ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10821/24
провадження № 1-кс/753/1730/24
"04" червня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024100020001477 внесеного до ЄРДР від 17.03.2024, про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, державні нагороди та пільги відсутні, не інвалід, не депутат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, освіта вища, не одруженого, на утриманні осіб не має, раніше не судимого, офіційно працює ФОП, військовозобов'язаного, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України -
04.06.2024 слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у незаконному позбавленні волі вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, підтверджується протоколами допиту потерпілого, свідків, протоколом ОМП, іншими матеріалами кримінального провадження.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити злочинну діяльність, оскільки інкримінований злочин пов'язаний із застосуванням фізичного насильства,незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою змін ними викривальних показів.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що підозра за кваліфікаційною ознакою є необґрунтованою, у матеріалах досудового розслідування відсутні відповідні докази. Крім того, ризики заявлені прокурором не мають високого ступеня, а деякі взагалі не мають місця. Так, ризик втечі не може бути обґрунтований лише тяжкістю покарання, проте у клопотанні інших доводів не надведено. Підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, працює ФОП, раніше не судимий, співпрацює із слідством, єдиний із декількох підозрюваних, які надав покази. Злочин, вчинення якого наразі інкримінується підозрюваному є не тяжким.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, то свідкамиу даному провадженні є дружина потерпілого, яка вже була допитана, інших свідків не існує, потерпілий також вже надавав покази і будь яких даних про те, що підозрюваний вчиняв спроби впливу на вказаних осіб у будь який спосіб не має, хоча досудове розслідування триває майже два місяці, а підозрюваний не перебуває в умовах ізоляції та не був затриманий. Також захисник наголосив, що підозрюваний співпрацює із слідством.
Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлений кваліфікаційною ознакою визначеної у диспозиції статті, що на думку захисту не свідчить про його обґрунтування.
Таким чином, захисник вважає, що до підозрюваного, вразі якщо слідчий суддя дійде висновку про сукупність всіх юридичних елементів для застосування запобіжного заходу, може бути застосовано менш суворий запобіжний захід.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, з метою подальшого збуту, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується протоколами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; допитів свідків; огляду місця події та телефону; висновком експертизи; іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (IlgarMammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , а сам відеозапис із камер спостереження, покази підозрюваного, надані в судовому засіданні, інші матеріали долученні до клопотання, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання є обґрунтованою.
Доводи захисту про недостатність доказів щодо обґрунтованості підозри за кваліфікуючою ознакою, спростовуються доказами зазначеними вище. Слідчий суддя вважає пояснення надані підозрюваним у судовому засіданні не логічними і такими, що спростовуються відеозаписом вчиненого.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі, що як зазначено у клопотанні свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний раніше не судимий; працює ФОП, має постійне місце проживання за договором оренди та реєстрації, є добровольцем територіальної оборони за контрактом з 21.03.2022, підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, співпрацює із слідством, з'являється на виклики до слідчого та суду за першою вимогою.
Виходячи з практики ЄСПЛ слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку, що є єдиним обґрунтуванням такого ризику згідно клопотання, без врахування та оцінки інших факторів наведених вище.
Слідчий суддя вважає, що для обґрунтування вказаного ризику слідчому та прокурору необхідно було б врахувати особу підозрюваного, йогоматеріальнийта сімейний стан, провести відповідний аналіз ймовірності ризику втечі з урахуванням оцінки всіх обставин, а також врахувати заборону органами влади залишати територію країни, особам призивного віку, яким є ОСОБА_4 , а за відсутності такого аналізу, слідчий суддя вважає вказаний ризик не достатньо обґрунтованим, ймовірно може мати місце, проте ступень такого ризику є низьким.
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Як зазначено вище підозрюваний раніше не судимий, офіційно працює та отримує дохід і обґрунтування які містяться у клопотанні щодо вказаного ризику, а саме через кваліфікуючу ознаку є неспроможними, а тому слідчий суддя вважає, що вказаних ризик не можна вважати обґрунтованим і не має місця.
Що стосується ймовірності впливу на свідків та потерпілого, то протягом часу досудового розслідування підозрюваний перебуваючи на волі відповідних дій не вчиняв, крім того єдиним свідком є дружина потерпілого які вже надали покази. Крім того, як зазначено вище підозрюваний із слідством співпрацює і наразі є єдиним підозрюваним, який надав покази у кримінальному провадженні. Враховуючи зазначене слідчий суддя також вважає даний ризик необґрунтованим.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваної під вартою, не є обґрунтованим для забезпеченням кримінального провадження, з урахуванням обставин наведених вище. Зокрема, наявність одного ризику, який не має високого ступеня, унеможливлює застосування тримання під вартою, а тому слід розглянути альтернативні запобіжні заходи.
Слідчий суддя вважає, що найбільш доцільним запобіжним заходом буде домашній арешт у певний період часу, що надасть змогу відповідного контролю за поведінкою підозрюваного, забезпечить виконання процесуальних обов'язків .
Доводи клопотання про недієвість запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає неспроможними, оскільки працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Обґрунтування недієвості інших запобіжних заходів, що викладені у клопотанні, слідчий суддя вважає слушними.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
?не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 21.00 до 07 .00 год. без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?за першим викликом прибувати до органу досудового розслідування, прокуратури, суду;
?утримуватися від спілкування з потерпілим, свідком, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, слідчого судді, прокурора, суду.
Роз'яснити підозрюваному про те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ Дарницького УПГУНП в м. Києві, яка проводить досудове розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1