Справа № 638/5933/21 Номер провадження 22-ц/814/121/24Головуючий у 1-й інстанції Штих Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
10 червня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Прядкіна О.В.,
суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,
розглянувши у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтеесах ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, під головуванням судді Штих Т.В., зі складанням повного тексту 10 листопада 2021 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що за договором позики від 03 травня 2018 року та розписки відповідач ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти у сумі еквівалентній 10 000 доларів США.
Позичальник зобов'язався повернути кошти до 15 липня 2018 року, однак своїх зобов'язань не дотримався, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 447 928,41 грн., що складається з 259 500 грн. - сума позики, 22 429 грн. - курсова різниця станом на 31.012021 року, 98 191,67 грн. відсотки за позикою згідно зі ст. 625 ЦК України, 47 288,90 грн. - інфляційні втрати за весь період користування позикою, 20 518,84 грн. - три відсотки річних, а також судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог, адже всі документи позивачем надані в копіях, що позбавило можливості суд встановити їх справжність.
Рішення оскаржив ОСОБА_4 в інтеесах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.
Вважає, що суду першої інстанції були надані всі докази на підтвердження наявної заборгованості відповідача перед позивачем, а саме копії договору, що свідчить про існування договірних відносин та копія розписки, що підтверджує отримання боржником коштів.
Зазначає, що в позовній заяві позивач підтвердив той факт, що ним не подано до суду іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а тому посилання суду з приводу цього вважає недоцільним.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (а.с.79).
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду. Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер в м. Вишгород Київської області.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року та 07 лютого 2024 року провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступників померлого ОСОБА_2 .
За повідомленням першої Київської державної нотаріальної контори станом на 06 березня 2024 року спадкоємці ОСОБА_2 відсутні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року до участі в справі в якості правонаступника померлого відповідача ОСОБА_2 залучено дружину - ОСОБА_5 , однак судова повістка, направлена за адресою її проживання, що містилась в матеріалах справи, повернута відділенням зв'язку без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
На запит апеляційного суду перша Харківська міська державна нотаріальнап контора повідомила, що спадкова справа після померлого ОСОБА_2 не заводилась.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору позики від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 зобов'язується передати ОСОБА_2 позику ( грошові кошти) у національній валюті України в сумі 259500,00 гривень, що на день укладання договору становить еквівалент 10000 ( десять тисяч )доларів США, 00 центів.
Позика надавалась до 15 липня 2018 року.
Відповідно до розписки від 03 травня 2018 року ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 10000 ( десять тисяч) доларів США в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
В цей же день ОСОБА_5 -як дружина боржника надала згоду чоловікові на отримання грошей у позику та укладання, підписання договору позики.
31 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з претензією про повернення боргу в сумі 447928,41 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, проведеної представником позивача, за період з 03 травня 2018 року по 31 січня 2021 року загальна сума заборгованості становить 447928,41 грн., що складається з 259 500 грн. - сума позики, 22429 грн. - курсова різниця станом на 31.012021 року, 98 191,67 грн. відсотки за позикою згідно зі ст. 625 ЦК України, 47288,90 грн. - інфляційні втрати за весь період користування позикою, 20518,84 грн. - три відсотки річних.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, рішення мотивував тим, що сторона позивача не надала належних та допустимих доказів того, що договір було укладено та гроші отримані, не зрозуміло яка ж саме сума була отримана ОСОБА_2 - десять тисяч доларів США ( відповідно до розписки) чи двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот гривень ( відповідно до договору). Всі документи надані в копіях, що позбавило суд можливості дати висновок про справжність документів та виключити існування інших рішень, ухвалених по вказаним документам про стягнення боргу.
Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.
Так, позивачем суду апеляційної інстанції надані оригінали боргових забов'язань: розписка та договір позики від 03.05.2018 року ( а.с. 131,138-139).
Оцінюючи надані докази, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 369/11450/19, від 07 липня 2023 року у справі № 206/501/20 вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких висновків Верховний Суд не встановив».
У справі, що переглядається, відповідно до буквального змісту оригіналу розписки ОСОБА_2 03 травня 2018 року прийняв від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі десять тисяч доларів США (а.с.138).
Отже за змістом розписки ОСОБА_2 взяв у позивача кошти та в ній йдеться про їх розмір в сумі 10 000,00 доларів США та не повернув їх позивачу.
Позивачем визначено розмір позовних вимог в сумі 259 500 грн. позики, яка підлягає стягненню з відповідача, однак він помер після ухвалення оскаржуваного рішення суду - 26 лютого 2022 року.
Згідно із нормами ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню неповернута сума заборгованості по позиці в розмірі 259 500 грн. в межах вартості спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позовні вимоги в частині стягнення сум в якості відповідальності за невиконання грошового зобов'язання згідно із ст.625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки не були присуджені судом кредиторові за життя спадкодавця.
Таким чином, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 в межах вартості спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 259 500 грн. ( двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот гривень) заборгованості за договором позики.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.06.2024 року.
Суддя -доповідач О.В. Прядкіна
Судді: Г.Л.Карпушин
О.Ю.Кузнєцова