31 травня 2024 рокуСправа №160/7486/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 березня 2024 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 на підставі п.11. ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково, що підтверджується довідкою серії ВТЗ-31 №086056 від 04.03.1991 року та пенсійним посвідченням (по трудовому каліцтву) № НОМЕР_1 від 04.01.2023 року серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 відповідно до положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що його мати є особою з інвалідністю І групи, надавши пакет документів на підтвердження вказаної обставини.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2023 року №К.10р/6905 позивачеві було відмолено в наданні відстрочки через відсутність документів, які підтверджують факт здійснення догляду за матір'ю або документів про отримання компенсації на догляд, а також через ненадання документів, що підтверджують факт відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Оскільки ОСОБА_1 долучив до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідний перелік документів, останній вважає протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», у зв'язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/7486/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
29 квітня 2024 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№34702/24, в якому представник відповідача вважає, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є Конституційним обов'язком громадян України.
Правове регулювання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154.
Пунктом 2 Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, Актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами України.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Пунктом 11 Положення встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
01 лютого 2024 року було розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю матері інваліда першої групи.
Задля підтвердження наявності підстав на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем були надані аналогічні копії документів, які були подані ним раніше, а також додано копію Акту встановлення факту здійснення догляду №116 від 23 листопада 2023 року, складений відповідно до пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, затвердженим постановою КМУ від 27.01.1995 року.
Так, щодо наданого акту встановлення факту здійснення догляду №116 від 23 листопада 2023 року, складеного відповідно до пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, затвердженим постановою КМУ від 27.01.1995 року, зазначаємо, що даний Акт, видається виключно з метою перетинання державного кордону.
Відповідно, даний Акт не підтверджує того факту, що саме позивач є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону зобов'язана утримувати особу з інвалідністю, та відповідно, здійснення позивачем утримання своєї матері.
Відтак, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано підтвердження факту відсутності інших працездатних осіб зобов'язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було оформлено позивачеві відстрочки від призову на проходження військової служби під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, РТЦК та СП оформлюють військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі наданих останніми документів, які підтверджують у них наявність такого права.
При цьому до функцій ІНФОРМАЦІЯ_2 не відноситься встановлення фактів, що мають юридичне значення.
А отже, твердження представника ОСОБА_1 щодо протиправної відмови відповідача та винесення необґрунтованого рішення є безпідставними та не відповідають дійсності.
З урахуванням викладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
21 травня 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№40816/24, в якому представник позивача вважає заперечення та доводи відповідача недостатньо вагомими та обґрунтованими, з огляду на наступне.
Твердження відповідача про те, що достовірно немає підтверджень факту відсутності у матері позивача інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати, не може бути взятим до уваги, оскільки відповідачем не конкретизовано, який саме документ може про це свідчити.
Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідач у випадку відмови в наданні позивачеві відстрочки зобов'язаний був вказати вичерпні обґрунтування та мотивацію такої відмови.
Окрім цього, твердження відповідача про те, що позивач не надав доказу утримання своєї матері, є помилковим, тому що зміст пункту 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ вказує на підставу для відстрочки від мобілізації - факт наявності в позивача матері із числа осіб з інвалідністю І групи.
Твердження відповідача щодо марного надання Акту встановлення догляду, оформленого та виданого Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті ради від 23.11.2023 року №116, суперечить раніше наданим зобов'язанням відповідача, які викладені в листі-відповіді від 23.10.2023 року, №К.10р/6905, про необхідність отримання такого Акту.
З урахуванням викладеного, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково, що підтверджується довідкою серії ВТЗ-31 №086056 від 04.03.1991 року та пенсійним посвідченням (по трудовому каліцтву) № НОМЕР_1 від 04.01.2023 року серії НОМЕР_2 .
Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Листом Покровського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області від 19.08.2023 року №2142/31.10.-11 позивача повідомлено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян мається актовий запис про народження №192 від 19.02.1996 року, складений на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Додатково повідомлено, що Державний реєстр актів цивільного стану громадян не містить відомостей про акти цивільного стану, що були зареєстровані компетентними органами іноземних держав
ОСОБА_1 відповідно до положень абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ вперше звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що його мати є особою з інвалідністю І групи.
На підтвердження наявності підстав на отримання відстрочки від призову до заяви були надані такі документи:
- нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія паспорта на ім'я матері ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки серії ВТЗ-31 №086056 від 04.03.1991 року;
- копію пенсійного посвідчення (по трудовому каліцтву) № НОМЕР_1 від 04.01.2023 року серії НОМЕР_2 ;
- лист від 19.08.2023 року №2142/31.10.-11 виданий Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області (про актовий запис єдиного сина);
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00041365708;
- довідка №41 від 14.08.2023 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2023 року №К.10р/6905 позивачеві повідомлено про наступне.
