печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15300/24-к
пр. 1-кс-14757/24
01 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 12023041340000988від 18.08.2023,-
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 12023041340000988від 18.08.2023.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що 14.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва було розглянуто клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та винесено ухвалу в межах кримінального провадження № 12023041340000988 від 18.08.2023 р. за ч.ч. 4, 5 ст. 185 Кримінального кодексу України щодо надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , з метою виявлення та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
11 січня 2024 року службовими особами Головного слідчого управління Національної поліції України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає скаржниця.
Під час проведення обшуку слідчою групою ГСУ НПУ вилучено мобільний телефон iPhone 6S (IMEI № НОМЕР_1 ), про що зазначено в протоколі обшуку від 11.01.2024.
Заявниця зазначає про те, що вилучене за наслідком обшуку майно не має відношення до вчинення кримінальних правопорушень. Посилається на те, що слідчий, в порушення ч. 5 ст. 171 КПК України, не звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно під час обшуку, а тому вважає, що вилучені речі мають бути повернуті власнику майна.
У судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явилася, про розгляд скарги повідомлена належним чином.
Правило неможливості розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України передбачає обов'язкову участь такої особи, разом з тим, до суду заявниця подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити, слідчий суддя дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності особи, яка його подала.
Слідчий не з'явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що слідчий, не з'явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за скаргою дійшов наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023041340000988, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Так, 11 січня 2024 року службовими особами Головного слідчого управління Національної поліції України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає ОСОБА_3 .
Під час проведення обшуку слідчою групою ГСУ НПУ вилучено мобільний телефон iPhone 6S (IMEI № НОМЕР_1 ), про що зазначено в протоколі обшуку від 11.01.2024.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Частиною 1 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Згідно із ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Більше того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказує на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене також обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.
Встановлено, що слідчий, ані прокурор не звертались до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. ст. 170-172 КПК України про арешт вилученого під час проведення обшуку майна.
В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про проведення обшуку не визначено індивідуальних ознак речей, які орган досудового розслідування вправі вилучити за результатами обшуку.
Зазначене дає підстави для висновку, що вилучене у ході обшуків майно має режим тимчасово вилученого майна.
Матеріали провадження за скаргою не містять даних, які б вказували на те, що вилучені речі мають відношення до вчинення кримінальних правопорушень.
Окрім того, арешт на тимчасово вилучене майно, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, не пізніше наступного дня накладено у передбаченому законом порядку не було, та в провадженні суду не перебувало.
Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, приходжу до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні майна, оскільки, вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення вимог скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 171, 173, 236, 303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 12023041340000988від 18.08.2023 - задовольнити.
Зобов'язати компетентну посадову особу Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12023041340000988від 18.08.2023, повернути ОСОБА_3 , майно, яке вилучено під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон iPhone 6S (IMEI № НОМЕР_1 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1