Справа № 752/9610/24
Провадження №: 3/752/4361/24
іменем України
23 травня 2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,
за участю прокурора - Піуна С.П. ,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
встановив:
Так, згідно протоколу, ОСОБА_1 , як особі яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, інкримінується несвоєчасне подання декларації, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих дій не визнав. Пояснив суду, що дійсно до 22.12.2023 працював на посаді адміністратора ТСЦ № 8046 ГСЦ МВС. 22.12.2023 був звільнений із займаною посади за угодою сторін. При звільненні йому було роз'яснено, що на протязі 30 днів з дня звільнення він зобов'язаний подати декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». 17.01.2024 на виконання вимог абз. 2 ч.2 ст. 45 зазначеного Закону він подав щорічну декларацію за 2023 рік, яка у тому числі охоплювала період перед звільненням. У період з 18.01.2024 по 23.01.2024 перебував на лікуванні, тому не міг подати декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначену декларацію подав 22.01.2024. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він не мав умислу на порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Просив закрити провадження у справі.
Прокурор Піун С.П. у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП повністю підтверджується зібраними матеріалами справи, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про те, що він допустив несвоєчасне подання декларації через хворобу, не є такими, що спростовують його винуватість у вчиненні інкримінованих дій. Просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в межах санкції цієї статті.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу ГСЦ МВС від 24.06.2020 № 2/10/12-кп ОСОБА_1 призначено на посаду адміністратора ТСЦ № 8046 ГСЦ МВС в м. Києві у порядку переведення з Регіонального сервісного центру МВС в. Києві. Відповідно до даного наказу ОСОБА_1 збережено раніше присвоєний 6 ранг державного службовця, у межах категорії «В» посад державної служби.
13.06.2019 ОСОБА_1 прийнято присягу державного службовця.
Посада адміністратора ТСЦ ГСЦ МВС в м. Києві належить до категорії посади державної служби «В».
22.12.2023 ОСОБА_1 попереджено про виконання окремих вимог, передбачених ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема вимог про подання протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, декларації, за період, який не охоплений раніше поданими деклараціями.
Таким чином, у період з 13.06.2019 по 22.12.2023 ОСОБА_1 згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 був державним службовцем категорії «В», на якого поширювалися вимоги, зокрема передбачені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, декларації, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, і діяв станом на 21.01.2024.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні 08.07.2022 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», яким доповнено Розділ XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», зокрема п. 2-7, яким встановлено, що суб'єкт декларування зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, протягом дев'яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.
У зв'язку з ухваленням Закону України № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023, який набрав чинності 12.10.2023, відновлено здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Отже, ОСОБА_1 , 22.12.2023 припинивши діяльність пов'язану із виконанням функцій держави, був зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 21.01.2024.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що 17.01.2024 о 17:34:47 ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
Також з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що 22.01.2024 о 12:22:13 ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).
Такі дії ОСОБА_1 уповноваженими особами НАЗК кваліфіковані за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов'язково складається з таких елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП характеризується виключно виною у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.
Інтелектуальний ознака прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та у передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони конкретного правопорушення, а й повне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу на вчинення правопорушення.
Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна суб'єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.
Вольовий ознака прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.
Аналіз вищевикладеного, дає підстави дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, об'єктивною стороною якого є наявність прямого умислу на несвоєчасне подання декларації без поважних причин.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП судом має бути встановлено за наслідками розгляду справи, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов'язок подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) у певний строк, проте усвідомлено без наявності на те поважних причин вирішила її не подавати і умисно не подала таку декларацію.
В ході розгляду справи встановлено, що 22.12.2023 ОСОБА_1 припинив діяльність пов'язану із виконанням функцій держави та на протязі 30 днів з дня припинення такої діяльності, тобто до 21.01.2024 зобов'язаний був подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), але подав її лише 22.01.2024.
ОСОБА_1 даний факт пояснює тим, що у період з 18.01.2024 по 23.01.2024 перебував на лікуванні у КНП «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дарницького району м. Києва». Вказані обставини, суд визнає поважними.
Тобто, несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації, за період неохоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), відбулося з причин проходження останнім лікування, які визнані судом поважними причинами.
Більш того, як встановлено в ході розгляду справи, декларація, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), подана ОСОБА_1 22.01.2024.
На відсутність у ОСОБА_1 умислу на неподання декларації, вказує і той факт, що 17.01.2024 ним подана щорічна декларація за 2023 рік, яка у тому числі включала періоди, неохоплені раніше поданими деклараціями.
Зазначені обставини свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 , як об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, так і суб'єктивної сторони у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.
Окрім того суд звертає увагу, що граничний строк подання відповідної декларації припадав на 21.01.2024, який був вихідними днем
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 9, ч.1 ст. 172-6, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 251-252, ст.ст. 280, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд, -
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Єсауленко М.В.