печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1168/24-ц
пр. № 2-120/24
"22" травня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про відшкодування майнової шкоди,-
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати за відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неповернення тимчасово вилученого майна в розмірі 33808,00 грн. та судового збору.
05.04.2024 від представника відповідача Київської міської прокуратури - Стретович М.О. на адресу суду надійшов відзив, з викладенням її міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, в якому остання зазначила, що на даний час вживаються заходи щодо повернення ОСОБА_1 майна, вилученого в ході обшуку.
23.04.2024 від представника відповідача Київської міської прокуратури - Стретович М.О. на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відшкодуванням майнової шкоди відповідачем.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Постановою Верховного Суду від 20.09.2021 в справі № 638/3792/20 конкретизовано висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме зазначено, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на наступне.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення майнової шкоди.
Так, у позовній заяві позивач просить стягнути з Київської міської прокуратури на свою користь витрати за відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неповернення тимчасово вилученого майна в розмірі 33808,00 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З наданого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі та долучених до нього документів вбачається, що Київська міська прокуратура відшкодувала майнову шкоду завдану позивачу в повному обсязі.
Таким чином, сплата відповідачем майнової шкоди під час перебування справи в провадженні суду свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, а тому є визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача судового збору на користь позивача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 стаття 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 09.01.2024 було подано позов до суду про стягнення з відповідача витрат на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неповернення тимчасово вилученого майна в розмірі 33808,00 грн. та судового збору, а 09.04.2024 відповідачем було добровільно відшкодовано майнову шкоду, про що вказується представником відповідача ОСОБА_2 та про що свідчить копія розписки ОСОБА_1 від 09.04.2024. Таким чином відповідач добровільно відшкодував майнову шкоду вже після пред'явлення позову, що не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне заяву представника відповідача задовольнити - провадження по даному позову закрити. Судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 255, 142, 353, 354 ЦПК України, -
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про відшкодування майнової шкоди - закрити.
Стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: Р.В. Новак