10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 184/251/23
провадження № 61-8336ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рубан Олексій Миколайович, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 01 жовтня 2022 року позивач перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта на підставі трудового договору від 30 вересня 2022 року.
На підставі наказу ФОП ОСОБА_1 від 29 грудня 2022 року № 1 «Про звільнення», ОСОБА_2 звільнено з роботи з 06 листопада 2022 року у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. У наказі про звільнення зазначена підстава: «акти про відсутність на роботі ОСОБА_2 ».
Вказувала, що із наказом № 1 від 29 грудня 2022 року та актами про відсутність на роботі під підпис її не було ознайомлено, копії цих документів їй не надавалися. Вказаний наказ від 29 грудня 2022 року було направлений поштою та отримано позивачем 04 січня 2023 року.
ОСОБА_2 зазначала, що 06 листопада 2022 року нею не було допущено прогулу, оскільки згідно пункту 5 трудового договору від 30 вересня 2022 року, 06 листопада 2022 року (неділя) для неї був вихідним днем, при цьому наказ про роботу у вихідний день неділю 06 листопада 2022 року не видавався. Причини звільнення, викладені у наказі № 1 від 29 грудня 2022 року, не відповідають фактичним обставинам. Під час прийняття наказу відповідач порушив процедуру звільнення в частині недотримання вимог про отримання від працівника пояснення.
З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила поновити її на роботі на посаді консультанта-продавця в магазині АТД «Віконт Д» ФОП ОСОБА_1 , стягнути з ФОП ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 51 844,40 грн за період з 07 листопада 2022 року по 30 серпня 2023 року та моральну шкоду у розмірі 6 800 грн.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді консультанта-продавця у магазині АТД «Віконт Д» ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2022 року по 30 серпня 2023 року у розмірі 51 844,00 грн та моральну шкоду у розмірі 6 800 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 073,60 грн судового збору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.
07 червня 2024 року до Верховного Суду, через засоби поштового зв'язку, надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рубан О.М., на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Справи незначної складності можуть визнаватися судом малозначними (частина шоста статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Предметом позову у цій справі є вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 51 844, 00 грн та моральної шкоди у розмірі 6 800 грн.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250 = 757 000,00 грн), і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Також, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рубан Олексій Миколайович, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко