Справа № 725/4169/24
Номер провадження 2-а/725/35/24
06.06.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, Інспектора з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради Стуса Сергія Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення, складену у відношенні нього за ч.1 ст.152-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначав, що 19.04.2024 року інспектором з паркування ОСОБА_2 , складено та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії СЕ№0111796 і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 гривень за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.
При цьому, згідно змісту спірної постанови, 27.03.2024 року о 11 год. 06 хв., ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Ssang Yong» державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Чернівці, вул. І. Франка (від вул. Емінеску до вул. Університетської) скоїв адміністративні правопорушення, а саме: відповідальна особа не оплатив за послуги за користування майданчиком для платного паркування, чим порушив Правила паркування транспортних засобів.
Разом з тим вважає дану постанову незаконною, оскільки він є інвалідом 2 (другої) групи і його транспортний засіб «Ssang Yong» державний номерний знак НОМЕР_1 був обладнаний спеціальним знаком водій з інвалідністю.
Також, зазначав, що з роздруківок фотознімків зроблених відповідачем, які розміщені на сайті Чернівецької міської ради вбачається, що його автомобіль був розташований на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою в м. Чернівці, по вул. І. Франка, однак на вказаному майданчику були відсутні місця, призначені для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що повинні становити не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Таким чином, вважає, що він як особа, яка має пільги не порушував вимоги Правил паркування транспортного засобу.
Також вказував, що в результаті вищезазначеного йому було завдано значної моральної шкоди, яка призвела до душевних страждань, яку він зазнав у зв'язку із протиправними діями Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради.
Враховуючи вищезазначене, розмір заподіяної моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 відповідачем Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради внаслідок скоєння ними протиправних дій він оцінює в розмірі 50 000 гривень, сума яких необхідна для відновлення справедливості.
Посилаючись на вказане, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії СЕ№0111796 від 27.03.2024 року, яка винесена інспектором з паркування ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності ч.1 за ст.152-1 КУпАП, витрати на правову допомогу у розмірі 45 000 гривень, та моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.
Представник позивача Соник В.В. в судове засідання не з'явився, від нього через канцелярію суду надійшла заява, в якій просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Лукащук А.В. в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав письмовий відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
При цьому, вказав, що Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради заперечує проти скасування оскаржуваної постанови, вважає, що вона була винесена з дотриманням вимог КУпАП, а постанова серії СЕ№0111796 від 19.04.2024 року прийнята з чітким додержанням норм процесуального та матеріального права. Вказував, що згідно фотофіксацій правопорушення, чітко вбачається, що транспортний засіб марки «Ssang Yong» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку на майданчику для платного паркування більше 10 хв. без сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, чим своїми діями порушив правила паркування транспортних засобів та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Зазначав, що на майданчику для платного паркування за адресою в м. Чернівці по вул. І.Франка облаштоване місце для інвалідів, та ОСОБА_1 мав право на безоплатне розміщення свого транспортного засобу лише на спеціально виділених та облаштованих в межах майданчиків місцях для безоплатного паркування транспортних засобів, які позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Щодо посилань ОСОБА_1 на необхідність стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн., вказував, що жодних затрат часу позивач не витрачав на підготовку позовної заяви, оскільки ним було скопійовано статті КУпАП та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а позовна заява не містить жодних доказів, що її підготовка вимагала значного обсягу витрат часу, та вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, неспівмірними складності справи та такими, що не відповідають критерію справедливості. Крім того, зазначав, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., вважає не обґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спричинення ОСОБА_1 будь-якої моральної шкоди, обґрунтування вказаного розміру шкоди чи інших обставин. Враховуючи вищевикладене, вважає винесену постанову законною, й відповідно відсутні підстави для її скасування.
Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що постановою серії СЕ№0111796 від 27.03.2024 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП.
Зокрема даною постановою встановлено, що 27.03.2024 року о 11 год. 06 хв. ОСОБА_1 на транспортному засобі марки «Ssang Yong» державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Чернівці, вул. І. Франкка (від вул. Емінеску до вул. Університетської) скоїв адміністративні правопорушення, а саме: відповідальна особа не оплатив за послуги за користування майданчиком для платного паркування чим порушив Правила паркування транспортних засобів, й відповідно відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії СЕ№0111796 від 27.03.2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. 00 коп. (а/с 25).
Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
На підставі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ч.2 ст.291 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Так, в силу ч.1 ст.152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.
Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Статтею ст. 14-2 КУпАП передбачена можливість фіксації порушень правил зупинки, стоянки та паркування в режимі фотозйомки шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, а отже такі зображення є належним доказом його вчинення в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Як того вимагають приписи статті 283 КУпАП, спірна постанова містить посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення. З фотознімків, зроблених інспектором в порядку ст. 14-2 КУпАП, встановлено, що транспортний засіб позивача зафіксовано інспектором з паркування з різних ракурсів у відповідності до вимог ст. 142 КУпАП.
Згідно з п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1342 (далі - Правила паркування транспортних засобів) визначає, що паркування це - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.
У пункті 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», користувач зобов'язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
З приводу тверджень позивача, що він є інвалідом 2-ї (другої) групи і звільнений законом від оплати паркування на майданчику для платного паркування, то суд зазначає наступне.
Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Згідно ч.6 ст. 30 Закону, власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Відповідно до п.7 ст.30 Закону, якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Отже, законодавець чітко вказав, що особа з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю можуть безоплатно розміщувати свої транспортні засоби лише на спеціально виділених та облаштованих в межах майданчиків місцях для безоплатного паркування транспортних засобів, які позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, а також за умов передбачених п.7 ст. 30 Закону.
Як вбачається із матеріалів справи на майданчику для платного паркування, який розташований за адресою в м. Чернівці по вул. І.Франка облаштоване місце для інвалідів й відповідно ОСОБА_1 будучи інвалідом ІІ групи мав право на безоплатне розміщення свого транспортного засобу лише на спеціально виділених та облаштованих в межах майданчика місцях для безоплатного паркування транспортних засобів, які позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, а не на будь-яку місці в межах майданчику для платного паркування.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача, що він звільняться від оплати за паркування через наявність ступеню інвалідності у нього, так як згідно з п. 5 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортним засобам, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 585 від 25.05.2011, безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Водночас з фотознімків на якому зображений вище зазначений транспортний засіб встановлено, що транспортний засіб розташовано на загальному, а не на спеціальному місці для осіб з інвалідністю (адже відсутні спеціальний знак та розмітка), а тому таке розміщення та отримання послуг з паркування мало бути сплачено позивачем на загальних підставах.
Отже, ОСОБА_1 зобов'язаний був оплатити за користування послугами майданчику для платного паркування, оскільки останнє не являється місце для безоплатного паркування транспортних засобів осіб із інвалідністю тому, що відповідно до ЗУ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” власником майданчику за адресою вул. І.Франка (на ділянці від вул. М. Емінесіку до вул. Університетської) було передбачено (відповідне) одне місце для паркування транспотрних засобів якими керують особи із інвалідністю, яке позначено як відповідним дорожнім знаком та дорожньою розміткою.
Крім того, приміткою статті 152-1 КУпАП вказано, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою і другою цієї статті 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
В частині 1 статті 14-2 КУпАП вказано, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Приміткою статті 14-2 КУпАП зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
Частиною 1 статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог КУпАП, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, яка звертається із таким позовом.
Разом з тим, позов не містить належних та допустимих доказів спричинення ОСОБА_1 будь-якої моральної шкоди діями відповідача, а також відсутнє й обґрунтування вказаного розміру шкоди чи інших обставин.
Крім того, ОСОБА_1 визнає той факт, що зупинився на майданчику для платного паркування загальному місці (не на інвалідному місці) і підтверджує, що не здійснював оплату за його користування.
Таким чином, ОСОБА_1 чітко усвідомлював, що він користується майданчиком для платного паркування, свідомо знав, що здійснює стоянку на загальному місці для паркування при цьому також свідомо не оплачував кошти за його користування.
Отже, в дотримання всіх вимог визначених КУпАП управлінням порядку та контролю за благоустроєм міської ради, інспекцією з паркування накладено стягнення і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а всі доводи позивача в даному випадку є лише його припущеннями.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що постанова серії СЕ №0111796 від 19.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) є правомірною, то відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, Інспектора з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради Стуса Сергія Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Піхало Н.В.