Справа № 755/9718/24
"10" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 березня 2024 року за № 12024105040000458 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, солдат, військовослужбовець призваний під час мобілізації, перебуває на посаді номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів,
І. Загальна історія провадження та процедура
З обвинувального акта від 06 червня 2024 року, який складено прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,слідує, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту.
Саме досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу.
За його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача матеріалів, у порядку ст. 301 КПК, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 вказаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Відповідно, вказане клопотання прокурора було задоволено судом (див. ухвалу про призначення кримінального провадження до невідкладного судового розгляду) у т.ч. було визначено (1) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глави 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.
У зв'язку з чим, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі його вивчення та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
23 квітня 2024 року солдата ОСОБА_2 , відповідно до наказу №115 командира військової частини НОМЕР_1 , зараховано у розпорядження командира за посадою номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно з вимогами ст. 3, 6 та 13 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють Національна поліція, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах захисту державного кордону, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень.
На території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».
Однак, у порушення норм чинного законодавства, ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, здійснив придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, а саме у невстановлений досудовим розслідуванням час та день, але не пізніше 17 березня 2024 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , зустрів свою наглядно знайому, ромської національності дані про яку досудовим розслідуванням не встановлено.
Під час спілкування із ОСОБА_2 остання запропонувала йому придбати у неї наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, ціна якого вартувала 500 (п'ятсот) гривень.
В цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання наркотичного засобу, для подальшого власного вживання.
Реалізуючи свій протиправний умисел на незаконне придбання наркотичного засобу, ОСОБА_2 , передав грошові кошти номіналом 500 (п'ятсот) гривень особі ромської національності, таким чином придбавши y невстановленої досудовим розслідуванням особи чотири прозорих поліетиленових зіп-пакети, всередині яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містять в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс.
Роздивившись вищевказазані речовини ОСОБА_2 , впевнився, що в даних поліетиленових зіп-пакетах із речовиною рослинного походження зеленого кольору, міститься наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, тим самим вчинив незаконне придбання наркотичного засобу.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_2 , помістив незаконно придбані ним чотири зіп-пакети з прозорого безбарвного полімерного матеріалу всередині яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, до правої зовнішньої кишені штанів в які він був одягнений тим самим розпочав незаконно зберігати їх при собі, для власного вживання без мети збуту.
Після чого, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі чотири зіп-пакети з прозорого безбарвного полімерного матеріалу всередині яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, пішов по своїм особистим справам.
Надалі, 17 березня 2024 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, командир взводу №1 роти №3 полку №2 УПП у м. Києві ДПП перебуваючи в складі екіпажу «Рубін АДРЕСА_3 за попередньої інформацією домашнє насильство.
Прибувши за вказаною адресою, в приміщенні вказаної квартири було виявлено ОСОБА_2 , який повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.
Після цього, того ж дня в період часу з 11 години 35 хвилин до 11 години 39 хвилин, під час проведення огляду місця події, що проводився у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , дізнавачем в присутності двох запрошених понятих, та за участю ОСОБА_2 , в кімнаті №1 на дерев'яній огорожі з боку ліжка було виявлено поліетиленовий зіп-пакет всередині якого знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс.
В подальшому, дізнавач відділу дізнання в ході проведення огляду місця події вилучив поліетиленовий зіп-пакет всередині якого знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, масою 1,86 г.
Цього ж дня, в період часу з 12 години 16 хвилин до 12 години 21 хвилини, під час проведення обшуку затриманої особи, що проводився приміщенні квартири АДРЕСА_5 , за вищевказаною адресою у ОСОБА_2 , було виявлено чотири поліетиленових зіп-пакети всередині яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору.
Після чого, дізнавач відділу дізнання в ході проведення обшуку вилучив чотири поліетиленових зіп-пакети всередині яких знаходилась речовина рослинного походження зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, масою 2, 65 г, 2,39 г, 2,59 г., які ОСОБА_2 , незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕE-19/111-24/17986-НЗПРАП від 26 березня 2024 року: надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс. Маси канабісу в перерахунку на висушену речовину, становлять 1,86 г, 2,65 г, 2,39 г. 2,59 г. Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, складає 9,49 г.
Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І» (зі змінами) є особливо небезпечним наркотичним засобом.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу - канабісу, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 5 грам.
ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Отже, ураховуючи наведене у п. І, ІІ вироку, з'ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.
Позаяк, відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.
Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.
ІV. Покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).
В цій ситуації, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
З огляду на, що Суд враховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді пробаційного нагляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК, такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років (ч. 4 ст. 59-1 КК).
У цій справі, враховуючи фактичні дані про особу обвинуваченого, Суд вважає слушним призначити пробаційний нагляд на строк 2 роки, котрий полягатиме в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а саме шляхом покладення на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК, таких обов'язків: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.
V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом
Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
Згідно п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_2 ,згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 2 271, 84 грн.
Речові докази: канабіс - знищити; оптичні носії інформації - залишити в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
С у д д я ОСОБА_1