Справа № 760/20341/22
Провадження 2-а/760/489/24
12 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДМС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
01 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Київської митниці ДМС про скасування постанови про порушення митних правил, в якому просить суд: поновити строк на оскарження постанови Київської митниці Держмитслужби №5223/10000/21 від 27 січня 2022 року; скасувати постанову Київської митниці Держмитслужби №5223/10000/21 від 27 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27 січня 2022 року заступником начальника Київської митниці Андрієм Михалевичем прийнято постанову у справі про порушення митних правил №5223/10000/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач в порушення вимог ст. ст. 93 ч. 1, 325 ч. 3 МК України передала транспортний засіб особистого користування марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 поміщений у митний режим «транзит», у володіння, користування або розпорядження іншій особі яка безпосередньо не ввозила цей транспортний засіб на митну територію України.
Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, та такою, що порушує її права та законні інтереси. Зазначена у постанові інформація не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення інкриміновано правопорушення. Відповідачем не встановлено та не зазначено яким чином та згідно якого правочину передано автомобіль, не встановлено місце і час вчинення правопорушення та обставини його вчинення. Також, не враховано, що у грудні 2019 року позивач зверталася до Управління патрульної поліції із заявою про викрадення автомобіля. Крім того, митне оформлення вказаного транспортного засобу було здійснено 26 жовтня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02 лютого 2024 року від представника Київської митниці - Кучер Лучії Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень вказала, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, 27 січня 2022 року Київською митницею прийнято постанову про порушення митних правил №5223/10000/21 стосовно гр. ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 469 МК України.
Підставою для порушення вказаної справи стало те, що за інформацією електронної бази даних АСМО «Інспектор» транспортний засіб марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 , ввезений на митну територію України 26 жовтня 2016 року гр. України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , для особистого користування в режимі «транзит», в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС.
09 листопада 2021 року до відділу митного оформлення №1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці декларантом ОСОБА_2 подано митну декларацію типу ІМ АА №UA 100140/2021/374968, на підставі Закону України від 15 квітня 2021 року №1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», щодо оформлення у вільний обіг транспортного засобу марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 , для одержувача ОСОБА_3 .
До митного оформлення вказаного транспортного засобу було надано договір купівлі-продажу автомобіля від 22 червня 2021 року №б/н, де покупцем виступає ОСОБА_3 . Даний документ вважає підтвердженням передачі без дозволу митного органу транспортного засобу в момент, коли діє відповідальність передбачена ч. 4 ст. 469 МК України.
Вказав, що протокол та постанову про порушення митних правил Київською митницею направлено на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
За відсутності Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань посилання позивача про викрадення автомобіля вважає неприйнятними.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.
Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням положень ст. ст. 122,123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 клопотала про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом, оскільки про наявність оскаржуваної постанови дізналася 25 серпня 2023 року з додатку «Дія», отримавши інформацію про виконавче провадження.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.
Встановлено, що листом від 31 січня 2022 року за вих. №7.8-5/20/10/4084 Київська митниця Держмитслужби направила ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , оскаржувану постанову про порушення митних правил. Однак, згідно долучених відповідачем доказів, поштове повідомлення повернулося на адресу митного органу не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими а тому їх слід поновити.
Установлено, що 02 грудня 2021 року головний державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці ОСОБА_4 склала протокол про порушення митних правил №5223/10000/21 у зв'язку з наступним.
09 листопада 2021 року до відділу митного оформлення №1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці декларантом ОСОБА_2 подано митну декларацію типу ІМ АА №UA 100140/2021/374968, на підставі Закону України від 15 квітня 2021 року №1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», щодо оформлення у вільний обіг транспортного засобу марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 , для одержувача ОСОБА_3 .
До митного оформлення вказаного транспортного засобу було надано договір купівлі-продажу автомобіля від 22 червня 2021 року №б/н, де покупцем виступає ОСОБА_3 .
При цьому, транспортний засіб марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 , ввезений на митну територію України 26 жовтня 2016 року гр. України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , для особистого користування в режимі «транзит», в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС.
Отже, ОСОБА_1 передала у володіння, користування або розпорядження вищезазначений транспортний засіб на території України іншій особі - ОСОБА_3 , чим порушила вимоги ст. 93, 380 МК України та вчинила порушення митних правил передбачене ч. 4 ст. 469 МК України.
