печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7304/21-ц
пр. № 2-4524/24
"29" травня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Осіяна О.М., Білоконь О.В., Сакари Н.Ю. про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 757/7304/21-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Осіяна О.М., Білоконь О.В., Сакари Н.Ю. про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
11.04.2024 від представника відповідача - Добролюбова В. надійшов відзив на позовну заяву, що за своєю суттю є заявою про закриття провадження, у якому представник просив закрити провадження по справі, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути на його користь грошові кошти на відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої в результаті дій Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Осіяна О.М., Білоконь О.В., Сакари Н.Ю., а саме постановлення ухвали Верховного Суду від 11.01.2021 у справі № 711/6373/19, якою позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Згідно з позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених ним під час розгляду справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи. І хоча позивач не заявляє вимогу про визнання протиправними дій суду-відповідача, вважаючи таку протиправність підставою позову, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вирішення заявленої до суду-відповідача вимоги про відшкодування ним збитків і моральної шкоди, завданих протиправними, на думку позивача, діями судді передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя судом-відповідачем.
Оскарження діянь судді (судів) щодо розгляду та вирішення справа, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 у справі № 636/5534/15).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Отже, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних в підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами та шляхом звернення до компетентних органів, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Відповідно до норм чинного законодавства особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
У випадку неналежної поведінки судді та/або інших випадках ( за наявності підстав і у визначеному законом порядку також) мають право звернутися до компетентних органів у відповідності до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Положення цієї норми стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц).
Оскільки спір в частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства та взагалі такий спір не підлягає судовому розгляду, провадження у цій справі за позовом до Верховного Суду підлягає закриттю.
Слід зазначити, що аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 07.02.2023 у справі № 686/15459/21 та від 02.11.2022 у справі № 686/1530/20. Також змістом пункту 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018 встановлено, що суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, вкладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне провадження по даному позову закрити.
Керуючись ст.ст. 255, 353, 354 ЦПК України, -
Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Осіяна О.М., Білоконь О.В., Сакари Н.Ю. про стягнення моральної та матеріальної шкоди - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: Р.В. Новак