільному порядку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 374 968, 66 (триста сімдесят чотири дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят шість копійок) на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (номер банківського рахунку: UA778201720343191001200013497), за період навчання.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник