Провадження № 2/760/5419/24
Справа № 760/30604/23
12 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /далі - ФОП ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про стягнення заборгованості,
Рух справи
25.12.2023 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 21.12.2023, за підписом представника позивача - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача:
- 22 439,13 грн - інфляційних втрат;
- 3 322,60 грн - 3% річних;
- 105 000,00 грн - пені.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Шереметьєву Л.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 364 від 20.02.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Доводи позову
В обґрунтування позовних вимог вказується, що між 22.11.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 22.11-1, предметом якого є зобов'язання виконавця щодо виготовлення продукції - меблі, що виконуються на замовлення.
Зазначається, що доставка продукції здійснюється згідно з додатком 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
У позові стверджується, що 22.11.2021 позивач сплатив відповідачу75 000,00 грн, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2352129072.1 від 22.11.2021.
Позивач вказує, що перебіг строку з виготовлення та доставки продукції за договором розпочався 23.11.2021 та тривав до 05.01.2022.
Зауважується, що оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених договором, позивач змушений був звернутися з листом від 26.01.2022 про відмову від договору № 22.11-1 від 22.11.2021.
При цьому, зазначається, що в листі позивач заявив про відмову від договору та висловив вимогу відповідачу про повернення коштів у сумі 75 000,00 грн впродовж трьох робочих днів з дня отримання листа, проте, зі слів позивача, лист повернувся на адресу позивача у зв'язку з закінченням терміну зберігання та без належного реагування зі сторони відповідача.
Позивач вважає, що днем реалізації права позивача на відмову від договору є день передачі до відділення зв'язку відповідного листа, а саме 10.02.2022, той факт, що відповідач не скористався своїм правом на отримання поштового відправлення, що передбачене ст. 19 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 4.10.2001 № 2759-ІІІ (редакція чинна на момент існування відповідних правовідносин) свідчить про порушення зі сторони відповідача принципу добросовісності п. 6, ч. І, ст. 3 Цивільного кодексу України та зловживання своїми правами і така поведінка відповідача не може впливати на реалізацію права позивача на відмову від договору.
У позові звертається увага на те, що 10.05.2023 Солом'янським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення у справі № 760/14901/22 за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору і стягнення збитків, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача 75 000,00 грн в якості відшкодування збитків та 992,40 грн судового збору.
Вказується, що фактичне виконання рішення суду щодо стягнення збитків в сумі 75 000,00 грн та відшкодування витрат пов'язаних з оплатою судового збору в сумі 992,40 грн судового збору відбулось 07.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 4178 від 07.08.2023 та платіжною інструкцією № 4182 07.08.2023.
Як наголошує позивач, загальна кількість днів прострочення виконання зобов'язання відповідача щодо відшкодування збитків в адресу позивача в сумі 75 000,00 грн становить 539 днів.
За таких обставин, позивач вважає, що заборгованість відповідача складається з суми інфляційних - 22 439,13 грн, 3% річних - 3 322,60 грн та пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 105 000,00 грн і становить суму 130 761,73 грн.
Щодо правової позиції відповідача
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до наданої довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА, відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.01.2010 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 34).
В матеріалах справи міститься рекомендорване повідомлення про вручення поштових відправлень, яке свідчить про отримання відповідачем 04.03.2024 копії ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та всіма додатками до неї. (а.с. 40).
Станом на день винесення рішення строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 22.11.2021 між ФОП ОСОБА_2 , як виконавцем, та ОСОБА_1 , як замовником, укладено договір № 22.11-1 від 22.11.2021 (далі - Договір) /а.с. 9-10/.
Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець зобов'язується: виготовити продукцію, обумовлену в пункті 1.1. в терміни, згідно пунктів 3.5-3.6 даного договору. (У випадку порушення виконавцем строків, що зазначені в п 3.6, замовник отримує компенсацію в розмірі 0.01% від вартості продукції за кожен день прострочення, починаючи з наступного робочого дня, зазначеного у п 3.6) /а.с. 9/; після сплати замовником вартості продукції за пунктом 3.1 виконавець здійснює її доставку, підйом на об'єкт замовника, збирання, монтаж, якщо сторони не домовились про інше (п. 2.1.2 Договору, а.с. 9); доставити продукцію на об'єкт у робочий час, узгоджений із замовником; після завершення виконання робіт надати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.1.3 Договору, а.с. 9).
Згідно з п. 2.2. Договору замовник зобов'язується: передати виконавцю на час доставки приміщення, придатне для розміщення продукції та забезпечити доступ до нього представникам з матеріалами виконавця (п. 2.2.1 Договору, а.с. 9); забезпечити виконавця електроенергією та водопостачанням для виконання його обов'язків (п. 2.2.2 Договору, а.с. 9); надати приміщення, що замикається, виконавцю, який буде виконувати відповідні роботи та зберігати продукцію та матеріали (п. 2.2.3 Договору, а.с. 9); замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі виконаних робіт, своєчасно (не пізніше трьох робочих днів) та в повному розмірі сплатити виконавцю решту вартості продукції. В разі виявлення браку або пред'явлення претензій зробити про це запис у дефектному акті (п. 2.2.4 Договору, а.с. 9); якщо замовник без поважних причин відмовляється підписати акти, зазначені в п. 2.2.4, виконавець вважає себе таким, що виконав зобов'язання за даним договором у повному обсязі (п. 2.2.5 Договору, а.с. 9); замовник зобов'язується сплатити виконавцю 0.01% від вартості продукції за кожний день у разі порушення умов, зазначених у 2.2.4 (п. 2.2.6 Договору, а.с. 9); виконувати належним чином обов'язки, передбачені даним договором (п. 2.2.7 Договору, а.с. 9);.