27 січня 2022 року заступник начальника Київської митниці Андрій Михалевич виніс постанову в справі про порушення митних правил №5223/10000/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 грн.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 в порушення вимоги ст. 93, 380 МК України після ввезення на митну територію України транспортного засобу марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 для особистого користування, передала його іншій особі - ОСОБА_3 .
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає постанову необґрунтованою та незаконною, через відсутність події та склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Статтею 489 МК України закріплено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 4 ст. 469 МК України передбачає відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
За змістом ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
При цьому тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Частиною 5 даної статті на особу, яка тимчасово ввезла транспортний засіб особистого користування, покладено обов'язок вивезти за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, цей транспортний засіб, або помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Таким чином, на особу покладається обов'язок вчинити низку дій з метою дотримання вимог законодавства України.
Відповідно до п.п.23, 29 ст.4 МК України сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, є митними формальностями.
Виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається як митне оформлення.
Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Частиною 4 ст.255 МК України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.
Таким чином, невиконання особою дій, визначених законодавством України, унеможливлює надання митним органом дозволу на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення. Митне оформлення в такому випадку не може вважатись закінченим.
Тобто, у разі встановлення фактів відчуження чи передачі у володіння, користування або розпорядження іншим особам транспортних засобів особистого користування, ввезених особами-нерезидентами, є підстави для розгляду питання щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України.
Митний орган, вважаючи доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, посилався на факт подання до митного оформлення транспортного засобу марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 у відділі митного оформлення №1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці за митною декларацією типу ІМ АА №UA 100140/2021/374968 декларантом ОСОБА_2 на підставі Закону України від 15 квітня 2021 року №1403-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», а також договір купівлі-продажу на транспортний засіб від 22 червня 2021 б/н, де продавцем виступає МВ «Baltikos Servisas» (304133129), а покупцем - Liuft Oleksandr.
Зміст виявленого митним органом порушення полягає у тому, що позивач, здійснивши ввезення транспортного засобу на митну територію України 26 жовтня 2016 року, передала його іншій особі - ОСОБА_3 .
При цьому, згідно договору купівлі-продажу наявного в матеріалах справи, передача транспортного засобу відбулась 22 червня 2021 року.
Встановлення такої обставини, як момент передачі ввезеного позивачем на територію України транспортного засобу, має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч.4 ст.469 Митного кодексу України, адже вказана норма права була введена в дію вже після ввезення позивачем відповідного транспортного засобу на митну територію України.
Так, п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Згідно з п.1 розділу IІ вказаного Закону вбачається, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу I та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Тобто, п.7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набрав чинності 22 серпня 2019 року, в той час як транспортний засіб марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 був ввезений позивачем на митну територію України 26 жовтня 2016 року.
З наданих відповідачем доказів встановлено, що відчуження транспортного засобу відбулося на підставі договору купівлі-продажу між власником автомобіля МВ «Baltikos Servisas» (304133129) та покупцем - Liuft Oleksandr.
Тобто, транспортний засіб марки Opel, модель Zafira, VIN: НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_3 продавцем МВ «Baltikos Servisas», а не позивачем.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що саме позивачем здійснено передачу вказаного транспортного засобу.
В контексті наведеного, суд зауважує, що в оскаржуваній постанові відповідачем як суб'єктом владних повноважень не встановлено ким, коли саме та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу.
Проте дані обставини мають вирішальне значення для вирішення спору, оскільки за умови здійснення такої передачі до 22 серпня 2019 року, тобто до набрання чинності п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», така передача не була заборонена законом та не свідчила про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України.
Суд враховує, що 21 грудня 2019 року позивач зверталася до Солом'янського УП ГУ НП в місті Києві із заявою про викрадення транспортного засобу, однак оскільки власником автомобіля вона не є заяву розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Відповідач у порушення вимог частини 2 статті 7 КАС України не надав суду доказів того, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку прийняття такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з'ясованих в судовому засіданні обставин.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у порушенні митних правил, суд доходить висновку, що останню неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України, оскільки докази протилежного суду надано не було.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови у справі про порушення митних правил №5223/10000/21 від 27 січня 2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Київської митниці, яка є суб'єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 536,80 грн.
Також враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченого судового збору у сумі 563,20 грн (1100 грн - 536,80 грн).
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 122, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.
Позов ОСОБА_1 до Київської митниці ДМС про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.
Скасувати постанову про у справі про порушення митних правил №5223/10000/21 від 27 січня 2022 року, прийняту заступником начальника Київської митниці Андрієм Михалевичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.469 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- відповідач - Київська митниця, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А; код ЄДРПОУ 43997555.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова