СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/588/24
пр. № 2/759/1824/24
05 червня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,-
У січні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є далекою родичкою ОСОБА_1 . Єдиним спадкоємцем всього майна померлої за заповітом є ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , як така, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю як чоловік та дружина із 2005 року, не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
За життя ОСОБА_2 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, але ухвалою від 26 вересня 2023 року провадження у справі №363/3935/21 закрито у зв'язку із смертю заявника.
До спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла, але не встигла за життя оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , увійшло наступне майно: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові вклади на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_3 за договором № SAMDNWFD0070116910500 від 08/05/2014 року; приватизаційний майновий сертифікат серії КІ № 1071550 на ім'я ОСОБА_3 .
Заявник вказав, що єдиним спадкоємцем після смерті померлих є ОСОБА_1 .
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 23.02.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем не надано документів щодо підтвердження факту проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, відсутності оригіналів документів на спадкове майно.
У зв'язку із викладеним позивач змушений звернутись до суду із даною позовною заяво. Просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 з січня 2006 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спадкове майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові вклади на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_3 за договором № SAMDNWFD0070116910500 від 08/05/2014 року; приватизаційний майновий сертифікат серії КІ № 1071550 на ім'я ОСОБА_3 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
05 лютого 2024 року від представника відповідача Київської міської ради - Кілєвой І.І. надійшов відзив на позовну заяву в якому представник просив суд ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.
Ухвалою суду від 18 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання сторона позивача не з'явилась.
Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про слухання справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та долучити до матеріалів справи письмові пояснення свідка ОСОБА_4 .
Позивач до початку судового засідання подав заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить слухати справу за його відсутності. Зазначив також, що ОСОБА_2 є його родичкою по лінії матері, його родина з ОСОБА_2 постійно спілкувались, запрошували один одного на свята, дні народження. Також вказав, що коли вони із братом подорослішали, то почали жити своїм життям, коли у 2000 році ОСОБА_2 захворіла та потребувала допомоги, купівлі ліків, продуктів, необхідно було їздити до лікарні, привозити холодильник влітку, бо старий зламався, телевізор з магазину до квартири, цим всім займався він та його брат. Коли у ОСОБА_2 з'явився чоловік - ОСОБА_3 , вони його називали « ОСОБА_5 », це відбувалось у 2005 - 2006 роках. ОСОБА_4 також вказав, що вони із братом були дуже цим задоволені, оскільки ОСОБА_2 почала з ним жити в його квартирі на АДРЕСА_2 . Він особисто у 2006 році відвідував вказану квартиру, коли туди переїжджала ОСОБА_2 . Також вказав, що обізнаний про те, що у 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрили депозит, куди клали свої гроші. Депозит, був відкритий на ім'я ОСОБА_3 . Зазначив, що картки знаходяться у нього, але він не витрачає кошти звідти, оскільки ще не оформив спадщину.
Вказав також, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прожили разом десь 15 - 16 років. Не зважаючи на різницю у віці, вони жили добре і мали спільні інтереси, любили їздити відпочивати на базу відпочинку під Києвом.
Крім того, зазначив про те, що ОСОБА_2 у 2019 році тяжко захворіла, у неї стався рецидив, доглядав за нею ОСОБА_3 , а в 2020 році ОСОБА_2 помістили у лікарню в м. Полтава, ОСОБА_3 , на думку ОСОБА_1 , дуже хвилювався і від цього помер, не переніс хвилювання. Після повернення з лікарні ОСОБА_2 продовжувала проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розгляд справи проводити за відсутності представника Київської міської ради.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляла, жодних клопотань на адресу суду не направляла.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Зважаючи на викладене, задля забезпечення розумних строків розгляду справи, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з'явились у судове засідання.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, на які посилаються сторони, у відповідності до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, дійшов до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27 серпня 2021 року на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме, заповіла все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом матиме право, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або на рахунках у банківських (фінансових) установах, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається із копії заповіту, складеного 27 серпня 2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1490 (а.с. 11).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено із копії свідоцтва про смерть (виданого повторно) серії НОМЕР_3 (а.с. 12).
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніної Л.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на спадкове майно належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та відсутністю підстав для спадкування, а саме: рішення суду про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).
26 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадкового майна, яке залишилось на день смерті ОСОБА_3 (а.с. 27).
У відповідності до постанови державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніної Л.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 серпня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця - ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю підтвердження місця відкриття спадщини та інформації щодо реєстрації осіб за однією адресою разом зі спадкодавцем на момент його смерті; відсутністю документів, які підтверджують факт проживання спадкоємиці разом зі спадкодавцем протягом не менше, ніж п'яти років до часу відкриття спадщини; відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на майно (а.с. 15-16).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім'єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Зазначене узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 216/5984/21 (провадження № 61-15465св23).
Із долученої до матеріалів справи ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року у справі №363/3935/21 встановлено, що за свого життя ОСОБА_2 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з січня 2005 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, провадження у справі було закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 (а.с. 13-14).
Також вбачається, що ОСОБА_2 за життя отримувала поштову кореспонденцію на адресу: АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання ОСОБА_3 (а.с. 17)
Окрім зазначеного, представником позивача до матеріалів справи також долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_4 від 05 червня 2024 року.
Як вбачається із зазначених письмових пояснень, ОСОБА_4 є родичем ОСОБА_2 по жіночій лінії його бабусі. До 2000 років з ОСОБА_2 вони дуже тісно спілкувалися, бували разом на всіх сімейних святах. Їх родичі поховані на Берковцях , де вони зустрічались один - два рази на рік. Потім у ОСОБА_4 почалось його особисте життя, народилась донька і вже в 2005 році ОСОБА_2 попросила у нього допомоги із переїздом до ОСОБА_3 , з яким вона почала спільно проживати в його квартирі на АДРЕСА_3 . Зазначає, що квартира була чотирьох кімнатна, він особисто допомагав розставляти речі ОСОБА_2 . Свою квартиру ОСОБА_2 здавала, а гроші вони із ОСОБА_3 клали на депозит, відкритий на ім'я останнього. ОСОБА_3 завжди був головним у їх родині, дітей спільних не мали.
ОСОБА_4 зазначив також, що часто із братом допомагав в побутових питаннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі своєю сім'єю бував в них на святах. В 2019 році у ОСОБА_2 стався рецидив хвороби і ОСОБА_3 за нею доглядав, ОСОБА_4 іноді привозив ліки, які він просив придбати. У грудні 2020 року ОСОБА_2 поїхала в приватний лікувальний заклад до м. Полтава. ОСОБА_4 вважає, що переживання за ОСОБА_2 призвели до смерті ОСОБА_3 . Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживала в квартирі АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 також вказав, що більш тісно з ОСОБА_2 спілкувався його брат - ОСОБА_1 , тому саме на нього ОСОБА_2 і склала заповіт.
Наголосив, що з ОСОБА_3 ОСОБА_2 проживала як з чоловіком майже п'ятнадцять років, разом набули грошових збережень, разом відпочивали, вели спільне господарство, та мали відносини притаманні подружжю, що він особисто засвідчує.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідженні наявних у справі доказів суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2006 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, на ім'я ОСОБА_3 виданий приватизаційний сертифікат серії КІ №1071550. (а.с. 21)
Крім того, у ОСОБА_3 наявні грошові вклади на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 за договором № SAMDNWFD0070116910500 від 08/05/2014 року (а.с. 22-23, 24-25).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27 серпня 2021 року на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме, заповіла все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом матиме право, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або на рахунках у банківських (фінансових) установах, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається із копії заповіту, складеного 27 серпня 2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1490.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2006 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за п'ять років до дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , та, враховуючи, що спадкодавці проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , вважається, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте не встигла оформити вказане нотаріально.
У зв'язку з тим, що нотаріально посвідченим заповітом від 27 серпня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за №1490, ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно позивачу по справі, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошових вкладів на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_3 за договором № SAMDNWFD0070116910500 від 08/05/2014 року; приватизаційного майнового сертифікату серії КІ № 1071550 на ім'я ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зважаючи на положення статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, ст. ст. 3 СК України, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2006 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові вклади на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_3 за договором № SAMDNWFD0070116910500 від 08/05/2014 року; приватизаційний майновий сертифікат серії КІ № 1071550 на ім'я ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 червня 2024 року.
Суддя Н.О. Горбенко