За змістом п. 3.3. Договору загальна вартість продукції становить 100 000,00 грн, п. 3.4. передбачено, що замовник зобов'язується оплатити 75 000,00 грн передоплати за замовлення протягом двох банківських днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до копії дублікату квитанції № 0.0.2352129072.1, ОСОБА_1 22.11.2021 оплатив 75 000,00 грн ФОП ОСОБА_2 (а.с. 13).
Листом від 26.01.2022 про відмову від договору № 22.11-1 від 22.11.2021, ОСОБА_1 висловив вимогу ФОП ОСОБА_2 про повернення коштів у сумі 75 000,00 грн впродовж трьох робочих днів з дня отримання листа (а.с. 14-17).
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 760/14901/22 за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору і стягнення збитків, вирішено (а.с. 18-22; https://reyestr.court.gov.ua/Review/110914190):
-Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків - задовольнити;
-Договір № 22.11-1 від 22.11.2021, укладений між ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_2 / - розірвати;
-Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / відшкодування збитків у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн 00 коп;
-Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Вказане рішення в установленому законом порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 13.06.2023.
В матеріалах справи міститься копія постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., про відкриття виконавчого провадження № 72404624 (а.с. 23-24), на підставі виконавчого листа № 760/14901/22 виданого 24.07.2023 Соломянським районним судом міста Ктєва про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у розмірі 75 000,00 грн.
Фактичне виконання рішення суду щодо стягнення збитків в сумі 75 000,00 та відшкодування витрат пов'язаних з оплатою судового збору в сумі 992,40 грн судового збору відбулось 07.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 4178 від 07.08.2023 та платіжною інструкція № 4182 від 07.08.2023 (а.с. 25).
З наданих позивачем розрахунків заборгованості (а.с. 26-28), вбачається, що заборгованість відповідача складає 130 761,73 грн, та складається з інфляційних втрат - 22 439,13 грн, 3% річних - 3 322,60 грн та пені 105 000,00 грн.
При цьому, вбачається, що при здійсненні розрахунків нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України позивач виходив з періоду заборгованості з 15.02.2022 по 07.08.2023 та суми боргу в розмірі 75 000,00 грн; а щодо нарахувань пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - з періоду заборгованості з 06.01.2021 по 09.02.2021 та суми вартості продукції 100 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 202 ЦК України).
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо зміни договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «зміна договору» (ст.ст. 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою зміну договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. Односторонню відмову від договору, яка стосується зміни договору, в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на зміну цивільних прав та обов'язків (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 761/13409/15-ц, провадження № 61-31920св18).
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що: «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків».
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18, провадження № 61-13518св21).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
У справі, що є предметом розгляду, договір № 22.11-1 від 22.11.2021, укладений між сторонами, а саме ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 /, - розірвано заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 760/14901/22.
Якщо договір розірвано судовим рішенням, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як зазначалось, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Враховуючи те, що зобов'язання сторін по договору № 22.11-1 від 22.11.2021 припинені, то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо вимог про стягнення інфляційних та річних суд звертає на те, що з огляду на припинення зобов'язань сторін по договору № 22.11-1 від 22.11.2021, а також те, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 760/14901/22 з відповідача на користь позивача стягнуто 75 000,00 грн саме як відшкодування збитків, то зобов'язання відповідача щодо їх сплати виникло саме з рішення суду про їх стягнення, а не з договору від 22.11.2021.
Відповідно, період для нарахування річних та інфляційних має обраховуватись з дня набрання рішенням від 10.05.2023 законної сили (13.06.2023) по день фактичної оплати відповідачем (06.08.2023).
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц /провадження № 14-241цс19/, від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 /провадження № 12-116гс19/, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 /провадження № 12-105гс19/).
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду ід 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, провадження № 14-591цс18, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19).
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, провадження № 12-302гс18).
Розрахунок суду
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 13/06/2023 до 06/08/202375 000,00 грн
Всього:75 000,00 грн
Інфляційні витрати:
Період (13/06/2023 - 06/08/2023)Індекс інфляції
червень 2023100,80
липень 202399,40
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,80 : 100) x (99,40 : 100) = 1.00195200
Інфляційне збільшення:
75 000,00 x 1.00195200 - 75 000,00 = 146,40 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, деС - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 13/06/2023 до 06/08/2023 75 000,00 x 3 % x 55 : 365 : 10055339,04 грн
Загальна заборгованість:
Період прострочення грошового зобов'язання 55 днів, 146,40 (інфляційне збільшення) + 339,04 (3%річних) = 485,44 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 307,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0968-0534-6625-9589 від 22.12.2023 (а.с. 7).
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5,23 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (0,4% від 1 073,60 грн).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
- 146,40 грн (сто сорок шість гривень сорок копійок) інфляційних втрат;
- 339,04 грн (триста тридцять дев'ять гривень чотири копійки) 3% річних;
- 5,23 грн (п'ять гривень двадцять три копійки) судового збору за подання позову.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич