Справа № 752/18354/19
Провадження № 2/752/170/24
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 березня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди,-
05 вересня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.12.2016 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ.011965, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 . 14 липня 2017 року в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. В результаті ДТП був пошкоджений застрахований автомобіль Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (у формі Європротоколу) від 14.07.2017, особою винною в ДТП є ОСОБА_1 .. Відповідно до Звіту № 183217 від 28.07.2017 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП становить 60005,04 грн., а вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП з урахуванням зносу - 27824,07 грн.. Згідно з умовами договору страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатила на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 23769,73 грн.. Позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги про відшкодування завданої шкоди до ОСОБА_1 .. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Юнісон страхування»» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5161393, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 100000 грн. та франшизу в розмірі 0 грн.. Вважає, що незалежно від того чи була забезпечена цивільно-правова відповідальність особи винної в ДТП за полісом, страховик після виплати страхового відшкодування має право пред'явити позов про відшкодування завданої майнової шкоди безпосередньо до особи винної в ДТП.З метою досудового врегулювання спору ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 22.01.2019 звернулося з вимогою до відповідача, яка залишилася без уваги останнім.
Позивач просить суд стягнути із відповідача на користь ПрАТ СК «ПЗУ Україна» суму завданої майнової шкоди в розмірі 23769,73 грн..
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 72).
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
У судове засідання представник позивача не прибув, позивач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подало до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі представника (а.с. 77).
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк, своїм правом на подання відзиву не скористався, судова повістка, направлена по зареєстрованому місцю проживання відповідача, повернулася до суду з довідкою Укрпошти, в якій зазначено причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд на підставі статті 280 ЦПК України вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що 16.12.2016 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ.014125, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 5-6).
14 липня 2017 року в м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротокол дана пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України (а.с. 20).
Власник авто, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором комплексного добровільного страхування від 16.12.2016.
Відповідно до Звіту № 183217 від 28.07.2017 (а.с. 24-57) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 60005,04 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 27824,07 грн..
На підставі Звіту про результати огляду місця ДТП та страхового акту № UA2017071400048/L01/01 від 14.08.2017 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке становить 23769,73 грн. (а.с. 21-23, 58, 59).
Як зазначив в позовній заяві позивач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 23769,73 грн..
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За приписами ст. 4 Закону, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами статті 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана зокрема з: пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Судом встановлено, що 17.07.2017 власник автомобіля Ford Fokus Comfort, номерний знак НОМЕР_1 , звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку та відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, яка заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 14.07.2017.
Як зазначив в позовній заяві позивач, за наслідком розгляду вказаної заяви на підставі страхового акту № UA2017071400048/L01/01 від 14.08.2017 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 23769,73 грн., проте доказів цього суду не надав. Суд не бере до уваги копію платіжного доручення № 24861 від 16 серпня 2017 року на суму 73578,42 грн. (а.с. 60), оскільки відповідно до вказаного платіжного доручення було перераховано страхове відшкодування (відомість № 1-1 від 16.08.2017р) згідно договору № 11/07-2/007 від 12.11.10р. і отримувачем зазначено АТ «Райфайзен Банк Аваль».
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Юніон страхування» на підставі полісу обов'язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/005161393, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 100000 грн. та франшизу в розмірі 0 грн. (а.с. 62).
За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 вказаної постанови).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зроблено висновок, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Суд звертає увагу, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо можливості страховика, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого відшкодування, визначивши, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до самого завдавача шкоди.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів виплати страхового відшкодування потерпілій, а також звернення до ПрАТ «СК «Юніон страхування» задля отримання страхового відшкодування, відмови останньої у проведенні такої виплати або щодо перевищення розміру шкоди ліміту відповідальності страховика, або у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, що давало б підстави для покладання обов'язку по відшкодуванню шкоди, в межах страхового відшкодування, на відповідача.
Судом встановлено, що позивач з позовом до ПрАТ «СК «Юніон страхування» не звернувся, з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика також не звертався. Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк