Справа №760/10479/24 1-кс/760/4803/24
24 травня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, внесене у кримінальному провадженні № 42024102090000009 від 09.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,
Прокурор Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернулася до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на частини квартири, для попередження можливої неправомірної реєстрації та відчуження..
На обґрунтування зазначила, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводиться Солом'янським УП ГУ НП у м. Києві.
Солом'янською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42024102090000009 від 09.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, щодо можливого замаху на шахрайське заволодіння в особливо великих розмірах невстановленими особами, спадковим майном померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі об'єктом нерухомості, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлому у якого на даний час, не встановлені родичі.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер (актовий запис про смерть №13552 від 02.08.2023).
За фактом смерті ОСОБА_4 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100090002095.
Відповідно до інформації КП КМР «Київське міського бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 15,20 кв.м., на праві власності зареєстрована в рівних долях по ОСОБА_4 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2007 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 17.11.1995.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказаний об'єкт нерухомості не зареєстровано.
За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та інформацією з Реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.12.1995 по даний час.
Під час досудового розслідування осіб з якими померлий перебуває в родинному зв'язку на даний час, не встановлено, проте наявні особи, які стверджують що перебувають з померлим в родинному зв'язку.
Згідно інформації зі Спадкового реєстру, заповіт відсутній, спадкова справа після смерті померлого заведена ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою ОСОБА_6 від 18.01.2024, який повідомив що приймає спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що він не підписував заяву про прийнятття спадщини після смерті ОСОБА_4 від 18.01.2024 на даній заяві міститься не його почерк та він не направляв цю заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Прокурор подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглянуто без повідомлення власника та володільця майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, зокрема, запобіганню його протиправного відчуження до розгляду клопотання по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказаний арешт необхідний з метою збереження речових доказів.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також ураховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 42024102090000009.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, внесене у кримінальному провадженні № 42024102090000009 від 09.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на частини квартири, шляхом заборони її відчуження.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1