"На підставі Закону №3161-ІХ від 28.06.2023 в пункті 11 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" внесені зміни та викладені у такій редакції, а саме: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Відтак, згідно алгоритму реалізації змін до Закону України "Про мобілізаційну підготовку" затвердженого начальником Головного управління персоналу Збройних Сил України, встановлено - у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю військовозобов'язаний має надати:
1. Оригінал або нотаріально завірені копії документів, що підтверджують родинні зв'язки.
2. Оригінал або нотаріально завірені копії документів, що підтверджують інвалідність такого члена сім'ї.
3. Акт встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.
Крім того, у разі наявності у військовозобов'язаного батьків із числа осіб з інвалідністю військовозобов'язаний має надати документи, що підтверджують факт відсутності інших працездатних осіб зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Додатково повідомлено, що будь-якого розпорядження відносно скасування вищезазначеного алгоритму не видавалось.
Також зазначаємо, що Вами не надано документи, що підтверджують факт відсутності інших працездатних осіб зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
А також відсутні документи, що підтверджують факт здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.
Відтак, з огляду на вищенаведені обставини та надані вами документи ІНФОРМАЦІЯ_2 не має можливості надати відстрочку від призову на проходження військової служби під час мобілізації на підставі пункту 11 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
ОСОБА_1 відповідно до положень абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що його мати є особою з інвалідністю І групи. На підтвердження наявності підстав на отримання відстрочки від призову до заяви долучив витребувану відповідачем копію акту встановлення факту здійснення догляду №116 від 23 листопада 2023 року, складеного відповідно до пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.02.2024 року №К.10р/6905 позивачеві повідомлено про наступне.
"На підставі Закону №3161-ІХ від 28.06.2023 в пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" внесені зміни та викладені у такій редакції, а саме: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Абзац 5 частини 2 статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відтак, з огляду на вищенаведені обставини та надані позивачем до заяви документи, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має можливості надати позивачеві відстрочку від призову на проходження військової служби під час мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Оскільки ОСОБА_1 долучив до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації необхідний перелік документів, останній вважає протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, на яку посилається позивач у позовній заяві, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
Предметом позову у цій справі є оскарження відмови у наданні відстрочки від призову у зв'язку з наявністю матері (одного з батьків) з числа осіб з інвалідністю, що передбачалось абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тобто, спір між сторонами виник щодо правильного тлумачення та застосування абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково, що підтверджується довідкою серії ВТЗ-31 №086056 від 04.03.1991 року та пенсійним посвідченням (по трудовому каліцтву) № НОМЕР_1 від 04.01.2023 року серії НОМЕР_2 .
Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації ті військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Суд при прийнятті рішення по справі враховує, що ОСОБА_1 відповідно до положень абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ вперше звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що його мати є особою з інвалідністю І групи.
На підтвердження наявності підстав на отримання відстрочки від призову до заяви були надані такі документи:
- нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія паспорта на ім'я матері ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки серії ВТЗ-31 №086056 від 04.03.1991 року;
- копію пенсійного посвідчення (по трудовому каліцтву) № НОМЕР_1 від 04.01.2023 року серії НОМЕР_2 ;
- лист від 19.08.2023 року №2142/31.10.-11 виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області (про актовий запис єдиного сина);
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00041365708;
- довідка №41 від 14.08.2023 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2023 року №К.10р/6905 позивачеві повідомлено про відмову в наданні відстрочки від призову та зазначено, що ним не надано документи, що підтверджують факт відсутності інших працездатних осіб зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати та відсутні документи, що підтверджують факт здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.
На усунення вказаних недоліків ОСОБА_1 відповідно до положень абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На підтвердження наявності підстав на отримання відстрочки від призову, до заяви долучив витребувану відповідачем копію акту встановлення факту здійснення догляду №116 від 23 листопада 2023 року, складеного відповідно до пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року.
Однак, за результатами розгляду заяви та доданих документів, Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.02.2024 року №К.10р/6905 позивачеві повторно відмовлено в наданні відстрочки від призову.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Суд критично відноситься до доводів відповідача стосовно того, що не надано документи, що підтверджують факт відсутності інших працездатних осіб зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати та відсутні документи, що підтверджують факт здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, що виключає можливість надання позивачу відстрочки від призову на військову службу з огляду на таке.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі №0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 №2-зп в справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 №9- рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що не визначення конкретного документу (ів), якого (их) недостатньо для надання позивачеві відстрочки від призову на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не може слугувати підставою для відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 не є обґрунтованим та цілком вмотивованим.
За таких обставин, відмова ОСОБА_1 в наданні відстрочки від мобілізації є необґрунтованою та неправомірною, а відтак, дії щодо відмови в її наданні є протиправними.
Щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо, зокрема, для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Згідно з пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача є необхідним зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
Задовольняючи позовні вимоги таким чином, суд також враховує, що з 18 травня 2024 року Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазнав суттєвих змін, а тому належним та правомірним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3494174302.1 від 23 лютого 2024 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник