Справа № 752/30861/21
Провадження № 1-в/752/137/24
12 червня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання фахівця Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 від 29 березня 2024 року про звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, котра народилась у м. Донецьку, має середню освіту, без офіційного місця роботи, має неповнолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,
засудженої вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло для розгляду вищевказане подання, мотивоване тим, що закінчився строк давності виконання обвинувального вироку, а тому щодо засудженої може бути прийняте рішення про звільнення від покарання на підставі ст. 80 КК України.
В судове засідання учасники не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженої від покарання, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Відповідно до вимог ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання :
1) про відстрочку виконання вироку;
2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким;
4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
6) про звільнення від покарання за хворобою;
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
7-1) про застосування до засуджених примусового годування;
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;
9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;
11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;
12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;
13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;
13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;
13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;
13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого;
14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Відповідно до розпорядження про набрання вироком законної сили вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2021 року набрав законної сили 25 січня 2022 року.
Станом на 12 червня 2024 року даних про те, що засуджена ОСОБА_4 сплатила штраф матеріали справи не містять, як і не містять достатніх даних про ухилення засудженою від відбування покарання.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року (справа № 5-324кс15) та постанові Верховного Суду від 21 листопада 2022 року (справа № 754/643/21, провадження № 51-2206км22) лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк або невідбуття громадських робіт самі по собі не свідчать про ухилення його від відбування таких покарань.
Як зазначив суд касаційної інстанції, відповідно до положень ст. 80 КК України держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання якщо засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Однак ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання щодо вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід установлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання під час застосування ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Відповідно до довідки управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві від 14 березня 2024 після ухвалення вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити подання уповноваженого органу з питань пробації та на підставі ч. 1 ст. 80 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Керуючись ст. 537, ст. 539 КПК України, суд
постановив:
Подання фахівця Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 від 29 березня 2024 року задовольнити.
На підставі ч. 1 ст. 80 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1