27 травня 2024 рокуСправа №160/6863/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині не видання наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць; не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області:
видати накази про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;
нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області і на період дії воєнного стану має право на отримання додаткової винагороди з 01.01.2023 по 20.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», проте через протиправну бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області позбавлений такої виплати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року відкрито провадження у справі №160/6883/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
03.05.2023 від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач, вважаючи позовні вимоги безпідставними зазначає, що кошторисом на 2022 рік Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 14.01.2022 (зі змінами), затвердженим Службою судової охорони і кошторисом на 2023 Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 06.01.2023, затвердженим Службою судової охорони передбачені видатки на виплату грошового забезпечення співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. Видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» кошторисами не передбачались та не затверджувались. Відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили, нарахування та виплати зазначеної винагороди не проводились.
Постанова №168 не містить механізму нарахування додаткової винагороди, у зв'язку з чим у Служби судової охорони відсутня можливість належним чином провести нарахування додаткової винагород, передбаченої Постановою №168.
Відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1051/0/15-19 (із змінами), Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Натомість, у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини, встановили неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Обґрунтованість дій Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідає вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
В період з 09.05.2024 по 24.05.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується копією довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №149 від 02.05.2024.
Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 згідно з наказом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 25.11.2019 № 53 о/с, прийнятий на службу до Служби судової охорони і призначений на посаду контролера І категорії взводу охорони підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.
З 01 січня 2021 року відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 31.12. 2020 року № 307 о/с по теперішний час перебуває на посаді контролера І категорії (заступника командира відділення) 3 відділення 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м. Дніпро) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2024 у січні 2023 позивач не отримував додаткової винагороди за несення служби, відповідно до постанови № 168 Кабінету Міністрів України.
Таким чином, позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача його незаконно було позбавлено щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
При вирішені спору суд виходить з наступного.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони (ч. 1 ст. 1621 Закону № 1402-VII).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (Порядок №384).
Пунктом 3 Порядку №384 встановлено, що грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
За п. 4 Порядку №384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 8-10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п. 15 Порядку №384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів №168 (в редакції від 18.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 р. № 43 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 .
Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023 року, яка набрала чинності 21.01.2023 року, внесено зміни до Постанови № 168: у пункті першому у першому реченні абзацу першого слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 43 пункт 2-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: «2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.»
Отже, додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 може бути виплачена позивачу в розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023.
Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану затверджений наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396).
За п. 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку №396 передбачено, що розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану.
Відповідно до п. 7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких в розмірах: 30 000 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби (п. 4 Порядку №396).
У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 і п. 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22, в якій вказано на ознаки цієї типової справи:
а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168;
г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168;
г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, цю справу необхідно визнати типовою та у силу приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
Велика Палата Верховного Суду погоджуючись з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказала, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невидачі наказів про виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та зобов'язання відповідача видати накази про виплату позивачу такої винагороди, суд зазначає, що питання видання відповідних наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Оскільки судом встановлено безумовне право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, а виплата вказаної винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), видання яких є дискреційними повноваженнями територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.
Щодо посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу для виплати додаткової винагороди, то відмова Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області у виплаті позивачу додаткової винагороди з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Європейським судом з прав людини у рішеннях від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою ч. 2 ст. 6 КАС України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.04.2017 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий бір»
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в період несення служби та виконання ним службових обов'язків з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
В решті позовних вимог -відмовити
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона