м. Вінниця
11 червня 2024 р. Справа № 120/3421/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Тому, з метою зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт у формі книжечки, позивач, через представника, звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строки для подання заяв по суті.
29.03.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру якщо особа отримала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус із застосуванням засобів Реєстру.
Разом з цим, позивач вже має паспорт у формі картки та має сформований унікальний номер у єдиному державному демографічному реєстрі, тому не може мати два паспортних документи одночасно.
Відповідач зазначив, що позивачем не дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, про що їй було роз'яснено територіальним підрозділом Управління ДМС України у Вінницькій області у відповідь та запропоновано надати повний перелік документів.
03.04.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
02.01.2020 позивач отримала паспорт громадянина України у формі ID - картки № НОМЕР_1 (а.с. 7).
04.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального підрозділу ДМС України у Жмеринському районі із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, у зв'язку з релігійними поглядами, оскільки її паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , що був виданий 02.01.2020 року органом 7424, після досягнення позивачем 14 - річного віку, строком дії на 4 роки - до 02.01.2024 року (а.с. 10-11).
Листом від 30.01.2024 № С-1/6/0518-24/0518/1-24 відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення і видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, з огляду на те, що позивачем не подано необхідних документів, а саме рішення суду (а.с. 12).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не оформлення паспорта, позивач, через представника, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" Постановою Верховної ради України від 26.06.92 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до частин 1-2 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин 1-2 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з п. 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до п. 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до п. п. 1 п. 7 Порядку № 302 оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої особою особисто.
Як встановлено з матеріалів справи 02.01.2020 ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , код органу, що видав паспорт: 7424. Термін дії до 02.01.2024 (а.с. 7).
Тобто, під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивач надала згоду на обробку персональних даних, внаслідок чого автоматично сформовано унікальний номер запису в Реєстрі.
При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо останньої обробляються з порушенням законодавства України.
Таким чином, позивачу було оформлено та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , тому вказане свідчить про факт самостійного звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Отже, використання позивачем раніше паспорта у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та незмінним, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.
Крім того, з аналізу Положення судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України від 01.06.2010 року № 2297 "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297), суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 цього ж Закону № 2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Частина 3 ст. 10 Закону № 5492-VI вказує, що для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Відтак, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Отже, внесення інформації щодо позивача, наданої ним особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.
Крім того, стаття 8 Закону № 5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
У свою чергу, як вже зазначалося вище, п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Суд вважає доречними доводи відповідача, що даний спір не може розглядатись в контексті зразкової справи № 806/3265/17 з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17 визначено, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 року № 2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання міграційного органу видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 року № 2503-XII.
Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 року № 2503-XII.
Водночас, предмет спору у даній справі не пов'язаний з відмовою у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, а навпаки, пов'язаний з відмовою міграційного органу в обміні паспорта у зв'язку із закінченням строку дії попереднього паспорта громадянина України у формі ID-картки.
Відтак, оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача в обміні паспорта громадянина України у зв'язку із закінченням строку дії попереднього паспорта громадянина України, суд дійшов висновку, що адміністративна справа № 120/3421/24 не може вважатись типовою до зразкової справи № 806/3265/17.
При цьому, суд звертає увагу, що у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних та не зверталася за оформленням біометричних документів.
Натомість, у даній справі, позивачка документована паспортом громадянина України у формі ІD картки, а її персональні дані вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєно унікальний номер запису в реєстрі, який є незмінним.
Отже посилання позивачки на її небажання подальшого присвоєння біометричних даних та ідентифікаторів її особистості, присвоєння унікального номеру, як на правомірну підставу для оформлення паспорту у вигляді книжечки, є безпідставними, оскільки даний номер вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та є незмінним.
Також суд встановив, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України у формі ID-картки, позивачці в Державному реєстрі фізичних осіб, був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), зокрема цифровий код, який необхідний кожному платнику податків для обліку в фіскальних органах (а.с. 7).
Ідентифікаційний номер необхідний для можливості здійснення особою низки дій, зокрема:
- укладання угод у нотаріуса (у тому числі купівлі-продажу нерухомості або авто на території України);
- здійснення банківських операцій (наприклад: відкриття рахунку в банку);
- оформлення на роботу;
- відкриття юридичної особи або реєстрації підприємцем;
- вступу в навчальний заклад та інше;
- при оформленні соціальних виплат.
Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України передбачено, що громадяни можуть відмовитися від облікової картки платника податків через релігійні переконання і таке право для громадян передбачено статтею 70 Податкового кодексу України.
За таких підстав, враховуючи отримання та використання позивачем РНОКПП, а також надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого останній був присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі, можна дійти висновку, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21. Зокрема, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), у випадку встановлення факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання такою особою паспорту громадянина України у формі ID-картки.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про безпідставність тверджень позивачки стосовно того, що протиправні дії відповідача становлять порушення її прав та інтересів, що охоплюються положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд вважає помилковими твердження позивачки, що особи, які відмовились від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації, оскільки ОСОБА_1 вже надала таку згоду на оброблення персональних даних у зв'язку із отриманням паспорта громадянина України у формі ID-картки, подавши первинно заяву-анкету, а закінчення строку дії попереднього паспорта громадянина України не припиняє та не скасовує внесеної до Єдиного державного демографічного реєстру інформації.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження на користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Жмеринський відділ Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 37836770, вул. Київська, 16, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна